Буде Віті новий ТОЙ

Четвертого березня у селі Стара Рудня Шорського району 29-річна Дар’я Кулініч відрізала пісюн 53-річному Віктору Стародубцю. Чоловік жив сам. З дружиною розлучилися через те, що любив випити. Жив з того, що заробляв по людях. Безобидний, тихий.

Довелося б Віктору доживати віку калікою, аби не «Вісник Ч». Ми звернулися на телеканал «СТБ» у проект «Я соромлюся свого тіла» з проханням допомогти. І там відгукнулися.

Після всього, що сталося, Віктора забрала сестра Валентина у село Петрівку Шорського району. Він кинув пити. Допомагає сестрі по господарству, односельцям.

Читайте також: Порезала «мужское достоинство»

На суді Дар’я викручувалася. Говорила, що Віктор хотів її згвалтувати. Та це не знайшло підтвердження під час слідства. Слідів на Вікторі, що вона відбивалася, не було. Та і сам він пояснив суду: «Гвалтувати Дар’ю не намагався та не міг фізично цього зробити, оскільки вже більше трьох років у нього проблеми з ерекцією внаслідок зловживання алкоголем» (цитата із вироку. — Авт.).

24 липня Шорський районний суд визнав Дар’ю Кулініч винною у нанесенні тілесних ушкоджень, а саме: ампутації прутня (саме так назвав суддя статевий орган у вироку. — Авт.) та нанесенні різаних ран обох передпліч. І присудив їй шість років і шість місяців ув’язнення та сплатити 2942 гривні Шорській райлікарні за меддопомогу потерпілому. Гроші за моральну шкоду Віктор не просив, а щодо міри покарання сказав: «На розсуд суду». Вибачення Дар’я так і не попросила. Оскаржувати вирок Віктор не став. Апеляцію подала прокуратура. Хоче стягнути із засудженої ще 1135 гривень за проведення експертиз по справі.

— Десь у 20-х числах серпня брат побував у Києві, — розповідає 57-річна Валентина Пугач. — Мені адміністратор телефонувала. Сказала: «Чекайте виклику». От ми і чекаємо.

— Окрім вас, хтось підтримує Віктора?
— Син Саша. Йому 33 роки, живе у Дібрівному Городнянського району. Він наступного дня, як Вітя потрапив до лікарні, приїхав, 300 гривень привіз. Забирав батька до себе на Великдень. Підтримав у рішенні піти на проект. І дружина у нього хороша була. Брат її не бив. Вони ж, як разом жили, трьох корів тримали. Город обробляли. Вона мені не раз казала, я не проти. І йому: «Давай, закодуйся, будем жить». Де там! І слухати не хотів. Якби послухав, горя б такого не пережив.

Читайте також: Віктора Стародубця, якому порізали статевий орган, покличуть на кастинг «Я соромлюся свого тіла»?

Віктора Стародубця знайшла на лузі. З Миколою Пугачем, чоловіком сестри, пасли корів. Того дня була їхня черга. Принюхалася — тверезий.

— Як почуваєтеся?
— Нормально. Щодня чекаю на дзвінок з Києва, щоб їхати на операцію. Я ж раніше у столиці не бував, служив у Десні, потім в Угорщині. У селі весь час. Уперше до мене приїхали, з дому забрали машиною. Відвезли, поселили в готель на дві доби. Потім вдруге забирали, втретє. Возили по лікарях, обстежували, радились. Раніше у мене стояли катетери, сеча стікала у пляшечку, яку завжди носив при собі. Катетери повиймали і вставили спеціальну трубочку. Тепер справляю нужду як годиться.

— З розміром нового органа визначилися?
— Був у лікаря, мужчини, все обговорили, — соромливо опускає очі.

— Ну і що, якої довжини хочете?
— Він мене питав, яку бажаю. Два вказівні пальці розводив і запитував: «Такий чи такий». Камери навколо, незручно. Я показав, який, — розводить пальці.

Приклала ручку, на роботі переміряла —12 сантиметрів (це не в збудженому стані.).

— Лікар не говорив, з новим органом можна буде тільки до туалету ходити чи й до жінок?
— Я не питав.

— Хотіли б з дружиною зійтися?
— До неї мужик ходить, помагає...

— Ви ж її не лупцювали, каже ваша сестра, то, може б?
— На п’яну голову варнякав усяке.

— Сестра говорила, був випадок, ви навідріз відмовилися від операції через те, що процес і результат покажуть на всю країну.
— Було. Раніше програму «Я соромлюся свого тіла» взагалі не дивився. Потім переглянув одну, другу і перехотілося. Вирішив, хай зостається, як є. А тоді подумав, у людей стільки різних болячок, їм помогли. Вони пережили, і я переживу.

— Скільки коштує операція?
— Не знаю. Сказали, що її вже оплатили.

— Боїтеся?
— Сподіваюсь, усе буде добре.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №38 (1532)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: