Везучий Назар

13-річний Назар Стогній з Корюківки двічі знаходив і повертав чужі мобільні телефони. Коли загубив телефон молодшого братика 9-річного Захара, мобілка теж повернулася в сім'ю.



— Люда, моя донька, мати хлопчиків, працює у Києві продавцем. Три тижні відробить, потім стільки ж вдома. Отож онуками займаюся я, — розповідає 62-річна Любов Андрос. — Стараюся, щоб діти росли чесними. Позаторік весною Назар знайшов мобільний телефон. Виявилося, він належить чоловікові з Вінниччини, який був у відрядженні у Корюківці. Працює зв'язківцем. Ми повідомили. Він так зрадів, що телефон повернувся. Головне для нього номери. Дуже дякував, ще й 50 гривень дав. Другий телефон онук знайшов минулої осені, як ішов зі школи. Дуже дорогий. Загубила його дівчинка. Повернув. Так от, їхали онуки велосипедами в день останнього дзвоника в перукарню. Захар віддав свій телефон Назару. Зупинилися, а в кишені мобілки немає. Захар жалкував. Два роки тому ту мобілку йому на день народження подарували. Дорога, тоді 800 гривень коштувала. Така, що пальцем по екрану водять. На Трійцю пішла з Захаром до церкви. Ми ходимо по святах і на причастя. Назар у цей час вже до санаторію поїхав. Кажу Захару: «Проси допомоги у Бога». Він собі молився. А я собі, за здоров'я племінниці Насті. їй 22 роки, вона інвалід другої групи, та скоро дадуть першу. Має дитину чотирьох років, чоловіка хорошого. Хвороба напала на неї три роки тому, м'язи хворі. Тепер не ходяча. З лікарень не вилазить.

Прийшли з церкви, пасемо гусят, аж тут дзвінок, мобілка Захарова знайшлася. Незнайомий хлопець подзвонив дочці, а вона мені. Якби ви знали, як Захар радів. А я на радощах 50 гривень дала цим людям.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №25 (1519)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: