Державні селяни мріють про паї
Державні селяни мріють про паї
Спочатку не розпайовували через авторитарного директора.
Мусійович та його спадок
Три роки тому помер директор Анатолій Мусійович Столярук, який керував господарством ще з радянських часів, тримаючи його в кулаці. Наступник наробив мільйонних боргів. Літом минулого року з Харкова прислали нового директора Миколу Воловика. Він почав розраховуватися з боргами, але за рахунок зменшення поголів'я худоби.
Керівництво «Іванівки» уперто захищає спосіб господарювання, що склався роками.
— Розпаювати ніяк не можна, — стверджують у конторі «Іванівки» головний бухгалтер, агроном та зоотехнік.
— Сьогодні ми державні, а завтра хтось прийде, купить з потрохами, люди залишаться без нічого, — все ж застерігає агроном Володимир Голуб.
Але далі керівництво держпідприємства обґрунтовує переваги.
— Єслі хозяйство осталося — хоч як піддержує інфраструктуру, — відзначає Голуб. — Асфальт ремонтуємо, вирубуємо зарослі, прибираємо у селі. Водопровід утримуєм, каналізацію качаєм.
Підприємство витратило за рік на ремонт доріг, переважно в селах сільради, близько 800 тисяч гривень. Покрило 120 тисяч гривень витрат на водогін. На мінімальне вуличне освітлення пішло близько 10 тисяч гривень на рік. Каналізація рентабельна.
— Якщо вмер колишній працівник, родичі йдуть до нас, ми машину, гроб даємо безплатно, — додає головний зоотехнік Ольга Прокопенко. — Механізаторам за одну гривню їжу возять на поле тричі на добу.
Тим часом на пай у середньому в області виплачують 1924 гривні. Дороги ремонтують, обслуговують водогін та вуличне освітлення сільські ради у міру сил.
Багато людей їздило по заробітках у Київ, повернулися назад, бо в Іванівці є житло. До речі, в селі стоять порожніми два восьмиквартирні будинки, ще частина квартир пустує. Працювати запрошують трактористів та час від часу — доярок.
По валових надоях молока підприємство друге в районі. На першому місці суперсучасна ферма «Красносільського молока», там за добу від 1294 корів надоюють 16363 кілограми. На другому — «Іванівське» — 5500 кілограмів від 500 корів, на третьому — СТОВ «Десна», яке входить до компанії «Дружба-Нова» — 3986 кілограмів від 342 корів.
Обробляють 3500 гектарів землі, її середній бал —63.
Це насіннєве господарство, тут розмножують українські сорти ячменю, вики, гороху пшениці, жита, гречки тощо.
— Раніше дотація була, — зітхає головний бухгалтер Валентина Книга. — Ми мільйони дотації по лучали на селекцію рослинництва. А тепер ми на своїх харчах.
Робота є, а землі немає
— Питання з розпаюванням неоднозначне, — говорить 37-річний миколаївський сільський голова Павло Пирог. — Попереднє керівництво загнало «Іванівку» у борги, до 20 мільйонів. Працює 160 чоловік, у сезон — до 200. Приїжджають із Західної України, працюють на точку. Це плюс. Люди з роботою, якась зарплата є. Деякі доярки отримують до п'яти тисяч гривень майже цілий рік, окрім двох місяців, поки корови у запуску. Механізатори в несезон — півтори-дві тисячі.
Тримають хазяйство, яке, не секрет, утримується за рахунок сільгосппідприємства. То соломи, то обмішки взяв, то конюшини коснув. Я людям на сході села пояснював: з оцього треба радуватись. Теща моя он з Комарівки, тут поряд. Там в інвестора працює максимум п'ять чоловік, і то в сезон. Всі інші — завізні. Якщо розпаюють і сюди прийде інвестор, він не буде тримать ферм, гаражів, строй-дворів. З іншого боку, у наших селах є чимало людей, які самі хочуть обробляти землю. А землі нема. Тільки в межах села. Город передається у спадок. Кажуть, хай би дослідне господарство виділило два поля, ми б платили їм оренду.
Через те, що вільної землі мало, є проблема з випасом.
Попередніх сільських голів чи вговорювали, чи на них тиснули, але вони відмовилися від земель запасу —15-25 відсотків від усіх.
Попередній директор побоявся розпаювати, хоч і документи були готові, залишалися тижні. Треба було перейти у форму радгоспу. Тоді їх дозволяли розпайовувати. Бажання у Мусійовича не було. Думав, що по 10 гектарів порозбирають усе. А він був собственник, любив власть.
«Самостійники» й колгоспники
— Якби мені дали пай, я б частину засадив картоплею, а частину здав у оренду, щось би получав, — мріє колишній радгоспний муляр 70-річний Володимир Лященко. — А то наш радгосп нічого не дає. Продає за гроші. Навоз, например, 50 гривень тонна.
На синьому китайському тракторі з городу вивертає неголений чоловік. Представляється Юрієм.
— Я б свій пай сам обробляв, нікому не віддавав, — каже він. — Садив би картошку, зерно.
Зайшов у двір старого будинку на два виходи біля ферми. Тут живе молода сім'я з двома дітьми. На мотузках сушиться білизна, біля сараю видно овечок.
— Треба розпайовувати, — однозначно заявив господар, 34-річний водій Василь. — Землею або сам би займався, або здав у оренду. У сусідньому селі Стрільники, це вже Бахмацький район, на паї дають зерно. Даже тонну. Чи її дадуть даром, чи купить по 2,50 кілограм — не одне й те ж.
— Ми на роботу ходимо, а зарплату нам дали за грудень, і то половину, — доповнює дружина, 30-річна вагарка Світлана. — Держимо хазяйство, корову. За молоко і виживаєм.
— Без куска хліба коли сидимо, — додає чоловік.
— Ніколи його й пекти, на роботу як підеш... — завершує дружина.
— Я б частину свого паю сам обробляв, частину здав у оренду, — ділиться колишній зв'язківець, а тепер пенсіонер Анатолій Йовенко.
— Я б здавала в оренду, бо техніки в мене нема, — говорить 57-річна пенсіонерка, колишня доярка Світлана Назаренко. — З одного боку, добре, як є пай, і за нього платять. А з іншого, як совхоз розпадеться, робити ніде буде. Як робила, дали квартиру од совхозу. У нас є ванна, туалет і газ, як у городі. Житло приватизувала. У дворі построїли сараї, держимо корів і свиней, утей, гусей.
— Скрізь же розпайоване, хай і в нас, — вважає колишній водій Іван Цибка. — Аби хазяїн хороший попався, а не наробили стежки-дорожки і давай мучитись. У нас тут є фермер один, Юрко Савченко. Ну що він зробить сам! Я сторонник колхозно'! системи.
Ініціативної групи з розпаювання в Іваніці немає.
* * *
Удержавиш власності в області залишилася філія «Чемер» державного підприємства «Чайка» Козелецького району, дослідне господарство «Іванівка» у Борзнянському районі, дослідна станція «Маяк» у Кругах Ніжинського району, Носівська дослідна станція та чотири підприємства у Прилуцькому районі: ЦП «Івківці», ЦП «М'ятно-дослідна станція», ЦСП «Трест», ЦПЦГ «Прилуцька дослідна станція». За нинішнім законодавством, їхні землі не підлягають розпаюванню. Є і не державні підприємства, але не розпайовані. Це ВАТ «Рудня» Козелецького району та ПОСП «Жадківське» Ічнянського. Був ще радгосп «Новгород-Сіверський», але зараз почалася процедура ділення на паї.
Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №18 (1460)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




