Як змінили Чернігів чотири мери за 21 рік?

Середа, 12 грудня 2012 11:23 | Переглядів: 6508

http://vid.cn.ua

Валентин Мельничук (1990—1992)
Підняв над міською радою синьо-жовтий прапор

Валентин Мельничук став першим керівником міста, обраним демократичним шляхом. Фактично йому довелося побути мером у двох різних державах — Радянському Союзі та незалежній Україні. При ньому приймали Акт проголошення незалежності України, проводився референдум, на якому понад 90% городян підтримали цей документ. Валентин Мельничук особисто піднімався 4 вересня 1991 року на дах міської ради, щоб встановити над будівлею синьо-жовтий прапор.
— Розвалився Радянський Союз. 90-ті роки — піднесення демократії в нашому суспільстві. Було 150 депутатів міської ради. Сесії тривали по тижню: розпочиналися о десятій, а закінчувалися о другій ночі, — пригадує сам Валентин Васильович. — Кожен депутат хотів проявити свою активність, і для того, щоб згуртувати міську раду, щоб об’єднати депутатів, і мені, і моїм заступникам довелося докласти чимало зусиль. Але коли нам це вдалося, сесії почали проходити продуктивніше. Ми зрозуміли, що хочемо всі одного: зробити кращим життя в Чернігові. Наша міська рада буда однією з найбільш передових в Україні. Ми більше за всіх будували житла, звели профіцитний бюджет, відкрили нові можливості заробляти гроші до міської казни, відкрили свій банк, створили свою страхову компанію, зробили страховий фонд. Це все робилося вперше, адже раніше не було досвіду реального місцевого самоврядування.
А в березні 1992-го Валентина Мельничука призначили першим в історії Чернігівщини Представником Президента в Чернігівській області — така посада тільки-но запроваджувалася в країні. Валентин Васильович очолив обласну державну адміністрацію.

Віталій Косих (1992—2001)
Гучно відзначив 1300-річчя Чернігова

Віталію Косих дістався чи не найтяжчий час для роботи мером. Радянські резерви потроху закінчувалися. Міські підприємства з державних перетворювалися на акціонерні, а потім і на приватні. Тож головним завданням мера стало хоч якось утримати місто на плаву.
— Нам передали в комунальну власність ТЕЦ — з величезними боргами. Ні лопати вугілля, ні кубометра газу — ніяких резервів. Все на чесному слові вдавалося врегульовувати. Тим не менше, ми намагалися, щоб у квартирах чернігівців було світло і тепло, — зазначає Віталій Косих.
Але початок майже десятирічного головування у міській раді Віталія Косих чернігівцям запам’ятався надовго — гучним грандіозним святкуванням 1300-ліття нашого міста, до якого готувалися спільно місто й область на чолі з її керівником Валентином Мельничуком. До цієї дати, до речі, на древньому Валу встановили пам’ятник Кобзарю та спорудили дерев’яні сходи — одну з візитівок нашого міста. Та й на самому Дитинці почалася реконструкція. А на Алеї Героїв запустили фонтани!
Капітального ремонту за мерства Віталія Анатолійовича зазнав залізничний вокзал, на Ніжин почала ходити електричка. А ще заклали першу цеглину храму Всіх Чернігівських Святих по вулиці Рокоссовського.

Олександр Соколов (2002—2006)
Оновив обличчя міста

Олександр Соколов, зайнявши крісло мера, серйозно взявся за благоустрій міста. Саме з 2002-го почався ремонт фасадів та облаштування тротуарів у центрі Чернігова. Виконали капітальний ремонт автомобільного мосту через Десну. А ще почали реконструкцію історичних пам’яток — Борисоглібського собору та Катерининської церкви. Останню, до речі, як і дзвіницю Троїцького монастиря, ще й стали підсвічувати у вечірній час.
До ладу привели і сквери міста: облаштували територію біля Катерининки та навколо танка, а зі скверу Попудренка «виселили» жабок та осучаснили його. А от світломузичний фонтан, що вже став пам’яткою місцевого значення, спорудили пізніше — вже коли Олександр Соколов став мером удруге.
За мера Соколова затвердили й цілу низку документів, що й досі визначають напрями розвитку Чернігова.
— Був розроблений і прийнятий Генеральний план розвитку Чернігова, Статут територіальної громади. Ми почали спілкування з міжнародними фундаціями, з USAID, зокрема, спільно розробляли Стратегічний план розвитку Чернігова. І саме ця робота стала основою створення наших комунальних програм: освітлення, ремонту дахів, ремонту внутрішньодворових проїздів. І як результат — 36 програм, що працюють на сьогоднішній день. Ми підготували документи, що дозволяють бачити перспективу розвитку міста на 15—20 років вперед, — згадує Олександр Соколов.
Тоді ж розпочалося й закільцювання тепломереж міста, щоб усі чернігівці мали цілодобово і цілий рік гарячу воду. І хоча такою розкішшю можуть похвалитися далеко не у всіх обласних центрах (наприклад, у Житомирі вже понад 10 років гарячу воду дають по годинах і лише у період опалювального сезону!), та ми вже сприймаємо комфорт як належне, і забули про ті часи, коли влітку доводилося гріти каструльки, щоб помитися. До хорошого, що не кажіть, звикаємо швидко!
А в чистому полі на Масанах активно почали будувати новий мікрорайон, де, між іншим, сьогодні мешкає 10 тис. городян. Та й взагалі житлове будівництво, що фактично зупинилося на 2002-й рік, до 2006-го вийшло на показники 100 тис. кв. м на рік.

Микола Рудьковський (13 квітня — 31 травня 2006)
«Почистив» Стрижень… неводом

Найодіознішим міським головою Чернігова, напевно, усіх часів став Микола Рудьковський. За 48 днів за кермом міста він, правда, не встиг щось суттєво змінити, але городянам запам’ятався добре — своєю любов’ю до незвичайного транспорту.
Наприкінці травня мер Рудьковський катався Стрижнем на човні й власноруч чистив річку неводом. Потім прес-служба повідомила, що міському голові таким чином вдалося зібрати кілька тонн сміття.
Далі човен, а заодно і свій «Лексус», мер проміняв на велосипед. Демонструючи любов до довкілля, Микола Рудьковський у чудовому діловому костюмі кілька разів приїжджав до міської ради на двоколісному. Потім, щоправда, про нього забув — і мерський «велик» так і залишився стояти в роздягальні міської ради, коли пан Рудьковський покинув Чернігів і змінив посаду міського голови на крісло спочатку в парламенті, а потім і в Кабміні. Разом зі зміною місця роботи змінилися вподобання Миколи Миколайовича у транспорті — потягнуло на літаки.

Олександр Соколов (з 2006-го)
Пустив тролейбус на Масани і збудував травмпункт

Повернувшись після короткої перерви до кабінету міського голови, Олександр Соколов продовжує розпочату роботу. Саме в цей час, до речі, у Чернігова з’явився власний гімн та прапор. За чорного орла депутати проголосували у 2008-му.
Мешканцям мікрорайону Масани, що вже встиг помітно розростися, останні роки найбільше запам’яталися відкриттям тролейбусної лінії. А ще тут з’явилася власна поліклініка. У місті спорудили і кілька нових лікувальних закладів — центр гемодіалізу «Фрезеніус» та травмпункт у міській лікарні № 2.
Найвизначніша подія останніх років для чернігівських автомобілістів — вдосконалення транспортної розв’язки в районі вулиць Седнівська — 1 Травня.
Та наймасштабніші проекти у нинішнього мера ще, очевидно, попереду. Адже днями Чернігів пройшов відбір і отримав реальну можливість будувати сміттєпереробний завод. А ще цього року затвердили план розвитку Чернігівської ТЕЦ, що передбачає спорудження нового енергоблоку, що працюватиме на торфі, а частково, можливо, — і на переробленому смітті.

Тижневик «Чернігівські відомості» №49 (1135), 5 грудня 2012