Як я умовляв дівчину покататися на електровелосипеді

Електровелосипеди з’явилися на ринках Чернігова два роки тому. Ставлення до новинки поки що насторожене. Щоб з'ясувати недоліки та переваги електротранспорту над звичайним велосипедом та бензиновим мопедом-скутером, Геннадій Гнип і Вікторія Товстоног вирушили на ринок «Нива».

Біля бутика №950, де продають мопеди та запчастини до них, стоїть і пара електровелосипедів. Причому один з них триколісний. Називається «Хеппі» — «Щасливий» з англійської.
Мій план — покататися самому і вмовити колегу сісти на електровелосипед. Починаю здалеку:

— Як ви думаєте, Вікторіє Миколаївно, для кого передусім призначене це триколісне диво китайської інженерної думки?
— Я вважаю, Геннадію Івановичу, що на ньому мають їздити багаті дачники. Дивіться, тут між задніми колесами пристосували багажник. Щоб поклав пару мішків картоплі і віз.
— За п'ять тисяч гривень, що він коштує, можна картоплі на десять років вперед накупити.
— Не згодна! То буде невідомо де і невідомо як вирощена картопля, можливо, п'ять разів оброблена хімією. А свою і возити, і носити приємно.
— Отже, ви згодні на ньому їхати?
— Та нізащо! От якби лімузин...
Від картоплі — до лімузина. Ох уже ці жінки!
— А ходімо, Вікторіє Миколаївно, до двоколісноної моделі. Може, вона вам сподобається?
— Ходімо.

Двоколісна модель електровелосипеда призначена більше для міста — має невеликі неширокі колеса, дамську раму без верхньої труби. Коштує чотири тисячі гривень, розвиває швидкість до ЗО кілометрів на годину. Акумулятор розташований одразу за широким і м'яким сідлом. А двигун вмонтований у заднє колесо. Пробуємо підняти електровелик. Важезний! Більше 20 кілограмів.
Побачивши наше зацікавлення, з бутика виходить продавець Максим Кезля.
— Заряду акумулятора вистачає на 40 кілометрів, — запевняє він. — А якщо будете ще й педалями допомагати, то й на більше.
— Чи можемо ми на ньому бодай по стоянці покататися?
— Авжеж.
— Чи не бажаєте проїхатись, Вікторіє Миколаївно?
— Ні, тут людей багато, діти ходять.
— А ви, колего,акуратно так, поміж людьми.
— Боюся, ще зіб'ю кого.
Так і не вмовив. Сідаю сам.
— Оце на ручці — газ, як на мотоциклі, оце дві ручки — гальма, — інструктує Максим Кезля.

За велосипедною звичкою починаю крутити педалі й лише потім ледь торкаюся газу. Двигун одразу додає швидкості. Як тільки торкаюся гальм — двигун вимикається. Якщо крутити педалі — двигун це сприймає як сигнал прискоритися і теж додає обертів. На невеличкому майданчику вдається розігнатися до 30 кілометрів на годину. Електротранспорт їде майже безшумно.
— Ви їдете в економному режимі, допомагаючи акумулятору педалями, так заряду вистачить більше ніж на 40 кілометрів, — зауважує продавець. — Але зазвичай ніхто з наших клієнтів педалі не крутить. Коли електровелосипед іде з гори, то акумулятори автоматично підзаряджаються.

— Який термін служби акумуляторів?
— 500 повних циклів за-ряду-розряду, тобто близько 15 тисяч кілометрів. Має вистачити до трьох сезонів.
— Скільки коштує комплект нових акумуляторів?
— Залежно від потужності. На двоколісний іде три батареї, кожна по 200 гривень, усі разом — 600. Триколісному треба таких батарей чотири — на 800 гривень.
Просимо Максима проїхати на триколісному велосипеді.
— На ньому не можна робити різких поворотів, бо він перевертається, — попереджає чоловік.
Продавець, як справжній байкер, показує каскадерський трюк — їздить з піднятим угору боковим колесом.
— Сусід теж купив електровелосипед. Зараз трохи в ньому розчарувався, — підходить до компанії ще один покупець. — Він по піску не їде, грузне. Повертаємося з ринку.

— То як, Вікторіє Миколаївно, купите електровелосипед на роботу їздити? Педалі крутити не треба, не спітнієте, поки доїдете. Адже шеф тільки обіцяв на роботі душ зробити, а ще три роки не минуло.
— Я на тролейбусі доїду.
— Зате на електролисапеті не жарко, на відміну від тролейбуса.
— І дощ на голову не капає?
— Зате ніхто не топчеться по ногах і не смердить перегаром.
— Особливо у спеку біля світлофорів з вихлопних труб аромат нюхаємо?
— Порівняно з бензином заправка електрикою коштує копійки.
— І раз у два сезони — новий акумулятор.
— Зате без вихлопів, «(одно й екологічно.
— А випуск акумуляторів природу не псує?
— Їздить тихо, з нічних гульок можна тишком-нишком повертатися. Сусіди не почують.
— Скутер можна 100 метрів і в руках провести. Зате він хоч виглядає солідно. І, головне, як їхати по місту на велосипеді? Засміють, та й велодоріжок немає.
— Нормальний скутер коштує удвічі дорожче.

Геннадій Гнип, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №26 (1364)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.