Як я умовляв дівчину покататися на електровелосипеді
Понеділок, 2 липня 2012 15:15 | Переглядів: 3852
Максим Кезля
Електровелосипеди з’явилися на ринках Чернігова два роки тому. Ставлення до новинки поки що насторожене. Щоб з'ясувати недоліки та переваги електротранспорту над звичайним велосипедом та бензиновим мопедом-скутером,
Геннадій Гнип і Вікторія Товстоног вирушили на ринок «Нива».
Біля бутика №950, де продають мопеди та запчастини до них, стоїть і пара електровелосипедів. Причому один з них триколісний. Називається «Хеппі» — «Щасливий» з англійської.
Мій план — покататися самому і вмовити колегу сісти на електровелосипед. Починаю здалеку:
— Як ви думаєте, Вікторіє Миколаївно, для кого передусім призначене це триколісне диво китайської інженерної думки?
— Я вважаю, Геннадію Івановичу, що на ньому мають їздити багаті дачники. Дивіться, тут між задніми колесами пристосували багажник. Щоб поклав пару мішків картоплі і віз.
— За п'ять тисяч гривень, що він коштує, можна картоплі на десять років вперед накупити.
— Не згодна! То буде невідомо де і невідомо як вирощена картопля, можливо, п'ять разів оброблена хімією. А свою і возити, і носити приємно.
— Отже, ви згодні на ньому їхати?
— Та нізащо! От якби лімузин...
Від картоплі — до лімузина. Ох уже ці жінки!
— А ходімо, Вікторіє Миколаївно, до двоколісноної моделі. Може, вона вам сподобається?
— Ходімо.
Двоколісна модель електровелосипеда призначена більше для міста — має невеликі неширокі колеса, дамську раму без верхньої труби. Коштує чотири тисячі гривень, розвиває швидкість до ЗО кілометрів на годину. Акумулятор розташований одразу за широким і м'яким сідлом. А двигун вмонтований у заднє колесо. Пробуємо підняти електровелик. Важезний! Більше 20 кілограмів.
Побачивши наше зацікавлення, з бутика виходить
продавець Максим Кезля.
— Заряду акумулятора вистачає на 40 кілометрів, — запевняє він. — А якщо будете ще й педалями допомагати, то й на більше.
— Чи можемо ми на ньому бодай по стоянці покататися?
— Авжеж.
— Чи не бажаєте проїхатись, Вікторіє Миколаївно?
— Ні, тут людей багато, діти ходять.
— А ви, колего,акуратно так, поміж людьми.
— Боюся, ще зіб'ю кого.
Так і не вмовив. Сідаю сам.
— Оце на ручці — газ, як на мотоциклі, оце дві ручки — гальма, — інструктує Максим Кезля.
За велосипедною звичкою починаю крутити педалі й лише потім ледь торкаюся газу. Двигун одразу додає швидкості. Як тільки торкаюся гальм — двигун вимикається. Якщо крутити педалі — двигун це сприймає як сигнал прискоритися і теж додає обертів. На невеличкому майданчику вдається розігнатися до 30 кілометрів на годину. Електротранспорт їде майже безшумно.
— Ви їдете в економному режимі, допомагаючи акумулятору педалями, так заряду вистачить більше ніж на 40 кілометрів, — зауважує продавець. — Але зазвичай ніхто з наших клієнтів педалі не крутить. Коли електровелосипед іде з гори, то акумулятори автоматично підзаряджаються.
— Який термін служби акумуляторів?
— 500 повних циклів за-ряду-розряду, тобто близько 15 тисяч кілометрів. Має вистачити до трьох сезонів.
— Скільки коштує комплект нових акумуляторів?
— Залежно від потужності. На двоколісний іде три батареї, кожна по 200 гривень, усі разом — 600. Триколісному треба таких батарей чотири — на 800 гривень.
Просимо Максима проїхати на триколісному велосипеді.
— На ньому не можна робити різких поворотів, бо він перевертається, — попереджає чоловік.
Продавець, як справжній байкер, показує каскадерський трюк — їздить з піднятим угору боковим колесом.
— Сусід теж купив електровелосипед. Зараз трохи в ньому розчарувався, — підходить до компанії ще один покупець. — Він по піску не їде, грузне. Повертаємося з ринку.
— То як, Вікторіє Миколаївно, купите електровелосипед на роботу їздити? Педалі крутити не треба, не спітнієте, поки доїдете. Адже шеф тільки обіцяв на роботі душ зробити, а ще три роки не минуло.
— Я на тролейбусі доїду.
— Зате на електролисапеті не жарко, на відміну від тролейбуса.
— І дощ на голову не капає?
— Зате ніхто не топчеться по ногах і не смердить перегаром.
— Особливо у спеку біля світлофорів з вихлопних труб аромат нюхаємо?
— Порівняно з бензином заправка електрикою коштує копійки.
— І раз у два сезони — новий акумулятор.
— Зате без вихлопів, «(одно й екологічно.
— А випуск акумуляторів природу не псує?
— Їздить тихо, з нічних гульок можна тишком-нишком повертатися. Сусіди не почують.
— Скутер можна 100 метрів і в руках провести. Зате він хоч виглядає солідно. І, головне, як їхати по місту на велосипеді? Засміють, та й велодоріжок немає.
— Нормальний скутер коштує удвічі дорожче.
Геннадій Гнип, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №26 (1364)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.