Особливості національного кохання

Виявляється, кохання хоч і не знає кордонів, однак у нього є свої досить суттєві національні особливості. У цьому переконаний й історик та соціальний психолог Микола Махній, старший викладач кафедри загальної та вікової психології Чернігівського педуніверситету.

Американці — романтичні, а азіати — дружелюбні

Дослідження різних культур, проведені етнопсихологами наприкінці ХХ ст., переконливо продемонстрували відмінності кохання і романтичних взаємин у різних країнах світу. Наприклад, американці в стосунках найбільше цінують романтичне кохання. Південноафриканці — рівність та злагоду. Для французів ідеальною є любов, яка поєднується з альтруїзмом і щедрістю. А китайці та інші азіати у любовних стосунках надають перевагу дружбі.

Однак, попри всю відмінність культур, деякі дослідження виявляють дивний збіг гендерних переваг в обранні партнера. Наприклад, при виборі партнера жінки у переважній більшості культур оцінюють фінансовий аспект як більш вагомий. А от чоловіки по всьому світу надають перевагу молодшим та привабливішим партнершам.

Але ж як тоді при такому різному сприйнятті кохання уживаються під одним дахом представники різних культур? Конфлікти в міжкультурних шлюбах можливі з кількох причин: різниця в розумінні чоловічих та жіночих ролей, відмінності у поглядах на ведення домашнього бюджету та різні уявлення про шлюб взагалі. Та найчастіше відмінності не виявляються, допоки подружжя не має дітей. Адже саме різні підходи до виховання нащадків найчастіше стають підставою для запеклих суперечок подружжя. І не дивно — залежно від виховання, діти в таких шлюбах й ідентифікують себе з етнічною групою батька чи матері. А це для багатьох батьків принципово.

Тож, очевидно, всі ці деталі варто обговорити ще до того, як іти під вінець.

Особливості кохання по-українськи

Українське кохання оспіване в піснях, описане в сотнях віршів та оповідей. У фольклорі зображується, зазвичай, покірне, меланхолійне кохання жінки, ніжне й лагідне. Головними осередками інтимного спілкування та підбору подружніх пар в Україні були вечорниці, що організовувалися молодіжними громадами.
Одначе в любощах своїх парубки й дівчата не губили честі — берегли свою незайманість до вінця. Українці віддавна плекали в дітях передусім цноту — потребу збереження природної чистоти серця й тіла. І в силу цієї життєвої потреби визрівали гідні спадкоємці роду, які берегли подружню вірність — запоруку кохання, гарант міцної родини — життєтворчої клітини етнічного єства.
Виявляється, в українців був і свій бог кохання, на зразок Амура чи Ероса — Лель. Він уявлявся «вічним парубком», який приносить юнакам і дівчатам найвищу радість кохання, опікує дітей, сприяє бджолярам. До речі, у давніх слов’ян і бджола символізувала кохання, бо поєднувала в собі «солод меду і гіркоту жала». Згадаймо й відгомін цього у вислові «медовий місяць». А от земною тотемною іпостассю Леля вважається лелека. Тож не дивно, що в уявленнях українців лелека приносить діточок. Саме цим й обумовленi трепетні й лагiднi стосунки українцiв з цим птахом.

Чим відрізняється любов від кохання?

Українці — нація велелюбна. Не випадково ж в українській мові існує цілих два слова на позначення найпрекраснішого почуття — «любов» і «кохання» (згадаймо, що англо- чи російськомовна культури не мають подібного феномена). Яка ж між ними відмінність?
Загалом, давньоукраїнські традиції тлумачення «кохання» пов’язують його з романтичними, почуттєвими стосунками, поетичними та ірраціональними. Статеві стосунки ніколи не були домінантою в коханні, хоча завжди мали неповторне і загадкове звучання. Кохання — це самозречення, це принесення себе в жертву своїм почуттям і пристрастям.

Любов пов’язана безпосередньо вже з подружнім життям, що засноване на розумінні та довірі. Це взаємопідтримка, прагнення щонайперше допомогти, а вже потім — отримати щось для себе. Любов не втрачає почуттєвості, хоча вже й не має стану поетичної закоханості. Статеве життя є невід’ємною, але дещо буденною складовою, частиною гармонії в стосунках.
Досить вигадливі українці у створенні афектонімів — ніжних назв для коханої людини. Жінки, щоправда, більш винахідливі. Так, із коренем люб— українські словники подають понад 30 іменників чоловічого та більше 20 іменників жіночого роду.



Хто в українському домі — хазяїн

Чи не найголовніша особливість стосунків по-українськи — розподіл ролей у парі. Як свідчать дослідження, всі анекдоти й байки про сильну і владну українську жінку й покірного чоловіка — ніякі й не байки, врешті-решт.
Психологи впевнені, досить типове явище в українській психокультурі — екзекутивність (домінування жіночих ментальних структур) чоловічої частини населення.
Якщо наодинці з собою український чоловічий психотип здатний до плідної праці, то в колективних формах життєдіяльності спрацьовує материнська модель «захисту»: службові, інституційні, формально-ділові стосунки миттєво витісняються неформальними з елементом родинності. Женоподібний чоловік не звик обирати чітку лінію поведінки і при прийнятті рішення починає вагатися: він довго зважує і перебирає різні варіанти, намагається їх комбінувати, але лише з єдиною метою — зволікати якомога довше. Врешті-решт, ухвалюється колективне рішення або знов-таки залучається жінка.

А сильна українська жінка здатна принести себе в жертву недосконалості середовища, створеного нею ж розбещеним чоловіком, проте вона просто не в змозі змінити це середовище. Та це й не її місія. І тоді-то й розпочинається драма української психокультури: жінка перебирає роль гаранта стратегічних інтересів, керуючи й маніпулюючи слабким і безвольним чоловіком. Робить вона це, звичайно, на жіночий лад: уникаючи порушення узвичаєного середовища, з гнучкістю і наполегливістю, але без зайвої революційності. Нібито щось відбувається, але нічого не змінюється.
Микола Махній — автор книг і статей з етнопсихології. У своїх публікаціях, які в тому числі можна знайти і в Інтернеті, він дає відповіді на деякі одвічні питання, скажімо, «Війни розмірів: прутні проти нацюцюрників» або «Кортячка: чия хтивість сильніша». А буквально на днях побачила світ його нова праця «Зачарована етноеротика: Метаморфози українського лібідо».

Підготувала Ольга Чижова, ілюстрації Андрія Ліпатова, тжневик «Чернігівські відомості», 8 лютого 2012 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.