Вздовж дороги від Ріпок до Чернігова: халупи, хащі та розбиті пам’ятники

До початку чемпіонату Європи з футболу залишилося менше 200 днів. Проїхавши від Ріпок до Чернігова міжнародною трасою Е-95, якою їхатимуть і уболівальники з Прибалтики, Фінляндії, Білорусі та західних областей Росії, ми побачили розбиті пам'ятники, розвалені ферми та покинуті садиби. Якщо пам'ятники не так складно демонтувати, ферми через кілька місяців розберуть, то власників недоглянутих дворів знайти складніше. А без їхнього дозволу прибирати їхні ж хащі проблематично.

Власників занедбаних хат важко знайти?

Дача чернігівської пенсіонерки Раїси Грищенко в селі Голубичі стоїть над самою трасою. Жінка в цьому маленькому будиночку живе з ранньої весни до пізньої осені. Ростить городину, квіти.
— Літом їхав якийсь поважний японець з перекладачем, — розповідає Раїса Андріївна. — Зупинилися. Покуштували у мене полуницю. Японець показує, що смачна. Купили мисочку. Розплатилися гривнями.
Навпроти будинку Грищенко — занедбана садиба. Ділянка заросла деревами. Сусіди кажуть, що господарі приїжджають сюди лише кілька разів на рік.

Майже так само виглядає і двір 73-річної Раїси Остапенко. Її ділянку раз на кілька років від пагінців слив та вишень чистить зять, який приїжджає з села Сибереж.
— Боюся, що котрась тополя впаде на хату, — киває на три величезні дерева Раїса Кирилівна. — Хочу написати заяву в районну адміністрацію, щоб допомогли. Ці тополі колись посадила сусідка, вона боялася, що ми захопимо її ділянку. Тож дерева позначали межу. Тепер сусідка вмерла, за її хатою ніхто не доглядає.
Раніше всім, хто живе над трасою, раз на кілька років ставили нові паркани, а це вже давно не оновлювали. За територією від дороги до паркану доглядає облавтодор. Якщо не вистачає людей, сільський голова Віктор Нагуло особисто пиляє дерева і косить траву. А жителів, біля будинків яких не прибрано, лає і соромить.
— За сміття попадало і мені, — зізнається бібліотекар Тетяна Блоха.

У сусідньому селі Вербичі захаращене подвір'я чернігівців Водяницьких. Чоловік, дружина та донька мали трикімнатну квартиру в Чернігові, але більше жили у селі. А минулого року всі троє померли.
— Дерево впало на куток хати, провалило дах, — розповідає про покинутий двір сусід, 70-річний Микола Углик. — До хати придивляються чимало покупців, але не знайдуть господарів.
— Сестра покійного Водяницького приїжджала десь із півночі Росії, прийняла спадщину, — розповідає вербицький сільський голова Віктор Чечотенко. — Але зараз з нею немає зв'язку. Жаль, уже не один хотів купити її будинок у Вербинах, та вийти на неї не можуть.

На добудову житла у фермера не вистачає коштів

Уздовж траси у Вербичах уже багато років стоять п'ять недобудованих житлових будинків, покинуті будівлі колишньої сільської лікарні, магазину, дитсадка тощо.
— Більшість цих споруд належить фермерському господарству «Крокус», — говорить Віктор Чечотенко. — Дитсадок та магазин були на його балансі й раніше, колишню лікарню та недобудовані будинки викупили у держави. Але, за умовами викупу, змінювати їхнє призначення заборонено, можна тільки добудовувати. Фермер не виконав умови, і чотири з п'яти недобудованих будинків Фонд держмайна у нього відібрав. Два з них стоять понад трасою, два — на паралельній вулиці. Тепер їх мають продавати з аукціону.
— Приміщення старої лікарні розберемо навесні, вздовж дороги поставимо новий паркан, — пообіцяв директор СФГ «Крокус» Володимир Герасенко. — Втім, є й нічийні будівлі. На жаль, на все «е вистачає коштів. У першу чергу ми повинні розрахуватися з працівниками по зарплаті, сплатити оренду пайовикам.

У селі на трасі немає ліхтарів

Віктор Чечотенко написав лист заступнику голови облради та її депутату Івану Коробці з проханням
допомогти встановити ліхтарі на центральній вулиці Вербич, по якій проходить міжнародна автомагістраль Е-95.
Сільський голова також сказав, що облавтодор обіцяє, коли лагодитиме дорогу до Євро-2012, заасфальтувати 75 метрів вулиці Нагірної. Ця вулиця виходить на трасу, і грязюка з неї розтягується асфальтом.

Цегла по 70 копійок, плити по 200 гривень

На в'їзді до села Хмільниця Чернігівського району стоїть бетонний пам'ятник з двома піонерками. У однієї зі школярок відбита рука. Позаду — розвалений ангар.
— Пам'ятник нічийний, на нашому балансі не числиться, — говорить секретар Хмільницької сільської ради Лідія Алейник. — Але ми за ним доглядаємо, підфарбовуємо. Раніше там було три піонерки, одну фігуру хтось відбив, залишилося дві. Ніяких побажань до Євро влада поки що не висловлювала.
— Ангар біля траси коло Хмільниці нам не потрібний, ми ним не користуємося, — говорить директор «Чернігівської індустріальної молочної компанії», якій належить ангар, Анатолій Ясинський.
— А що, треба зносити? До Євро 2012 ми його знесемо.

Колишній свинокомплекс у селі Роїще світить ребрами залізобетонних стовпів. Підходжу ближче. Видно, що кипить робота. Люди розбирають цеглу. Кран знімає залізобетонні плити перекриття. У легковій «Шкоді» — двоє молодих бізнесменів. Один представляється Сергієм.
— Власник цих двох свинарників у Києві, — говорить чоловік.
— Ми організовуємо людей, продаємо цеглу та плити. Цеглина коштує 70 копійок, плита шість на півтора метра — 200 гривень. Плануємо, що за рік розберемо ці сараї повністю.
Кому належать інші ферми, бізнесмени не знають.

* * *

Складається враження, що наводити лад, бодай там, де видно з міжнародної автомагістралі, наша влада почне тільки за кілька місяців до футбольного чемпіонату. А поки що свій безлад очі не коле. Звиклися.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №47 (1333)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.