Чи є у вас принципи? Чого ви ніколи принципово не зробите?

У селі Кладьківка Куликівськього району бігала скажена лисиця. Покусала собаку. Останньому винесли вирок — пристрелити. Це попросили зробити місцевого мисливця. Та той відмовився. Мовляв, собак принципово не стріляю.
А чи є у вас принципи? Чого ви ніколи принципово не зробите?

Ніна Сакун, реалізатор овочів, Чернігів:
— Люблю компанії, виїзди на природу. До вживання алкоголю ставлюся помірковано. Та іноді буває махну рукою: «Гулять так гулять!» Та при цьому дотримуюсь одного правила: вживати тільки один вид спиртного. Ні в якому разі не змішувати. Тоді ні голова не болить, ні шлунок.

Микола Кулик, військовий пенсіонер, Чернігів:
— Принципів маю багато. Проте життя складається так, що іноді їх доводиться хоч разок та порушити. Єдиний принцип, якому я за 30 років подружнього життя не зрадив, це не називати тещу мамою. Ну яка вона мені мама? Мама для мене одна, моя рідна, а теща — просто Матвіївна.

Олег Ревко, завідувач гастроентерологічного відділення обласної лікарні:
— Принципово не їм грибів. Вважаю, що всі без винятку гриби зараз треба ретельно перевіряти. Але це не настільки необхідний для організму продукт, щоб заради них ризикувати власним здоров'ям. Без грибів людина може прожити довго і щасливо.
А ще не подаю жебракам. Тому що люди повинні працювати, заробляти собі на життя. А не сидіти і просити.

Володимир Ява, юрист, Чернігів:
— Принципи — це упередження, що обмежують свободу. Тільки ти визначаєш для себе розмір своїх кайданів. У мене нема принципів, які б я проніс через усе своє життя! Вважаю, і без цього нас оточує дуже багато соціальних і юридичних норм! Але є дві речі, у яких я на даний момент абсолютно впевнений: я ніколи не покінчу життя самогубством і ніколи не стану геєм. Може, це і звучить смішно, зате правда.

Тамара Боженко, пенсіонерка, село Велика Доч Борзнянського району:
— Я правдолюб. Принципово завжди кажу правду. Буває, люди ображаються, думають, мабуть, що я хочу їх навмисно образити. Не раз бувало, що я через цю принциповість страждала.
Якось у нашому селі приймальниця приховала від людей гроші: не зробила доплату за літр молока по двадцять копійок. Тоді я зібрала десяток свідків, добилася, щоб правда восторжествувала. Гроші нам віддали. Приймальницю позбавили зарплатні, а у неї троє дітей... Приймальниця на мене образилася.
А ще принципово не курю. І сину Дмитру заборонила усім років. Тепер йому 32.

Марія Горлач, продавець, Ніжин:
— Я не точу сама ножі, на забиваю гвіздки, не лагоджу замки, не чищу забиту раковину і не нарізаю хліб, коли до нас приходять гості. У сім'ї моїх батьків це завжди робив тато. Тому вважаю усе вищеназване виключно чоловічою роботою. Мій же чоловік не миє посуду, не готує їсти, не прасує, вважаючи цю роботу жіночою. А от прибираємо і заробляємо гроші разом.

Анатолій Марков, льотчик, підполковник запасу, Чернігів:
— Ніколи не обіцяв того, чого не міг зробити. Навіть якщо обіцянка могла втішити людину. Навіть синам, їх у мене двоє. Обіцянками від інших теж не балуваний. Може, тому, що я нічого в житті не просив. Всього добивався своїм горбом.

Антоніна Микитенко, новомлинівський сільський голова, Борзнянський район:
— Принципу — працювати тільки в робочий час — нема. На роботу ходжу і в свята, і в неробочий час. Посада зобов'язує. У Нових Млинах 1076 жителів. Неблагополучні сім'ї є, увечері, у вихідні, буває, доводиться іти розбиратися.
Я принципово проти нецільового використання земель. Проти скуповування в одні руки хат із землею.

Олександр Сердюк, доктор педагогічних наук, професор, пенсіонер, Чернігів:
— Ніколи не засміюся над чиєюсь хворобою, над нерозвиненістю. Ніколи не зачеплю людину, яка не може мене зрозуміти. Недолугість я вибачаю і низенько вклоняюся.

Олександр Костюк, спеціаліст по роботі з нерухомістю, Чернігів:
— Трепетно ставлюся до всього живого. Таргана, звичайно, пристукну, а от курку — не заріжу. Коли я служив в армії, в 1977 році були на командних штабних навчаннях на полігоні між Рівненською й Волинською областями. Ми були голодні й войовничі. До нас із сусіднього села прибився індик. І ніхто з нас, п'яти бравих вояків, не зміг вистрелити у птицю, щоб потім з'їсти. Індик так і пішов неушкодженим.

Аліна Сіренко, Марина Забіян, Валентина Тимошко, Олена Гобанова, Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №28 (1314)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.