Як жити без цукру?

Ще у 2009 році можна було знайти цукор по 4 гривні за кілограм. Зараз він по десять гривень. Достигнуть полуниці, черешні, білий налив, малина — ще подорожчає, зараза. От і виходить — треба вчитися жити без цукру. Багато хто вже й навчився. Кажуть, у селах тепер самогонку не гонять. Дістають спирт, розводять, так і живуть. Як жити без цукру, чи можна цього навчитися? Про це наше перше літнє запитаннячко.

Михайло Савченко, пенсіонер, смт Козелець:
— Сіль, цукор — біла смерть. Це не просто слова з фільму «Кохання і голуби», це моя філософія життя. Вже 15 років їм страви без солі. Спочатку відвертало, згодом звик. І цукру не вживаю. Заміняю його натуральним медом, маю кілька вуликів. Отож без цукру жив і буду жити. Мені 65 років, а почуваюся на 50. Мужську силу добру маю, карієсом не хворію і не повнію від солодощів.

Олександр Волеваха, пенсіонер, смт Олишівка, Чернігівський район:
— Якраз без цукру і живу — у мене з 2001 року цукровий діабет. П'ю таблетки-замінники. Звикнути жити без цукру було важко: дуже любив солодку каву, чай, каші.
Я живу сам. Але цукор все одно купую. Навіщо? До мене у гості приїжджає сестра з Чернігова, з онуками, племінниками. Купую цукор для них. По чотири-п'ять кілограмів у квартал, по десять гривень з копійками (а колись був по шість гривень за кіло!). .

Валентина Івасенко, пенсіонер, с. Шибиринівка, Чернігівський район:
—У хаті нема цукру? Такого не допускаю. Купую мішок цукру раз на рік, після того як продаю свою картоплю. Тепер за цукор треба платити в два рази більше, ніж колись. Та що поробиш: плачу і менше не купую. Я ж витримаю без цукру максимум три дні! Варення багато варю, зі смородини, абрикосів, яблучне повидло. Часто печу сирники, млинці. Сім'я солодке любить. Сама чай п'ю рідко, частіше молоко. А як приїжджають діти з Чернігова, теж чаюю, за компанію. А я ж чай без цукру не вживаю. Не в змозі замінити пісок цукеркою, як, наприклад, мол невістка. На свою півлітрову кружку кладу три чайні ложки піску.

Валентина Литвин, сільський голова Редьківки Чернігівського району:
— Я особисто можу себе обмежувати у цукрі. Бо каву п'ю без цукру. А чай п'ю з медом. У батька у Михайло-Коцюбинському є власна пасіка. Хоча, з іншого боку, батько на зиму дає бджолам цукор.
Консервую завжди з цукром. Цього літа буду закривати менше. Запаси з минулого року лишилися. Варення полуничне, абрикосове, яблучне, абрикоси і яблука разом, вишня у власному соку. Рік був урожайний, наварили багато. Діти у мене дорослі, онуки є. Та скибки з варенням зараз не в моді, вистачає інших смаколиків.

Валентина Тимошко, Аліна Сіренко, Тамара Кравченко, тижневик «Вісник Ч» №22 (1308)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.