Ніжинські молодята обирають карету замість лімузина

До Василівської церкви у Ніжині під'їздить біла із золотою оздобою карета. — Тпррр! — гукає кучер в українському вбранні і тягне за віжки. Урочистий марш Мендельсона лунає з динаміків, шалені оплески гостей. Цей день молодята Андрій та Ольга Шатіхіни запам'ятають назавжди. Вони перші у Ніжині замовили замість лімузина карету з парою коней.
Весільний ескорт вирушає на прогулянку. Наречена та наречений виглядають з вікна, залюбки позують фотографу та оператору. Перехожі знімають їх на мобільники. Така карета—дивина не тільки для Ніжина, а й для цілої області.

— Просто обожнюю коней, — говорить наречена Оля, студентка Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької. — Спочатку хотіла, щоб ми їхали верхи. Але ж ви розумієте — сукня. Знайома сказала, що бачила у місті карету. Замовили без вагань.
Всередині бордові велюрові стіни, на підлозі — килим, на стінах — картини.
— Почуваю себе королевою! Так м'яко, зовсім не трясе! Правда ж, чудово, Андрію?
Молодий, іподиякон Православної церкви Московського патріархату, більш стриманий. Але видно, що прогулянка і йому до вподоби. Тому замість замовленої години бере додатковий час. Молодість раз у житті буває!

Вартість першого часу прогулянки — 650 гривень, другого — 350, усі наступні — по 150 гривень.
— Не холодно? — запитую у нареченої. У кареті засклені тільки бокові вікна, центральні без скла.
— Ні. Тільки сідати треба проти ходу, — радить Ольга. (На зиму ставитимуть змінні двері зі склом).
Виходить з карети.
— А можна тваринку погладити? — запитує у кучера. — Ти моя хороша...

Гніда кобила тягнеться до букета. Ну дуже вже смачно виглядають білі троянди нареченої.
Розписувалися молодята у Графському парку. (Це називається виїзна церемонія). А гості тільки й чекали, доки Оля та Андрій вийдуть із карети. А тоді почали по черзі фотографуватися, заглядати усередину.
Карету привіз до Ніжина відомий підприємець Сергій Охонько, директор фірми «Ніжинавтотранс», депутат міськради, голова комісії з питань архітектури та будівництва.
— Минулого року я відпочивав у Трускавці. Поїхав на кінну базу покататися. Сподобалось. Тоді і виникла ідея: а чому б не створити щось подібне у Ніжині? — розповідає Сергій Миколайович. — Придбав на київському іподромі коней. Так з'явився наш «Конный двор». Охочі можуть приходити і кататися верхи. Інструктори допоможуть. А потім з'явилася думка про карету. Перепитував через знайомих. Вийшов на одного полтавського підприємця. Сторгувалися.

— Дорога?
— Просив 12 тисяч доларів, а віддав за 70 тисяч гривень. Я купував карету не так для заробітку, як для власного задоволення. Часто приїздять друзі, знайомі з Києва. А тут і коні, і карета.
Не знаю, наскільки це правда, але колишній господар розповідав, що ця карета їздила ще при царському дворі. (Чи не французьких королів був двір? Полтавська карета чомусь прикрашена їх гербом — ліліями. Герб Російської імперії — двоголовий орел. — Ред.)
— Багато охочих покататися?
— Замовлення є, але поки що небагато. Більше питають, ніж замовляють.

На «Кінному дворі» Охонька п'ять кобил. Глафіра, Шпанка, Обліпиха, Оправка і Олімпія.
— Обирали спокійних та ласкавих, щоб, бува, не скинули когось, не травмували. Спеціально брали кобил з розрахунком на майбутнє потомство. Глафіра скоро стане мамою. У нас тварини двох порід—орловська рисиста та руська рисиста. У планах—купити двійко білих. Уявляєте, яка краса—біла карета, запряжена білими кіньми, — примружив очі Сергій Миколайович. — Ей, хлопці! Біля коней не курити! От народ. Карета, церква, наречені, а вони з цигарками.
— Де кучерів знайшли?
— Їх шукати не треба, самі приходять, — жартує господар.

Григорій Євтушенко та Вадим Скалій з кіньми справляються добре. Григорій тримає удома аж двох, Вадим свого нещодавно продав.
— Ми й інструктори, і кучери, і конюхи, і наїзники. А тепер ще й знаменитості, — сміються хлопці. — Як на кареті виїздити стали, то люди і на вулиці підходять, упізнають, покататися просять.
— А які навороти у кареті є?
— Магнітола з колонками. Диски є, але якщо захочете свою музику, поставимо. Поворотники. Ось бачите, — показує Григорій на фари по боках. — І навіть гальмо.
— Щоб коней спиняти?
— Ні. Карету, — сміється Вадим. — Коней зупиняє дідівське: «Тпррр».

Оглянула карету з усіх боків. А якщо кобилка вирішить покакати, що робити? Хоч би мішки під хвіст вішали, чи що. Я таке в Одесі бачила. А то пригода під загсом кому потрібна?
— Так, деякі вішають коням під хвости спеціальні мішки. Але коні їх бояться. У нас у «бардачку» є совок, віник, мішок. Спиняємось і згрібаємо, — Григорій підводить до великого сундука позаду карети. Це і є бардачок. Усередині і справді усі приладдя. А я думала, то для букетів нареченої замість багажника.


На головній площі Ніжина

Замовляли?

У Чернігові серед найпопулярніших весільних машин — дев'ятиметровий лімузин «Лінкольн» та бронетранспортер «Інгул».
Лімузин привіз до обласного центру канадець Зів Кіпер. Довжелезна машина зі шкіряним салоном, телевізором і музикою. Усередині є все — шампанське, фрукти, келихи. А у темряві на стелі машини з'являється зоряне небо.
Вартість—500 гривень за годину. Можна замовляти і по області, додатково сплативши за доставку.
Бронетранспортер обійдеться трохи дешевше. Користується популярністю у молодят.
— Машину ми переробляли з БРДМ (броньованої розвідувальної дозорної машини), — розповів власник, підприємець Володимир Демиденко. — Уже сім років весілля возимо.
«Інгул» уміє навіть плавати.
Вартість — 400 гривень за годину.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №17 (1251)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.