• Брухт ДальнобойСервис


Як ми мед качали

62-річний Анатолій Лепеха — власник бджолиної ферми на понад два десятки вуликів у Деснянці Чернігівського району. Почав качати мед 11 серпня, і «Вісник» запросив. Щоб показати — мед без обману.



У тіні низькорослих плодових дерев — білі, жовті, сині, зелені, червоні вулики. Вищі і нижчі. Анатолій Лепеха, у сорочці з довгими рукавами, робочих штанях і в спеціальному капелюсі з сіткою на лиці, щоб бджілки в очі не лізли, порається біля своєї ферми. Спокійний, говорить неголосно, щоб не тривожити комах. На одному з вуликів світлий димок від димаря — спецпристрою, що використовують в екстрених випадках.

— Коли бджоли дуже агресивні, димком на них, щоб заспокоїлись, — пояснює, не відриваючись від роботи.

На високому пні між вуликами — дві перевернуті в мисочки трилітрові банки, схожі на поїлки для курчат. Це напувальні для медоносів.

Анатолій Іванович повільно знімає дах вулика. Обережно одну за одною прибирає дощечки, котрі лежать під ним. Якщо на котрійсь багато бджіл, стукає по дерев’яній планці рукою, збиває. Під дощечками — рамки з сотами, наповнені солодким медком. Стукає і по них, щоб прибрати комах. Обдивляється рамку.

— Запакували, — полегшено зітхає. І показує закриті воском (правильно — забрусом) бджолині соти. — Якщо цього немає на рамці, то мед ще не стиглий. Треба чекати.

По черзі складає у великий ящик з кришкою і на широкому ремені чотири рамки. З ношею прямує в хату. На кухні приладдя: пластмасова миска з дощечкою, банка з водою, медогонка. Смачно пахне медом і вощиною. Пластикове вікно кухні прочинене, щоб бджілки, котрих не вдалося обтрусити біля вуликів, могли вилетіти.



Анатолій Іванович відкриває ящик. Дістає рамку і ставить її на миску з дощечкою. Одним кутом впирає її в свій живіт, щоб краще трималася. Спеціальним ножем (зігнутим біля рукоятки) зрізує забрус. Об дощечку обтирає ніж. Віск падає в миску. І так з кожною рамкою. Як прибирає зайве, опускає рамку в спеціальний відсік медогонки. А ніж занурює в банку з водою, щоб не засихав.

У Лепехи чотирирамковий пристрій. Медогонка схожа на велику діжку, зверху ручка. Всередині металеві відсіки для рамок.

Коли медогонка заповнена, Анатолій Іванович починає крутити ручку зверху. За декілька секунд стає чутно, як краплі меду тарабанять по стінках бочки. І стікають донизу.

— У бочку влазить літрів 30 меду, — заглядає ка дно Анатолій Лепеха. — Це медок соняшниковий, трошки з домішкою акації. Увесь із сот все одно не вилетить, лишається бджолам. І рамки з вулика дістаю не всі. Трудились комахи ціле літо, треба ж і їм залишити.

— Я та насіупного разу до вулика не пустять, покусають голодні!

— На щастя, бджоли не мають пам'яті. То до вуликів пускають, — сміється чоловік. — Якби мали пам'ять, то бджолярів було б значно менше.

Поки кожну рамку перебереш та по чотири викачаєш, то ого! А робити це можна тільки в сонячну та спекотну погоду, бо як хмарно і дощ, бджоли всі дома, по вуликах сидять. Злі. Тому у кожному літрі меду — піт пасічника. У прямому сенсі: крутиш ручку медогонки, а солоний літ на дно апарата капає, мед розбавляє.

— Ніколи не пізно починати нову справу, — розказує. — От я до бджіл дійшов тільки сім років тому. І успішно ж, наче. У мого діда була пасіка. Ми з сестрою малі. Захотілося меду. Залізли на вулик, пострибали на ньому, щоб бджіл вилякать. Думаємо, що комахи повтікають, а ми наїмося меду. Бджоли зленні. Ми в хату тікать, вони — за нами. Там баба з дідом. Батьків викликали. Ми лежимо пухлі. Давали нам багато пити, зате через дві години, раз не помер покусаний, зрозуміли, що у мене немає алергії на бджолині укуси.

Анатолій Лепеха переконаний, що бджільництво — справа не для кожного.


— Один товариш усе хотів зайнятися. А в мене рій вилетів. Кажу: давай зловимо і забирай. Подумав-подумав, а тоді: «Я боюсь». Так і не став пасічником, — пригадує чоловік. — А рій же не кусається! Комахи не знають, скільки літатимуть, поки новий дім знайдуть, то набирають «у рот» мед. Вони тільки страшно дзижчать і лякають.

— Як же той рій ловити?

— Є спеціальний сачок. Ним ловиш рій, підносиш до спеціального ящика і різко струшуєш. Комахи в ящику — накриваєш кришкою. І на пів дня — у погріб. Щоб вистигла їх агресія.

А ще у Анатолія Лепехи 24 сорти винограду (зелений, білий, рожевий, фіолетовий). Ягоди — одна в одну, крупнющі і соковиті. Вирощує персики (м’ясисті, ароматні), є і хурма.

* * *

у тему

Якщо бджоли б’ються об вулик і падають, значить розцвів хміль!

* * *

— Чому пасічник, коли збирає мед, одягає на голову сітку?

— Якщо його бджоли потім впізнають, йому хана.

* * *

...Приходить Петя в школу з великою гулею на лобі. Запитує вчителька:

— Звідки у тебе шишка?

Петя їй відповідає:

— Мені на лоб сіла бджола.

— А чому ти її не змахнув?

— Я не встиг, батько її веслом убив.

Вікторія Товстоног, «ВісникЧ» №33 (1840) від 19 серпня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Лепеха, бджоли, Товстоног, ВісникЧ

Добавить в:
 
 


Центр Комплект