• Брухт ДальнобойСервис


За ким (або за чим) ви сумуєте?

У старшокласників дистанційне навчання, по вихідних не всі магазини працюють. «Ковід» душить. А ще в листопаді є печальна субота, коли ми поминаємо загиблих від голоду у 1932-33 роках, нинішнього року цей день припадає на 28 листопада. Отож і запитання у нас таке: за ким (або за чим) ви сумуєте?



«По чоловікові — 40 днів, а в дочки — «ковід»

Галина Ялова, пенсіонерка, Вертіївка Ніжинського району:

— За чоловіком сумую, 40 днів як не стало. Ліг спати і не прокинувся — відірвався тромб. Кажуть, найкраща смерть уві сні. Та все одно його не вистачає поряд. А тут ще й донька вірус піймала — «ковід». Переносить хворобу, наче, неважко. Та все одно переживаю, вона ж на самоізоляції.

Та найбільше сумно, що нема такого веселого часу, як замолоду був. Чоловік жив і працював на Чернігівщині. А я працювала на Харківському канатному заводі. Весело було: робочі і керівництво на вихідні їздили спільно відпочить, погулять. З піснями, на базу відпочинку, у будиночки. Або забігає в робочий день майстер: «Швидко збирайся. Є путівка». Побувала і в Сухумі, і в Сочі, і в Нальчику. На Кавказ усе відправляли.

«За літом і ягодами»

Наталія Лелюх, діловод департаменту промисловості та розвитку підприємництва КМДА, Піски Бахмацького району:

— Восени не вистачає літа і тепла. І дуже хочеться свіжих ягід. Люблю полуницю, малину. У мами саджаємо. Малина така, що двічі на рік родить. Та вже відійшла вся. Наморозили ягід, але то хіба в чай. Просто з’їсти хочеться домашню з грядочки, соковиту.

«Такий хороший був спочатку, а потім передушив курчат»


В’ячеслав Помилой, село Семенівка, Менський район:

— Горювали ми з жінкою Оксаною недавно, коли кіт, якого нам привезли з міста і такий хороший був спочатку, передушив наших курчат. Їх було десять, а він стрибав, як хижак, придушив і зжер вісьмох. Одне пташеня нам вдалося відбити від нього, так ми з нього суп зварили та самі з’їли. Ми покарали кота, побили, на мотузка посадили, як собаку. Зараз він перевиховався, п’є молочко, а може, просто немає вже більше курчат.

А взагалі мені сумувати ніколи. Ось зараз перевантажую зерно, купив у фермера. Хоча і немає постійної роботи, але її багато по господарству.

«Втратив дружину»

Микола Силенок, Ріпки:

— Є у мене велика печаль — півроку тому померла моя дружина. Їй було всього 65 років, але вона довго лежала паралізованою. Залишилися дві дочки, одна їздить до Чернігова на роботу, друга тут. Життя триває, але...

«І інсульт, і ковід»

Ганна Сухомлин, Короп:

— У мене недавно був і «ковід», і інсульт, і не зрозумієш, що то було. Стільки пережила, не дай Бог нікому. Трималася температура 38,2, кашлю не було, але завідуюча інфекційним відділенням одразу взяла мазки на «ковід». Тоді ж я лікувалася від інсульту, прокапали в Коропі чотири крапельниці по 500 гривень, але не допомагало, голова боліла і запаморочення почалося. Поїхала до Чернігова в неврологію, там зробили МРТ голови за 1200 гривень. І добре, що поїхала, а то б дуба дала. Показало інсульт. Там же, в неврології, прийшла відповідь, що є «ковід». Потім повторили через десять днів мазки, сказали немає «ковіда». Але наслідки інсульту не проходять, я почуваюся не дуже. А ще сусідка сказала, що чеки будуть компенсувати, а дочка викинула їх. Так що сумую досі.

Тижневик «Вісник Ч» №47 (1801), 19 листопада 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: опитування, сумувати, «Вісник Ч»

Добавить в: