Доставка

Побиті, покусані, послані…

В Озерянах Варвинського району протистояння між головою громади 31-річним Сергієм Дмитренком і тими, хто за нього не голосував. Частіше воно словесне, та іноді доходить до побиття («Вісник Ч» вже писав про цю історію, вона отримала продовження).


Володимир Кононенко


— Як стала громада і новий її керівник, таке коїться... І управи немає. Ніхто не перевіряє фінансово-господарську діяльність ОТГ. Не може приструнити його, аби до людей рук не простягав. На мене теж напав, — схвильовано починає 59-річний Володимир Кононенко з Озерян. — Дев’ять останніх років я працював у Озерянській сільській пожежній, водієм. Тільки я заступив на зміну, а він командує: «Сідай на трактор чи машину. Роби те і те». І це під час чергування. Кажу: «Я поста не покину. Раптом щось станеться»,-А він: «Я тут цар і бог села, роби, як велю». Висіли у пожарці Інструкції старшого бійця, статут. Зняли. Сказав: «Я для вас інструкція». Хто його не слухає, всі в опалі.

Чимало людей позвільнялися, не витримали. Ми вже підписи назбирали. З ними в облдержадміністрацію їздили. Там голова Прокопенко сказав, що не може вплинути на Дмитренка, не його компетенція. До народного депутата Валерія Зуба зверталися. Писали президенту Зеленському, аби звернули увагу на те свавілля, що у нас коїться. Лише ті, що лижуть сраку, працюють.

8 листопада мені на мобілку прийшла СМСка: «Ти наступний на виліт, Казбек». Так на мене по-вуличному кажуть. Хоча я не збирався розраховуватися.


Фото надісланої СМС

Якось голова зібрав нас і заявив, що буде змінюватися назва пожежної. Мені підсунули папери, мовляв, реорганізація, підпиши, нічого страшного. Приходжу після вихідних на роботу 31 грудня, а голова: «Ти тут більше не працюєш», — і простягає трудову книжку. Я збирав речі, а голова ходив за мною, матюкався. Я тільки відповів: «Ти відповіси за ці слова». І пішов. А у Різдвяний вечір згоріла пожарка. До мене поліція приїхала: «Це ти підпалив». Я питаю: «Хто так сказав?» «Голова». Хоча я тоді вдома був, діти приїхали, сиділи сім’єю. Все розказав поліції. Мені приховувати нічого.

Іду я 21 січня ввечері селом по своїх справах повз двір голови, а він якраз з жінкою під’їхав. Вискочив і до мене, мать-перемать: «Ти п’яниця». «Якщо я п’яниця, то ти наркоман», — відказую. І він б’є мене у праву щоку. Я падаю на дорогу. Вони злякалися: «Вставай, вставай». Я сів, перед очима темніє, ноги як відібрало. Добре, що моя дружина нагодилася. Відвезли до лікарні у Варву. Я ж гіпертонік. Потім направили до Чернігова. Нині лікуюся всім, що призначили медики.

Хіба я ж перший, на кого він напав? Я заяву до поліції подав. В заяви інших.

— Я вже чотири рази зустрічався з прокурором, двічі з начальником Варвинської поліції. Попереджав їх, що все може погано скінчитися, — жаліється 67-річний Микола Капко. — Як у Журавці (коли чоловік підпалив у сільраді, вбив одну людину і трьох порізав. — Авт.).

25 грудня він напав на мене на базарі. Я стояв осторонь, розмовляв з Віктором Місько. Підскочив голова зі своїми прибічниками і давай матюкати нас, ні з того, ні з сього. Чомусь вирішив, що ми його обговорюємо. Лаяв як хотів, а Миколі ще й пригрозив, що машина згорить. Я зробив йому зауваження, що базар громадське місце, не можна так. Каже: «У мене поліція — криша». Ми з Міськом написали заяви до поліції. У відповідь прийшла відписка.

Доставка

— А я ще цю людину супроводжував під час зустрічей з виборцями, бо мене попросили. А як побачив, що він робить, як випилює дерева, в тому числі і медоносні, встановлені зупинки, і кому за це все йде в кишеню, відцурався тієї компанії, — розповідає 36-річний Андрій Ружницький.

— А історія з кусанням вас за причинне місце?

— То сталося минулої зими. Під льодом рибі була задуха. Вже мертву ми виловлювали, аби не осіла на дно і у водоймі не гнила. А живу переносили в інший ставок. Він як прибіг, накинувся, кричав: «Це все моє». Попер на мене, я його відштовхнув. Тоді він кинувся на мене, ухопив руками за те місце, обкусав мені праву ногу. Я місяць пролежав у лікарні. Дарма травми не минулися, і тепер, як важке підіймаю, віддає болем по-чоловічому. Поліція відкрила справу. Більше року минуло, нічого не розслідується.

Перед Новим роком слідча з Варвинської поліції телефонувала, просила забрати заяву, аби вона могла закрити провадження. Мовляв, скоро вибори, навіщо таке? Я відмовився.

Якось сидів у черзі в Прилуцьку прокуратуру, розговорилися з людьми про одного прокурора. Виявляється, його батько працює медиком у Варві. І тут мені склалася картинка. Дмитренку у Варві видали довідку, що втратив пам’ять, після того, як я його начебто вдарив залізною трубою (це той випадок з укусом).

«Вони самі себе скоро кусатимуть, бо не знають, що вже робити»


— Видумують що хоч. Зібралося десяток чоловіків на всю громаду, яким не подобається Сергій Миколайович. І одного вкусив, другого набив, ще когось вигнав. Ну як можна людину покусати? Як це, вона стоїть і жде, доки я вкушу? — видає на емоціях Сергій Дмитренко, голова Озерянської ОТГ. — Я нікого не виганяв. Усі самі позвільнялися. Не подобається їм працювати зі мною. Нині директор школи на лікарняному. Будуть казати, що я його довів. Чим? Тим, що все шкільне майно порозтягували, а я заставив позтягувати назад? В тиждень кралося від 80 до 100 літрів пального на шкільному автобусі. На круг списувалося 159 кілометрів, насправді там було 84, а з їздою до Варви 117. Харчування дітей у їдальні ще одна тема.

У нас 14 депутатів, двоє з «Батьківщини» і 12 з «Радикальної партії». Так ось, коли все спливло по школі — 13 депутатів проголосувало за звернення до Генпрокуратури.

Я чотири роки відпрацював сільським головою, і 30 червня торік за мене віддали голоси більше 70 відсотків виборців, — продовжує Дмитренко. — Люди бачать, що я роблю. А тепер, коли я почав працювати над розширенням Озерянської громади, мене почали і в газетах, і в інтернеті поливати брудом. Можливо, я не все роблю правильно, але стараюся, вчуся, хочу, аби був лад.

Щодо Кононенка, він сам розрахувався. А то був таки підпал. Згорів автомобіль для ритуальних послуг. Якби загорілося від «бичка» чи від несправної електрики, вогонь поширювався б поступово. А на камерах відеоспостереження видно різкий спалах. Значить, там була горюча суміш. І не чіпав я його, тому є свідки. Він йшов п’яний, падав, а тепер розказує, що я його вдарив.

Є поліція, вона розбирається. Невже думаєте, якби я таке чинив, все отак би зійшло з рук?

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №7 (1761), 13 лютого 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Варвинський район, голова громади, Сергій Дмитренко, «Вісник Ч», Валентина Остерська

Добавить в:


ЦентрКомплект