«Ми всі почуваємося як на пороховій бочці»

Це довга і сумна історія, і фінал її може бути ще сумнішим, а може бути і щасливим, все залежить від того, під яким кутом на неї подивляться служителі Феміди.



Отже, історія така. У 1974-1976 роках зусиллями передових радянських будівельників на вулиці 50 років ВЛКСМ було зведено п’яти-поперхівку, яка отримала офіційний реєстровий номер 3-а, де й розмістився гуртожиток „Облпобутуправління”. У серпні 1976 працівники чернігівських побутових служб отримали ключі і запевнення в тому, що гуртожиток — тимчасове явище на їхньому життєвому шляху, бо ж часи не якісь там капіталістичні, а радянські, коли кожна сім'я має право на квартиру, яку ій надасть держава. Тому й гуртожиток іменувався не інакше, як холостяцький. Та вийшло так, що радянські часи минули, а рідна держава у питаннях забезпечення власних громадян житлом почала поводитися так, як, напевне, не поводилася б і двоюрідна чи навіть троюрідна. Вже у 1991 році „Облпобутуправління" розпалося на низку дрібних структур, а його гуртожиток потрапив на баланс „Рембудтресту" —колишньої структури управління. „Рембудтрест" не відставав від моди і реорганізувався у ВАТ „Чернігівдезактиваціябуд". Головою правління ВАТ став Павленко Г.П., а його заступником Адаменко М.М., який був ще й... комендантом гуртожитку. На той час у будинку за номером 3-а проживало 108 сімей. І відтоді, як кажуть очевидці, умови життя там стали нестерпними. Відтоді почали відключати світло, воду, не раз оголошували, що будинок перебуває в аварійному стані, а йог о мешканцям пропонували висолитися на час ремонту. Щоправда, до ремонту справа так і не доходила, а якщо точніше, то мешканці гуртожитку, не довіряючи ініціаторам ремонту (про них пізніше), запросили комісію міськвиконкому, яка визнала, що проживання в будинку є цілком безпечним. Мешканці почали походи по інстанціях, благаючи надати гуртожиіку статус житлового будинку. Кілька років тривала ця одіссея — і врешті-решт виконком Чернігівської міської ради виніс рішення N9336, датоване 28 грудня 2001 року. Ось його текст: „Надати статус житлового будинку гуртожитку на вулиці 50 років ВЛКСМ, 3-а і закріпити кімнати за прописаними і проживаючими сім’ями в цьому будинку на час прийняття рішення", під цим документом стоять підписи тодішнього першого заступника міського голови Чернігова О.Соколова та керуючого справами міськвиконкому М.Стрільця.

Говорить мешканка будинку №3-а на вулиці 50 років ВЛКСМ Тамара Лень (працює перукарем): „Кімната в гуртожитку—єдине, що у мене є. Я хочу н приватизувати, щоб вже юхто не міг зазіхати на неї, казати мені, що квадратні метри, на яких ти мешкаєш, мовляв, не твої, а наші! І не лише я, а й всі мої сусіди очікували, що після цього рішення міськвиконкому наш будинок буде передано на баланс міста". І справді, у жовтні 2001 року мешканці гуртожитку отримали лист від першого заступника міського голови О.Соколова, в якому було сказано: „Питання передачі на баланс міської ради гуртожитку буде вирішуватись після виконання процедури, передбаченої "Положенням про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового Фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та ооганізашй затверденний Постановою Кабміну України від 6 листопада 1995 р. У відповідності з ним порядком комісійно було визначений технічний стан будівлі, що передається, та прийнято рішення про обсяги проведення ремонтних робіт із заалученням коштів підприємства, шо передає об’єкт". Мешканці гуртожитку, здається, мали б бути задоволені. Вони й були задоволені. Чекали. Довго... Рік, другий, третій. І нарешті через три з половиною роки, у серпні 2005, на ім’я прокурора міста надходить скарга від мешканців будинку №3-а, у якій сказано: „До цього часу не відбулася реєстрація місця нашого проживання (ми зареєстровані в гуртожитку), не видані ордери на квартири, що порушує і чинне законодавство, і наші права як громадян України”. 12 вересня з прокуратури надходить відповідь за підписом заступника прокурора м.Чернігова Т.Кашпор, де є такі рядки: „Прокуратурою м.Чернігова розглянуто колективне звернення мешканців будинку на вул. 50 років ВЛКСМ, 3-а щодо порушень вимог житлового законодавства... Прокуратурою міста підготовлено до суду позов в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до ВАТ „Чернігівдезактиваціябуд” про спонукання передачі у комунальну власність об’єкта житлового фонду”. Ця відповідь підтверджує те, що мешканці гуртожитку (чи ж гуртожитку?) праві в тому, що їхні вимоги є і справедливими, і законними.

А на якій стадії перебуває зараз розгляд позову прокуратури міста, про який згадувалося вище? Ось що розповіли в обласній прокуратурі, — говорить начальник відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Лілія Федорченко: яНа сьогодні провадження за даною справою зупинено, оскільки підприємство „ Чернігівдезактиваціябуд" оскаржило до суду рішення виконкому міської ради про надання згоди про прийняття спірного будинку в комунальну шюсність. Прокуратура області вступила в цей процес на захист інтересів міськради. Ухвалою Господарського суду області було визначено неправомірність позову підприємством „ Чернігівдезактиваціябуд” до Господарського суду, і даний позов скеровано до Деснянського райсуду міста Чернігова. Райсудом справа до розгляду ще не призначена”.

Чому ж люди і досі не стали власниками своїх помешкань, для більшості яких оті "квадрати”, як казала Т.Лень, є чи не єдиною матеріальною цінністю? Чому, незважаючи на вищезгадане рішення міськвиконкому від 28 грудня 2001 року, питання передачі гуртожитку на баланс міської ради так і не вирішено? За відповіддю кореспондент звернувся до заступника голови Фонду комунального майна Чернігівської міської ради Інни Дусь. Так, згоду було дано сесією. Але стороною-передавачем (BAТ „ Чернігівдезактиваціябуд”) відповідні дії не були виконані, — говорить інна Миколаївна. — В комісію з прийняття житлового фонду Новозаводського району Чернігова стороною-передава-чем не надано документів та матеріалів, необхідних для оформлення акта прийому-передачі щодо об’єкта передачі (будинок). У пункті 8 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабміну України від 06.11.1995року за №891 зазначено: "Передача відомчого фонду в комунальну власність проводиться разом з відповідною технічною документацією на будинок. а також документами, шо відновлюють право на нього”. У разі відсутності необхідної документації вона відновлюється за рахунок підприємства, установи чи організації, що передає відомчий житловий фонд у комунальну власність”. Отак. На перший погляд здається, що розібратися в усьому цьому важко. Та насправді все дуже просто - коли приймалося рішення сесії у грудні 2001 року, була згода керівництва ВАТ „Чернігівдезактиваціябуд" на передачу гуртожитку у комунальну власність. А потім раптом його позиція змінилася. Передумали пани начальники, тому й не виконали відповідної процедури, не надали документів і матеріалів, про які йдеться і в листі О.Соколова у жовтні 2001 року, і в консультативній розповіді І. Дусь.

Ось що розповідає мешканка будинку Валентина Залітко (працює продавцем в магазині "Карапуз"): „Голова правління BA Т „Чернігівдезактиваціябуд” Григорій Павленко вже було підготував документи про передання будівлі в комунальну власність, але, раптом на нього біда звалилася. Його усунули від керівництва ВАТ, а на його місце прийшов Дмитро Адаменко — син того самого Миколи Адаменка, який був заступником у Павленка і комендантом гуртожитку. Уявіть, що зараз коїться навколо нашого гуртожитку, коли син — голова, а батько — його заступник?! Як Адаменко в 1993році став комендантом гуртожитку, так і почуваємося як на пороховій бочці”.

Частково кореспондент побачив на власні очі умови, в яких доводиться їм жити. Наприклад, їжу доводиться готувати на загальних кухнях. На першому поверсі з дозволу господарів гуртожитку (чи тих, хто такими себе вважає) облаш-товано офісну кімнату, де є ксерокс і комп’ютер, всюди почеплено оголошення про "ксерокопію та нібір тексту”. А будівля знаходиться в районі, де багато навчальних закладів, тож студенти і учні цілими натовпами йдуть сюди, утворюючи .пробки” в коридорах. До цих незручностей додається стукіт і грюкіт, сміх. Коридорних, де знаходиться офіс — З кв. м, в одному блоці і офіс, і житлова кімната. Але найгіршим для тутешнього люду є невизначеність, а також страх перед завтрашнім днем. Думки про те, що ти можеш опинитися на вулиці. Опинитися там разом зі своїми дітьми.

Для отримання повної "картини” ситуації, що склалася, кореспондент "Гарту" звернувся до заступника начальника регіонального відділення Фонду держмайна у Чернігівській області Валерія Йовенка. Ознайомившись з цією справою, Валерій Іванович сказав таке: „Частиною 2 статті 3 Закону України „Про приватизацію державного майна” в редакції, яка діяла на момент масової приватизації гуртожитків, чітко було визначено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об’єктів державно-земельного та житлового фондів. Виходячи з положень статті 4 Житлового кодексу УРСР, який і досі діє, до складу житлового фонду входять житлові будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях (тобто і гуртожитки). З іншого боку, статтями 127 та 131 Житлового кодексу УРСР та пункту 3 Орієнтовного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів УРСР 03.06.1986 року за №208, передбачено, що гуртожитки — це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на правах повного господарського відання і сказане вище гуртожитки можна відносити до об’єктів державного житлового фонду. Отже можна вважати, шо дії органу, який виступив засновником ВАТ„Чернігівдезактиваціябуд” і сформував статутний Фонд, в частині включення до цього статутного Фонду гуртожитху були вчинені з порушенням чинного законодавства”.

Тож куди ще треба звернутися, щоб отримати реальну підтримку? Мешканці гуртожитку, адреса якого — вулиця 50 років ВЛКСМ, 3-а, чекають відповіді.

Роман Городенко, «Гарт» №8 (2340) від 23 лютого 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: