"Я думав, що вже мертвий!" — сказав Олег

14 січня у Менському зоопарку серед білого дня бурий ведмідь Тимко (на знімку) покалічив дев'ятикласника Фєськівської школи — 14-річного Олега Єрмоленка. Ліву його руку звір з'їв на місці, а праву підібрали біля клітки лікарі швидкої допомоги.



КРИВАВИЙ РАХУНОК

8 області це п’ята ведмежа жертва Чотири з них на рахунку клишоногого Митрофана, який живе у фермєрсь кому гтюподарстві Олександра Гудименка. то поблизу Киоелвки Чернігівського району. Взимку 99-го хижак вщгриз ступню місцевому жителю Володимирові При-ксщьку. пізніше ще двох людей залишите без рук. А 26 грудня минулого року він відкусив частину лівої руки 28-рннйі Я .обозі Чекаліній. Криваву «естафету» від Митрофана перехопив Тимко.



НЕ БУДИ ЛИХО, ПОКИ ТИХО

Марина Саморська приїхала до Фесьювки Менського району із сусіднього Борз-нянського до своєї подруги Ями Солом'яник, з якою разом навчаються у Новгород-Свіверському медичному училищі. Молодший брат Я ни, — учень 11-го класу Тарас товаришував з Олегом Єрмо-яенком. У день старого Нового року останній зранку зайшов до Тараса. Той, як з'ясувалося, збирався до Мени, аби поповнити рахунок на мобільному телефоні. Олег захотів пгги з ним. Тоді й Марина захотіла побачитися з однією знайомою з райцентру. Трикілометрову відстань від Фесьювки до Мени подолали швидко. Тарасові не звикати: хлопець навчається у місті, бо сільська школа — дев'ятирічка, тому ходить до Мени і назад пішки.

— Марина так і не зустрілася з подругою, та була зайнята. — згадує Тарас. — Я поповнив рахунок на мобіль-нику, після чого разом з Олегом та Мариною пішли додому Коли проходили повз зоопарк. вирішили зайти туди. Купили квитки — гайда до ведмедя. Там Олег перескочив через огорожу, яка відділяє клітки хижаків від відвідувачів. Ми з Мариной. Крикнули в один голос: "Вийди звідти, чого ти туди поліз?!"

— Я тут не вперше, — відказав Олег, перелізши назад.

Підлітки ще якийсь час вешталися біля кліток з дикими собаками, а потім повернулися. І знову не обминули злощасних ведмедів.

— Олег вдруге перестрибнув через огорожу, — продовжує Тарас. — Відкрив пачку сухариків і став ними годувати клишоногого. Марина зауважила: я Залиш малому". Не знаю, кого вона мала на увазі— чи молодшого брата Олега Льоню, чималеньке ведмежа, що бігало у сусідній кліщі. Ми з дівчиною почали відходити від звірів, аж раптом почули за спиною крик. Повертаюся і бачу, як ведмідь зачепив пазурами Олега за лікоть правої руки і тягне до себе через гратиі'

— Знімай куртку! — закричав Тарас, але ведмідь уже гриз руку. Тоді хлопець кинувся на допомогу товаришеві. Вхопив Олега за ліву руку, аби вирвати його з пазурів клишоногого, та сили були нерівні. Марина вже шукала дорослих, та чомусь на території зоопарку їх так і не знайшла (Як сказала журналістам одного з телеканалів директор зоопарку, працівники, погодувавши звірів, пішли по воду, щоб їх напоїти).

— Мені довелося кинути Олега і бігти за підмогою. Та я теж нікого не знайшов. Коли повернувся до клітки, то ведмідь уже вхопив Олега обома передніми лапами, став на задні і почав з усієї сили бити хлопця об грати, намагаючись протягнути його всередину.

Шокований побаченим, Тарас побіг на дорогу, аби зупинити машину і покликати на допомогу. Тремтячими руками намагався набрати на мобільному телефоні „03". Не виходило. Дві жінки, які стояли неподалік входу до зоопарку, ледь второпавши, про що говорить підліток, знайшли на.територн охоронців. Із кафе "Лебідь", до якого вскочив Тарас Солом'яник, викликали швидку допомогу.

Анатолій Лузан доглядає за клишоногими хижаками: годує їх, прибирає у клітках тощо.

— Обходжу територію і раптом чую дитячий крик, — каже він. — Кинувся на нього, аж бачу — ведмідь шматує дитину. Вхопив уламок арматури і давай відганяти хижака. Через стрес більше нічого не пам'ятаю. Прийшов до тями, коли приїхали лікарі.



ОЛЕГ ШУКАВ РУКИ, ЯКИХ УЖЕ НЕ БУЛО

...Сигнал про виклик надійшов до Мемської районної центральної лікарні близько 15 години. Карета "швидкої" за лічені хвилини прибула на місце трагедії. Біля дверей лікарні на покаліченого звіром Олега вже чекали головний лікар Петро Хомрач, завідувач хірургічного відділення Іван Покалюк, ординатор цього відділення Вячеслав Говоров та анестезіолог реанімації Володимир Малей.

— Хлопця негайно повезли до операційної, — згадує В’ячеслав Миколайович. — Його права рука була вирвана разом з ключицею та частиною лопатки вище від плечового суглоба. Від лівої залишилась плечова кістка, з якої звисала м'язова тканина. Звичайно, дуже важко закрити такі рани, тим більше, що підліток перебував у шоці. Він кричав: a lе мої руки?!" Нам вдалося сформувати культі. Без перебільшення — Олег перебував на межі життя і смерті.

Згадує анестезіолог Володимир Малей:

— Через те, що рук у хлопця не було, ми не могли нормально задіяти підключичну та периферичну вени. Були змушені шукати вену на ногах. Спочатку не знали групи крові підлітка. Ввели стаб-ізол, інші препарати. Потім почали вливати кров. Вдалося зупинити кровотечу. Ввели хлопця у наркоз. Завдяки медпрепаратам підняли тиск. З наркозу виводити дитину не поспішали: травма дуже серйозна. Добу Олег дихав через штучні легені.

— З обласної дитячої лікарні, аби констатували важливість та обсяг операційного втручання, ми негайно викликали чергового лікаря-ане-стезіолога Ларису шевельо-ву та травматолога Василя Карпенка, — приєднується до розмови завідувач хірургічного відділення Іван Покалюк. — Коли ті приїхали, ми вже все закінчили. Обласні спеціалісти оглянули потерпілого і визнали нашу тактику лікування правильною. У подальшому в разі необхідності будемо звертатися по консультації до них. Сама операція тривала десь півтори години. Довелося ампутувати кістку лівої руки, бо стирчала, а те, що залишилося, прикрили м'язовою тканиною. Це мораль/ю складна операція. Я в хірургії 35 років, але такої травми, та ще й у дитини, не бачив.

— Мені, як головному лікарю, відрадно, що медицина Менщини знову підтвердила свій високий рівень, — зауважив Петро Хомрач. — Професіонали свою справу знають. Зараз Олег прийшов до свідомості і може розповісти про те, що сталося. Він перебуває в реанімаційному відділенні, оскільки і зараз його життя в небезпеці. Після того як знімемо шви, коли нормалізуються гемодина-мічні показники червоної крові, переведемо підлітка до обласного центру для подальшої реабілітації.

ВЕРСІЙ БАГАТО - ПРАВДА ОДНА

У реанімаційній палаті Олег сам. Батьки-випивохи так і не з'явилися біля ліжка нещасного. Приїздила лише тітка Алла — батькова сестра.

Лікарі дозволили мені поговорити з хлопцем.

— Ми пішли до зоопарку з Тарасом та Мариною.

Вони кажуть: „Іди, ми тебе сфотографуємо". Я переліз через огорожу і підійшов до клітки з ведмедем. А той раптом зачепив мене лапою за куртку. Відкусив спочатку по лікоть праву руку. Ставку-саги за плече. А потім як сіпне! Коли приїхала "швидка", я думав, що вже мертвий.

Як бачите, Тарас та Олег розповідають про те, що сталося, по-різному. Директор Менського зоопарку Зінаї-да Чирва має свою версію подій:

— Швидше за все, Олег захотів сфотографувати хижака. Підійшов до клітки, просунув фотоапарат крізь грати. А звір злякався спалаху і накинувся на дитину. Пізніше фотоапарат знайшли у клітці.

Як було насправді, з’ясують відповідні органи.

За словами прокурора Менського району Олександра Сидоренка, за цим фактом органи проводять перевірку. Вже опитано кілька працівників зоопарку та свідків. Вилучена відповідна документація, яка аналізується. Якщо з'являться підстави, то проти посадових осіб буде порушена кримінальна справа.

ЯКИЙ ІШОВ, ТАКУ И ЗНАЙШОВ

Про сім’ю Михайла та Ірини Єрмоленків у Феськівці ходить недобра слава. Обоє пиячать, вихованням чотирьох своїх дітей не займаються. У хаті стареньких батьків Михайла — Леоніда Петровича та Євдокії Петрівни Єрмоленків — знайшов Олег разом із 5-річним братиком Льонею та б-річною сестричкою Аліною собі прихисток. 12-річного Дмитри-ка забрала до себе тітка Алла. Є ще одна бабуся, якої не обминає малеча. Але їй уже за вісімдесят. А батьки пропили сімейне щастя. Півтора року тому Ірина покинула родинне гніздо разом з дітьми-пташенятами: покохала іншого. Мала гарний дім — тепер живе у напів-зруйнованому будинку. А Михайло, хоч і механізатор хороший, та дружить з горілкою.

— 25 листопада минулого року на засіданні виконкому ФеськівськоІ сільсько! ради було прийняте рішення про доцільність позбавлення батьківських прав Михайла й Ірини Єрмоленків. Відповідні ма теріали зібрані. Вони будуть передані до суду, — сказав сільський голова Микола Хареба.

ПОПЕРЕДУ ЖИТТЯ

Я навмисне не пишу про майбутнє Олега. Він і сам над цим ще не замислюється. Все, що зараз йому потрібне, це ліки. Поки що Meнська центральна райлікарня забезпечує ними своїм коштом. Ситуація на контролі райдержадміністрації. Але попереду в Олега процес реабілітації. Будуть потрібні гроші, і немалі. Знаємо, що на Чернігівщині живуть милосердні люди, які не залишать дитину у біді.

Тож повідомляємо розра хуиковий рахунок Менської ЦРЛ: 35426006002543, МФО 853502, код підприємства: 02006343 в УДК Чернігівської області. Не лікування Олега Єрмолейка.

До речі, колектив редакції газети „Гарт" вже надав матеріальну допомогу на лікування хлопчика.

P.S. Коли номер готувався до друку, завідувач хірургічного відділення Менської ЦРЛ Іван Покалюк повідомив, що Олега перевезли до реанімаційного відділення обласної дитячої лікарні.

А Тарас Солом'яник вже декілька ночей не спить: жахлива картина не дає стулити повік, його батьки не знають що робити із сином: чи де лікарів звертатися, чи до бабки шептухи.

Андрій Димич, «Гарт» №3 (2335) від 19 січня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: