«Скільки наших грошей яке закопано в землю!»

Колись навколо Бурівки Городнянського району шумів густий бір. Зараз він уже не такий густий, і лісництва свого в Б урівці не було і немає. А дрова І для неї — єдиний засіб порятунку від холодів, бо, на відміну від сусідніх сіл, Бурівка ще не і газифікована.



І Закуповують бурівці дрова у Невклянському лісництві, що за 7 км від села. А у 2004 році вони вирішили теж провести газ. Як самі кажуть, на свою голову.

ЯК УСЕ ПОЧИНАЛОСЬ

Природний газ до Бурівки із вишневого І Ріпкинського району і вела підрядна організація „Чернігівгазбуд". По закінченні робіт п тодішній керівник, Анатолій Панкратов, запропонував бурівцям послуги свого підприємства і з проведення вуличного газопроводу. У березні 2006 року був створений кооператив із газифікації села "Мрія”, який очолив голова місцевого сільськогосподарського товариства Віктор Сокоренко. Він і сільський голова Віра Мукосій погодились на пропозицію „Чернігівгазбуду" і ЗІ серпня 2006року підписали договір про проведення робіт із газифікації села. Документом визначалась орієнтовна вартість робіт — 371 тис. грн. Цю суму визначили, виходячи з довжини газопроводу (13 км) і кількості людей, які захотіли проводити газ (126 чоловік). Отже вийшло, що кожен із них має заплатити по З тисячі гривень.

— Коли минулого року Анатолій Панкратов виступав перед членами кооперативу, його запитували : 3 тисячі — це вартість проведення газу тільки по вулиці чи й підведення до будинку. Він запевнив, що в цю суму входить і вартість проведення до будинку. Навіть якщо хтось передумає проводити газ і нас стане менше, все одно це коштуватиме саме стільки, — розповідає Віра Михайлівна.

72бурівця взяли тоді у .Фонді підтримки індивідуального будівництва на селі” кредит під З відсотки, оскільки необхідної суми у них не було. 29 листопада 2006 року на рахунок підрядно? організації з фонду було перераховано 131 тис. грн. Ще 24 чоловіка внесли власні кошти. Мало розпочатись будівництво.

’-Коли було зроблено вуличний проект, датою здачі газопроводу визначили четвертий квартал 2006 року, — продовжує сільський голова. — Але за зиму, хоч вона й була теплою, підрядники нічого не зробили: ні експертизи цього проекту, ні державної реєстрації, не закупили й матеріалів. Тоді ми з Віктором Павловичем поїхали до Чернігова, аби розібратися, чому вони зволікають. Панкратова на місці не було, з нами розмовляв його заступник, Анатолій Скидан. Ми так і сказали: якщо будете робити—робіть, інакше розірвемо договір і будемо шукати іншу підрядну організацію. Вони попросили договору не розривати, мовляв, будемо працювати. Було зроблено експертизу, проведено державну реєстрацію. І 17 квітня почались роботи, які затятися аж до вересня.

«ЯК ОБУХОМ ПО ГОЛОВІ»

Однак у договорі стояла лише орієнтовна ціна й було обумовлено, що протягом будівництва вона може змінюватись. Люди сподівались, що цього не станеться. А вийшло саме так.

— Залишилось провести трубу, яка б з’єднала трубопровід через річку (це метрів шість чи сім), випробувати її — і все, можна було б підводити газдо будинків, — говорить Віра Михайлівна. — і тут нам заявляють, що вартість газопроводу не 371 тис. грн., як домовлялися, а500тис. грн., отже ми маємо доплатити. По 1869 гривень. Ми й за голови похапалися! Де взяти таку суму? Пояснили нам це тим, що, по-перше, дехто відмовився проводити газ, а на них розраховували. По-друге, подорожчали труби і збільшилась мінімальна зарплата, а значить, і зросли витрати підрядника. Нас, дійсно, стало менше на тридцять чоловік. Дехто порахував і вирішив, що йому це невигідно або не по кишені. Мовляв, за ці 3 тисячі скільки можна дров купити (8 складометрів коштує 125 грн.). Проте ще 11 чоловік, навпаки, захотіли газу, бо дровами топити важко, та й газових
балонів вистачає ненадовго, і приєднались до кооперативу. Зараз нас — 107. Ми вже заплатили 241 660 грн., залишалось 200 тис. грн., з них частину суми мали внести ті, хто ще не заплатив. І ось нам такі заяви!

Віра Михайлівна також проводить газ, тому це і її особистий клопіт, і проблема як сільського голови. Вона дуже через це переживає:

— Навіть серед ночі прокидаюсь і починаю рахувати, як можна зменшити витрати. Дехто вже зробив усе необхідне у своїх будинках і чекає, що пустять газ. Скільки наших грошей уже закопано в землю! А тепер усе припинити?

БУРІВЦІ ОБУРЕНІ

Жителі села переконані, що їх хочуть обдурити, витягти більше грошей.

— Спочатку обіцяли одне, а тепер роблять зовсім інше,—говорить Ольга Мойсієнко, начальник відділення поштового зв’язку. — Нам сказали по 3 тисячі заплатити — ми заплатили. Чому ж вони раніше не зупинили всіх робіт і не сказали нам, що треба доплатити? А тепер нам як обухом по голові пред ’являють такі суми. Ми ж би взагалі не встрявали в цей газ. Бо зі своїх зарплат не зможемо зібрати таких грошей. Ще й кредити на нас висять. А в кожного ж діти, яких нагодувати,
одягти треба. На наші зарплати тільки виживати, а не жити.

Пенсіонерка Олександра Криволап теж налаштована рішуче:

— Нас хочуть надут! Я не згодна доплачувати. Якби мені одразу сказали, що підведення газу до будинку коштуватиме 4300 гривень, я б його зроду не проводила. Думали, що якось ті 3 тисячі зберемо. А треба ще ж і в будинку багато чого зробити. Ось і вийде близько дев'яти тисяч гривень. У сусідніх селах люди провели газ ще й дешевше. І нам радили, бо газове опалення — це така красота. Ми теж хочемо пожити по-людськи.

— Я — пенсіонерка, чоловік — Інвалід, — каже Людмила Мойсієнко. — Грошей нема і взяти нізвідки. Тепер у боргах як у шовках, і помремо, а газу не дочекаємося.

А депутат сільської ради Людмила Янченко вечорами закопує рівчак під двором:

— Робітники канав понаривали, труби кинули й поїхали. Перейти дорогу не можна. А в мене поряд живе інвалід, не дай Боже, впаде туди. Тож треба закопувати самій.

ЧИМ УСЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ?

Голова Городнян-ської райдержадміністрації Олексій Кри-вець виступив посередником між Бурівкою „Чернігівгазбудом". Йому вдалося домовитись про деяку знижку для жителів села, а також про те, щоб частину суми — по 800 гривень — вони заплатили зараз, а решту — після зд ачі газопроводу.

Нещодавно Анатолій Панкратов звільнився, на його місце прийшов Володимир Мацьор. Він пояснив, що на момент укладання договору не було кошторису вартості та зопроводу, була лише схема гідравлічного розрахунку. Тому во до ворі й значилася орієнтовна вартість робіт.

Коли ж зробили кошторис і почали вести poботи, виявилося, що будуть додаткові витрати. В одному місці збільшився діаметр труби додалися будинки, яких не було у схемі, а отже - і кілометраж газопроводу. Зросла мінімальна зарплата і виплати за відрядження тощо.

- Я поїхав до голови кооперативу Віктора Сокоренка й попередив його, що, враховуючи все це, вартість газопроводу зросте, — пояснює Мацьор. - Він сказав: „Робіть, ми доплатимо ". Але це було на рівні усних домовленостей, зараз я розумію, що треба було внести зміни до договору. Хочу ньому й так зазначалося, що вартість газопроводу може зрости. Ми пішли бурівцям на поступки: згідно з уже зробленим кошторисом вартість їхнього газопроводу — 712 тис. грн., а ми робимо менш ніж за 500 тис. грн. Я вирішив, що краще піти на збитки, але завершити роботи. Найближчим часом буде проведено випробування труби. Але на момент здачі газопроводу жителі Бурівки мають повністю з нами розрахуватися.

Голова кооперативу Віктор Сокоренко налаштований більш оптимістично, ніж інші його члени:

— Договір укладався у 2006 році, а роботи почались у 2007. Підрядники мали нас попередити, що витрати, а відповідно і вартість газопроводу, зросли. Але в будь-якому разі ми з керівником „ Чернігів-газбуду" знайдемо спільну мову, і скоро газ буде в наших домівках.

Будемо сподіватись.

І нехай це буде наукою і для жителів сіл, які планують газифікувати свої будинки, і для підрядників: треба все обговорювати детально і заздалегідь, аби потім ні у кого не було зайвих проблем.

ДО РЕЧІ

За даними Міністерства палива й енергетики, за рівнем газифікації сільських населених пунктів Чернігівська область Посідає 21 місце в Україні.

Олег Шпак, «Гарт» №41 (2325) від 12 жовтня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: