Наука і виробництво - рятівний тандем

Чернігівське ВАТ «Хімтекстильмаш» — одне з небагатьох державних підприємств, якому вдається утримуватись на здобутих раніше позиціях. Не зрадивши своїй основній спеціалізації — розробці та впровадженню обладнання для виробництва хімічних волокон, — воно в роки виживання успішно освоїло ще одну тематику — обладнання для масложирової промисловості. За обома напрямками ВАТ «Хімтекстильмаш» є головним підприємством Міністерства промислової політики України. Постачання здійснює в межах СНД. Секретами збереження науково-виробничої бази і колективу, особливостями роботи в сучасних умовах, планами на майбутнє з читачами «Гарту» ділиться голова правління ВАТ «Хімтекстильмаш», заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор Володимир Ступа.



— Володимире Івановичу, 100% акцій очолюваного вами акціонерного товариства належить державі. З огляду на цю обставину і породжувану нею повільну смерть більшості державних підприємств успішна робота «Хімтекстильмашу» видається чимось неймовірним. Чи не наука вам допомогла і допомагає вижити?

— Дійсно, політика нашої держави і дії чиновників спрямовані на те, щоб державні підприємства знищити, а потім роз-дерибанити — приватизувати або порізати на металобрухт. Я можу навести низку законів, виданих з метою поставити держпід-приємства в таке становище, щоб вони просто не могли існувати. Нам, вважаю, перш за все допомогла наявність власної думки. Я 33 роки очолюю підприємство, маю досвід і не беру під козирок з маху. Крім того, за радянської влади держава фінансувала науку, і ми мали могутню наукову базу. Відсотків 30-40 надходжень у нас було від госпдоговірної тематики, а 60% — бюджетного фінансування. У нас працювали 4 доктори наук, близько 40 кандидатів, ми мали великий обсяг робіт. Знищити все це, якщо колектив чинить опір, не так просто.

— Ви хочете сказати, що вижили завдяки інтелектуальним зусиллям людей, зацікавлених у збереженні підприємства?

— Так. Ми не допустили розвалу ні заводу, ні науково-дослідного інституту. Звичайно, працівників стало набаґато менше. В інституті колись було близько 600 чоловік, на заводі — 300. Зараз—до 200 і 160 відповідно. Працює два доктори наук, близько 10 кандидатів. Збереглася також дослідна станція, де ми випробовуємо свої розробки і виробляємо невеликі партії продукції для малих підприємств, зокрема нитки для взуттьовиків.

На заводі ми виготовляємо велику кількість обладнання. Раніше потужностей нашого заводу нам було достатньо, а останнім часом, у зв’язку зі збільшенням обсягів виробництва, стало не вистачати. Доводиться звертатися до інших підприємств і розміщувати свої замовлення там. Але з цим уже теж виникають проблеми. Взяти хоча б київський завод «Більшовик». Це було одне з найбільш висококультурних, високотехно-логічних підприємств України. Потужна оборонна промисловість, могутні можливості машинобудування. Там виготовляли те, чого більше ніде не можна було виготовити. Зараз цей завод системно знищують: міняють директорів, присилають абсолютно некваліфікованих людей, зносять цехи і на їхньому місці будують висотні будівлі під офіси. Це стовідсотковий бандитизм. Але це — державна політика.

— Чи залежать від цієї політики обсяги виробництва вашого підприємства?

— Наші обсяги виробництва напряму залежать від політичної ситуації в країні. Як тільки наші діячі починають «бешкетувати», обсяги у нас падають. Як тільки заспокоюються або займаються своїми справами — наше виробництво зростає. Ось, наприклад, зараз вони зайняті собою — у нас зростання. А перед цим «бешкетували» — і у нас були неприємності. Я завжди з жахом дивлюся на початок політичної «свистопляски».

А взагалі, для нормального функціонування нам треба випускати продукції приблизно на 14-15 млн. грн. на рік. Цього року на цю суму договори укладені. А торік ми мали 6 млн. грн. — були вибори, інша метушня. Дійшло до того, що ми навіть почали затримувати зарплату, чого у нас давно не було.



Впливає політична ситуація і на наших партнерів, що, зрештою, відбивається на нас. Візьмемо вітчизняну масложирову промисловість, яка є однією з найпередовіших у світі. Зберегти такі позиції вона зможе тільки за умови постійної модернізації своїх потужностей. Для цього потрібні гроші. А інвестори дивляться — почалися рейдерські захоплення, і перестають інвестувати, розвивати виробництво, розширюватись. Перестають замовляти у нас обладнання — і ми опускаємось на дно. Ось такий взаємозв’язок.

— Наскільки важко в сучасних умовах поєднувати науку з виробництвом, патентувати розробки, просувати їх, знаходити замовлення?

— Усе це віддано на відкуп людині. Якщо є порядний керівник, який хоче все це зберегти, — він робитиме те, що треба. Якщо не бажає — ніхто його не змусить. Мінпромполіти-ки — це одна назва. Насправді там дилетанти сидять. Трохи є старих кадрів, а решта — люди, які вирішують свої питання. Тому ніякої політики від Мінпромполітики немає. Ми самі думаємо, що нам розробити, самі шукаємо тих, хто зможе це про-фінансувати.

Що стосується патентування, то воно є, і це не проблема в порівнянні з іншими питаннями, такими, скажімо, як атестація продукції. Ми не атестуємо продукції в Україні і вважаємо, що це добре. Насправді ж це погано, тому що кожен робить, що хоче, як хоче і не несе за це ніякої відповідальності. Випуску продукції в країні ніхто не контролює. На сертифікацію йдуть в основному ті, хто збирається працювати на експорт. Та й тут не ми цього вимагаємо, а іноземний споживач запитує про наявність сертифіката. Відпрацьованої політики в цьому питанні теж немає.

— Повертаючись до науки: нові технічні розробки хоча б частково фінансуються державою?

— Упродовж останніх 12 років держава ні копійки не вклала в розробку нового обладнання. Держава наша взагалі нічого в науку не вкладає — і це її величезна помилка. Не підтримувати науки, інтелекту — це приректи себе на перспективу стати навіть не третьорозряд-ною державою, а опуститися нижче за Буркіна-Фасо. За такої політики, як сьогодні, ми якраз туди йдемо. Питання тепер у тому, чи вистачить розуму в людей, які утримують зараз владу, зрозуміти це і змінити ситуацію.

— Вас не фінансують, але ви працюєте. Може, не все так погано в нашому царстві?

— Ми працюємо, тому що маємо власне конструкторське бюро, де щороку розробляється 3-4 нових вироби. Завдяки цьому й утримуємось на ринку. Витрати на розробку ми закладаємо в собівартість нашої продукції, тому, в порівнянні з іншими виробниками, вона дорожча. Але підприємства, у яких немає своїх конструкторських бюро і які не прикріплені до якогось конструкторського підрозділу, приречені на смерть. Колись у Радянському Союзі були спеціальні КБ, які, маючи державне фінансування, розробляли певний вид обладнання і безкоштовно передавали документацію на підприємства. Зараз цього немає, і треба зрозуміти, що ми живемо в іншому світі. Хто не зрозумів — поступово помирає.

— Нарешті ми з вами вийшли на відповідь: поєднання науки і виробництва вам таки допомогло.

— Поєднання науки з виробництвом — це єдине, що може допомогти зберегти підприємство. Не і буде цього — нічого не буде.

— На «Хімтекстильмаші» наука працює на виробництво. А що дає виробництво науці?

— Гроші. У нас система така: всі замовлення йдуть через інститут. Ми отримуємо замовлення і потім відкриваємо його нашому дослідному заводу або іншим підприємствам. Мабуть, було б правильно тут тільки збирати обладнання. Але є таке поняття, як віртуальні заводи. Це вузь-коспеціалізовані підприємства, які працюють у складі однієї юридичної особи. Там мало надбудови, мало управлінського персоналу і дуже висока продуктивність праці — люди роблять одне й те ж саме. Головне - уміти чітко координувати роботу цих підприємств. Нам це вдається, тому ми і виживаємо.

— Шостий рік поспіль на базі «Хімтекстильма-шу» проходить міжнародна науково-виробнича конференція «Техніка для хімволокон» за участю представників європейських фірм. Що дає вашому науково-виробничому об'єднанню цей захід?

— На цій конференції ми заробляємо гроші. Це перше. Друге — ми рекламуємо себе і свої розробки. Третє — дбаємо про наше майбутнє, яке мене дуже хвилює. Я не довіряю нашій державі, і якщо так триватиме й далі, то поступово розумні люди просто виїжджатимуть за кордон. Багато хто й так уже виїхав, інші ж чекають нагоди.

Я розумію: майбутнє не за державними підприємствами. Тому ми з колегами і розвиваємо зв’язки з науковцями інших країн, особливо з німцями, з якими особисто я працюю понад 40 років. Іноземці у нас що зазвичай купують: сировину, дешеву робочу силу. А ось ми спільно з німцями — фірмою «Бар-маг/Заурер» — створили конструкторське бюро. Профінансувала його німецька сторона, тому поки що воно виконує замовлення тільки для Німеччини. Створення цього КБ німцям вигідне — ми за роботу беремо набагато менше, ніж німецькі фахівці. При цьому наші інженери одержують гідну зарплату. Я думаю, що ми розвиватимемо цю фірму і з часом зможемо торгувати інтелектуальною працею. Бюро має назву «БАХ J інженіринг» і працює пів-^ тора року. На VI-й конференції, яка розпочнеться 22 травня цього року, ми підіб’ємо підсумки його роботи і накреслимо плани на майбутнє. Зараз наше' завдання — домовитися з німцями, щоб вони дозволили нам брати замовлення від інших фірм та інших країн.

У новому КБ стоїть ліцензійне устаткування, ліцензійне дуже могутнє програмне забезпечення. Немає нічого краденого, а кадри — всі чернігівські. Там є сервер, який з’єднаний з німецьким КБ в режимі онлайн. Тобто всі питання вирішуються негайно. Це високий рівень і за ним — майбутнє. Я вважаю, що цей підрозділ не дасть загинути підприємству.

— Чого ви чекаєте від чергової конференції, кого чекаєте?

— Ми чекаємо представників фірм з Італії, Польщі, Швейцарії, Німеччини. Від них збираємоЬя почути, що у світі робиться, що розробляється, самі ж покажемо наші розробки з реконструкції машин для формування хімволокон, зробимо доповіді щодо полімеризації, екстракції, сушки. А ще плануємо показати дуже прогресивний захід — одна з доповідей буде зроблена на найвищому рівні. Це буде в день відкриття десь після 14-ї години. Приходьте, побачите, як проводяться сучасні конференції.

— Дякую! Успіху вам!

Наталія Потапчук, «Гарт» №20 (2304) від 18 травня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: