Техніка особливого виготовлення

Вісім років тому житель Заудайки Ічнянського району Володимир Смоліговець власноручно зібрав свій перший трактор. Причому про це не знала навіть дружина Володимира Валентина: чоловік конструював агрегат у гаражі товариша. Тоді у Володимира був лише зварювальний апарат. На ЗІЛівські шасі він поставив двигун із навантажувача „Балканкар” потужністю 78 кінськи І сил. Довелося переробити паливну систему, адже болгарський двигун чомусь не сприймав нашої солярки.



Паливний насос узяв із МТЗ-80, приладнав також ЗІЛівський стартер, УАЗівський радіатор, кабіну узяв із Т-150 і переобладнав її, навіть встановив у салоні магнітолу. Саморобний трактор розвиває швидкість до 50 кілометрів за годину.

— Ми з Валею не місцеві, — говорить Володимир Смоліго-вець. — Я із Ріпкинського району, а вона — із Борзнянського. Зустрілися у Заудайці у 1990 році випадково. Валя вже працювала тут агрономом, а я з товаришем по армії заїхав після служби до нього додому погостювати. Та й залишився у Заудайці на три місяці. Тут і весілля відгуляли. Колишній колгосп дав нам хату. Так і обжилися тут. Зараз у нас понад гектар землі. Левову частку засаджуємо картоплею, яку продаємо. Маємо двох синів. Старший навчається у Черкаському інституті МНС, молодший — школяр. На навчання старшому синові треба гроші, тому з ранку до пізньої ночі трудимось на землі. Свого часу я працював в Ічнянській сільгосп-хімії водієм вантажівки. Часто бував у відрядженнях. Підбирав різні запчастини в купах металобрухту, щось купував. Після першого великого трактора зібрав менший, потужністю в 4 кінські сили, з бензиновим двигуном. Щоб обробити гектар землі, йому потрібно всього-на
всього 8 літрів бензину, а великий трактор на півтора гектарах „з’їдає” 40 літрів. Поставив на "малюка” одноциліндровий двигун із картоплесортувального агрегата. Міст і колеса із ГАЗона, а коробка передач і зчеплення ЗІЛівські. Але трактора довелося продати у Монастирище, бо потрібні були гроші: на легковик не вистачало. Та з часом зібрав ще два тракторці. Одного теж продав, бо старшому синові на навчання потрібні гроші. Тепер у нашому господарстві один великий трактор для оранки і один маленький для обробки рядків. До речі, на великий у мене є усі необхідні документи, номер. У техпаспорті зазначено, що це механізм особливого виготовлення.



— Появу трактора ми оцінили вже першого ж року, коли обробили ним землю, — говорить Валентина Смоліговець. — Відчутно зекономили гроші, бо за оранку сотки землі треба було віддати 5-6 гривень, тобто — понад 600 гривень. Та й полегшення неабияке. У нас є свій агрегат для вибирання картоплі, двокорпусні плуги, косарка тощо. За картоплю придбали вантажівку.



«Гарт» 13 (2297) від 30 березня 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: