Українське коріння з узбецьким ім'ям

Кожна подія в житті людини в Узбекистані супроводжується своєрідними звичаями і традиціями. Починаючи з народження людини і закінчуючи її смертю. Для кожного випадку існують свої ритуали. Деякі з них беруть свій початок іще за часів язичництва, деякі мають релігійні корені. Одні дуже красиві, інші, навпаки, шокують...


На знімку: (зліва направо) Дільназа та Дільшат Реїмови, Римма та Рая Мадрімови

УЗБЕЦЬКЕ КОРІННЯ

Подружжя Римми Мадрімової та Даврана Реїмова півтора року тому привело до Щорса банальне бажання заробити собі на квартиру, тому що на батьківщині це було неможливо. Зарплати в Узбекистані ще нижчі, ніж в Україні, а ціни такі ж самі... Як тільки вони назбирають необхідну суму, відразу ж повернуться додому — в Узбекистан.

Великих проблем із розумінням місцевих звичаїв не виникло, тому що мати Римми — Валентина Олександрівна —з України. Вона корінна полтавчанка, яка покохала хлопця з Узбекистану, і покохала так сильно, що погодилась переїхати жити до Ургенча (обласного центру Хорезмської області із населенням 130 тисяч —досить великого міста за узбецькими мірками). І назавжди залишилася в Узбекистані, там народила чотирьох дітей — двох хлопчиків та двох дівчаток...Тож у сім’ї Мадрімових поєднувались І узбецькі, й українські звичаї. Зараз із матір’ю живе тільки син Анатолій, інші ж діти мешкають в Україні. Римма із Раєю (вона дивиться за дитиною, поки та з чоловіком торгують на базарі) — у Щорсі, а їхній брат Борис — у Полтаві .він уже багато років од-ружений з українкою...

— Познайомились ми з чоловіком у хакиміяте (по-вашому це міськвиконком), — розповідає Римма Мадрімова. — Тоді я працювала бухгалтером, зустрічалися ми з ним недовго — три місяці, а потім побралися. Наші весілля не схожі на українські...

ФАТИХА-ТУЙ

- Раніше одружувалися з дозволу та благословення батьків (хоча у нас у сім’ї батьки наречених нам не підбирали, ми усі самі собі шукали пару). Проходило одруження у кілька етапів. Коли син досягає повноліттяг батьки мають знайти для нього дівчину. До цього долучаються близькі родичі, сусіди, друзі. Знайшовши дівчину, тітки хлопця приходять до її будинку під яким небудь приводом, щоб подивитися на неї, познайомитися з батьками і з домашньою обстановкою потенційної нареченої. Після цього розпитують сусідів та знайомих про сім'ю вибраної дівчини. У разі позитивних відгуків засилають сватів. Одним з основних етапів обряду при сватанні є "фатиха-туйї" (заручення). Свати призначають день заручення. Цього дня в будинку дівчини збираються відомі в окрузі старі люди, голова махалі (махаля — сусідська громада, об’єднання чоловіків. Узбецька маха ля має тисячолітню історію і є центром сімейно-побутових і релігійних обрядів та свят. — Авт.), дівчата. Яктількило-середники висловлять мету свого приходу, починається обряд "нон синди-риш" (у перекладі на українську "ламати коржик"). Кожному з посередників вручається дастархан (скатертина) із двома коржиками та іншими солодощами, а також передаються подарунки з боку дівчини нареченому та його батькам. Після повернення посередників до будинку наречено-го у них з рук приймають таці з подарунками і починають обряд "сарпо курар" (оглядини подарунків). Дастархан звичайно розгортається багатодітною жінкою. Усі, хто зібрався, також пригощаються принесеними з будинку нареченої печивом, іншими солодощами. Ця церемонія завершує ритуал заручин. А за декілька днів до весілля в дівчини проводиться обряд "киз оші" (дівич-вечір), на який дівчина запрошує своїх близьких подруг. У хлопців є свій парубочий вечір.

ВЕСІЛЛЯ

— Основним моментом весілля є перехід нареченої з будинку батьків у дім нареченого. У день весілля вдома у дівчини влаштовується весільний плов, який готується в будинку нареченого і відправляється до нареченої. У день весілля імам мечеті читає молодим "Хутбаї нікох" (молитву про одруження), після чого молодята оголошуються чоловіком і дружиною перед Богом. Імам пояснює молодятам права й обов'язки чоловіка та дружини. Після нікоху молодята їдуть до РАЦСу для реєстрації свого цивільного шлюбу. Після закінчення весілля наречений супроводжує наречену до дверей кімнати, відведеної для молодят. У кімнаті дівчину зустрічає . "єнга" (якась близька до нареченої жінка, найчастіше це невістка), наречена перевдягається і готується до зустрічі нареченого, перебуваючи за занавіскою ("гушангой”). Через деякий час хлопець у супроводі друзів з "єнгою" прямує до завіси, де на нього чекає наречена. Він повинен символічно викупити її у "єнги". Потому наречений і наречена залишаються самі на ніч. Рано-вранці починається "Келін саломі" (вітання нареченої). До початку обряду у дворі збираються батьки та друзі нареченого, усі близькі родичі, найближчі сусіди. Усі по черзі підходять до нареченої з побажаннями, подарунками і благословеннями. Наречена зобов'язана вітати кожного, низько кланяючись у пояс...До речі, на відміну від України, у нас дівчина повинна вийти заміж незайманою, якщо ж виявиться, що вона „була з чоловіком", то дівчину виганяють і свекри, і власні батьки... Як перевіряють незайманість? Свекруха зранку приходить подивитися на простирадло...

Через два роки після одруження у нас із Давра-ном народилася донька Дільназа. Ось тоді я вже нарешті змогла поспілкуватися із жінкою, яка подарувала життя моєму коханому. За узбецькими звичаями невістка не має права розмовляти зі свекрухою до того часу» поки не народить першу дитину.

ІМЕНА

— Ім’я дитині в Узбекистані вибирає старше покоління — діти і прадіди, бабусі й прабабусі (у нашій родині цього звичаю вже не дотримувалися). Побажання самих батьків можуть враховуватися, але вони не є вирішальними. Правда, самі батьки, користуючись сучасною бюрократичною системою, вносять поправки в імена. Наприклад, дідусь назвав свого онука Наргіс, а тато, коли заносив до метрики, виправив на Наргіза. Це може залишитися непоміченим. А ось якщо батько підправить ім'я Алі-Кам-бар-хон на просто Камбар — йому дістанеться... від діда. Найчастіше ж в Узбекистані дають імена людей старшого покоління і людей, які вважаються „таба-рук” (це люди, які викликають захоплення та схвалення. І рідним хочеться, щоб дитина прожила життя так само і щоб була схожою на них. „Табарук" може вважатись дідусь, який помер у 100 років, у якого було 9 дітей і всі вони були здоровими, красивими, влаштованими в житті.). Також існує правило: не називати дитину ім'ям іще живого діда, прадіда. Оскільки дітей, як правило, називають на „ти”; А старших на „ви". Я, наприклад, свого чоловіка називаю на „ви”, тому що він старший за мене на чотири дні. Якщо ж назву його на „ти”, Давран сприймає це як неповагу до себе і сердиться.

А два роки тому народився наш син — Дільшат (у перекладі „м’який язик”). Коли він підросте, то, за узбецькими звичаями, будемо проводити сунаттуй ї— це ще один стародавній узбецький обряд, він освячений ісламом. По-іншому він ще називається

ХАТНА-КИЛІШ

Сунат-туйї, або обрізання, проводиться у хлопчиків у 3, 5, 7 або 9 років. Проведення сунату контролюється громадськістю. З моменту народження хлопчика батьки починають готуватись до су-нат-туйї, поступово купуючи все необхідне. За декілька місяців до ритуалу, який іще називають "весіллям" ("туйТ”), починаються безпосередні приготування до нього. Родичі і сусіди допомагають шити ковдри, готувати „весільні" подарунки. Все це доручається багатодітним жінкам. Перед весіллям читається Коран у присутності стариків із махалі, імаму із мечеті та родичів. Накривається стіл, після чого читаються сури із Корану і старики благословляють хлопчика. А потім починається велике "весілля". Перед самим "весіллям" на хлопчика у присутності сусідів, стариків, родичів надівають подарунки (раніше прийнято було друвати лоша, на якого усаджували хлопчика на знак того, що відтепер він чоловік, воїн). Усі вітають хлопчика і обсипають його грошима та солодощами. Того ж дня у колі жінок проводиться "тахурар" — укладання ковдр, подушок на скриню, яке виконується багатодітною жінкою. Щедре пригощання, що включає плов, завершує ритуал. Згідно з традицією, після плову ввечері на подвір’ї розпалюється велике багатів тя, навкруги якого танцюють, влаштовують різні ігри...

* * *

Узбецький плов від Римми



На 1 порцію потрібно: 0,5 кгрису; 0,5кгм'яса; 0,5 кг моркви, одна середня цибулина, 1-2 зубки часнику; 1,5 середнього черпака рафінованої олії, сіль за смаком, можна додати родзинки.

Приготування: Найкраще за все варити плов у казані або качатниці і спочатку потрібно розігріти олію і покласти туди м'ясо, можна додати часнику і смажити до червонуватого кольору. Потім додати порізану соломкою моркву і тушити 20 хвилин. Перед приготуванням рис треба вимити не менш| ніж три рази. Додати у казан. Залити водою, але так, щоб вона покривала рис не більше ніж на один сантиметр. І довести до сильного кипіння. Потім вогонь зменшити і слідкувати, щоб кипіння було рівномірним. При потребі інколи можна ковирнути ножем, і нехай плов покипить ще 20 хвилин. Після чого зайву рідину злити. Потім накрити кришкою і дати постояти 10 хвилин.

Ольга Мусій, «Гарт» №6 (2290) від 9 лютого 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: