From The Pyre

"From The Pyre": коли театральний гурт випадково вступив до аспірантури з апокаліпсису.

Після дебютного "Prelude to Ecstasy" гурт The Last Dinner Party опинився у незручному становищі: потрібно було довести, що вони не просто п'ятеро людей, які знайшли найдорожчий магазин оксамитових корсетів у Лондоні. На щастя, "From The Pyre" вирішує цю проблему радикально — тепер вони ще й знайшли бібліотеку, кафедру міфології та запас латинських висловів на три покоління вперед.

Перші хвилини альбому створюють враження, ніби тебе запросили не на концерт, а на судний день, який курирує артдиректор Gucci. Тут є святі, коси, рушниці, дерева, вогонь, апокаліпсис і стільки символізму, що Дан Браун тихенько записується на курси підвищення кваліфікації.

Музично все звучить так, ніби Queen, Florence + The Machine, Kate Bush і театральний гурт університету Оксфорда випадково забронювали одну репетиційну базу. Оркестровки розкішні, гітари драматичні, вокал Абігейл Морріс такий переконливий, ніби вона щойно особисто пережила кінець світу і тепер продає тобі сувенірну футболку з цієї події.

Втім, є маленька проблема. "From The Pyre" настільки закоханий у власну велич, що іноді забуває написати пісню, яку хочеться наспівувати. Деякі композиції більше нагадують презентацію концепції, ніж музичний твір: "Ось вам ще одна алегорія. І ще одна. А тепер алегорія про алегорію". Через пів години починаєш підозрювати, що навіть назви треків отримували диплом із порівняльного релігієзнавства.

Особливо кумедно спостерігати, як гурт вперто відмовляється бути "простим". Якщо існує спосіб сказати "мені розбили серце" через образи Жанни д'Арк, біблійного агнця та палаючої рівнини  — вони ним неодмінно скористаються. Прямолінійність тут вважається кримінальним злочином.

І все ж цей альбом дивовижно працює. Бо за всією цією театральністю стоять справді талановиті музиканти, які вміють будувати напругу, писати ефектні мелодії й не бояться виглядати надмірними в епоху, коли половина поп-музики боїться виглядати хоч якось.

"From The Pyre" — це альбом для людей, які хочуть відчувати себе головними героями готичної драми навіть під час походу в супермаркет. Після прослуховування звичайна поїздка в маршрутці починає сприйматися як паломництво, дощ — як біблійний потоп, а похід по хліб — як остання місія перед кінцем цивілізації.

Оцінка: 8,5 із 10 палаючих символів.

Надто серйозний, щоб бути смішним. Надто смішний у своїй серйозності, щоб його не полюбити.

The Last Dinner Party - Big Dog (On The Road)