Якщо вірити назві "Dear God", новий альбом The Pretty Reckless мав би звучати як лист у небо, написаний у момент екзистенційної кризи, бажано під дощем, у шкірянці й з розмазаною підводкою. І, чесно кажучи, він майже таким і вийшов — тільки замість листа до Бога тут радше щоденник людини, яка вирішила, що драматичність сама по собі є музичним жанром.
The Pretty Reckless традиційно роблять те, що вміють найкраще: беруть рок-енергетику, додають трохи готичного присмаку, трохи пост-гранжу і щедро поливають усе це відчуттям "я пережила щось велике, і ти зараз теж це переживеш, навіть якщо не просив". Але цього разу масштаби переживань настільки великі, що інколи здається: альбом не стільки слухаєш, скільки тобі його урочисто декламують з підвищеної сцени, де кожен трек — це маленький апокаліпсис емоцій.
Тексти на "De ...