Наші за кордоном. Стати студенткою двох закордонних ВУЗів безкоштовно — запросто!

Марія Іувзенко у 2009 році отримала диплом бакалавра НТУУ КПІ за спеціальністю “Електромеханіка”. Але як тільки дізналася про можливість продовжити своє навчання у Європі – покинула Україну без жалю. І не прогадала. Вступивши до польського  Університету ім. Адама Міцкевича, зараз вона по обміну вчиться у

Потсдамському університеті в Німеччині, з найоптимістичнішими планами на майбутнє.
У 2008 році я була 10 днів у Польщі за програмою “Study Tours  to Poland”. Це програма для активних студентів, всім раджу з неї скористатися, вона безкоштовна і можна побачити багато цікавого. Після того, як я побачила, як люди живуть за кордоном, вирішила - треба і собі спробувати пожити десь в ЄС, і почала шукати грант на навчання.

В інтернеті я знайшла факультет в Університеті ім. Адама Міцкевича, для вступу на який не треба знати ані мови, ані здавати жодних вступних іспитів, і навіть було написано, що навчання безкоштовне (як потім виявилося, щороку треба писати прохання до ректора про звільнення від оплати).  Я приготувала всі документи та надіслала їх за адресою університету, сподіваючись, що невдовзі стану студенткою польського ВУЗу. Через 3 місяці прийшов довгоочікуваний лист, в якому говорилося, що мене зарахували на факультет польської філології, за спеціальністю польська філологія для іноземців, звільнення від оплати за навчання і рахунок на 200 євро за реєстрацію.

У польському посольстві попросили  показати медичне страхування, дійсне за кордоном, і довести фінансову спроможність мого перебування протягом перших двох місяців, тобто показати наявність 400 євро на банківському рахунку. Віза для студентів безкоштовна.

Перед від’їздом почала вивчати мови, щоб почувати себе більш комфортно, знайомитись з майбутніми одногрупниками в інтернеті, збирати інформацію про місто, до якого я їхала.  Навчання в Польщі починається в жовтні, тому в кінці вересня я і двоє моїх одногрупників вирушили в дорогу.

О 7 годині ранку ми приїхали в містечко Слубиці. В місті, що знаходиться на польсько-німецькому кордоні, проживає приблизно 16 тисяч чоловік. У 2001 році тут було відкрито спільний університетський проект - Коллегіум Полонікум. Це філіал одночасно двох університетів: польського Університету ім. Адама Міцкевича в Познані і німецького Європейського університету Віадріна. В місті окрім університету майже нічого немає. Головна ознака міста: багато тютюнових магазинів, пунктів обміну валюти, готелів, борделів, генделиків, перукарень, міст через Одру, що веде до Німеччини.

На іншому березі розташоване німецьке містечко Франкфурт-на-Одрі, що до війни було одним цілим з польськими Слубицями . Воно має всі ознаки нормального міста, тобто є кінотеатр, театр, музеї, комунікація, а ще є вокзал, звідки щопівгодини від’їжджають потяги до столиці Німеччини, одного з найбільших мегаполісів, що є Меккою для багатьох молодих європейців - до Берліна. Лише година - і ти вже там.
Після внесення оплати за проживання ми одразу отримали ключі від кімнат у гуртожитку. Побутовий рівень житла для студентів вражає. Меблі, котрим вже декілька років, виглядають як нові. В кімнати селять максимум по дві особи однієї статі. Мені видали повний комплект постільної білизни, яку можна міняти коли захочеться. Туалет та душ в кімнаті, сучасна сантехніка. Кухня в моєму випадку на 10 чоловік, посеред кухні розташований великий круглої форми стіл, за яким можна разом снідати, обідати, вечеряти, стоять два великі холодильники, а на стінах шафки, щоб нічого не носити до кімнати. В порівнянні з тим, що я бачила в гуртожитках КПІ - це був рай!

Однією з головних відмінностей від українських гуртожитків є відсутність нагляду. Завжди можна запросити до себе гостей, і, якщо вести себе адекватно, то ніхто не буде мати через це проблеми. Сусіди в гуртожитку час від часу влаштовують гучні вечірки, але в більшості випадків попереджують про масові дійства.

Типова польська вечірка виглядає так: багато людей, всі приносять свій алкоголь, дівчата п’ють горілку. Якщо на українському столі побачиш якісь салатики чи огірки, то на польському лежать чіпси та солона соломка. Коли тепло, всі полюбляють сидіти на подвір'ї і смажити ковбаски та пити пиво.

Університет розташований в 10 хвилинах від гуртожитку, одразу коло мосту.  Це сучасний будинок, все пластикове, в кожній аудиторії є проектор. В університеті навчається менше ніж 1000 студентів, частина з них на польско-німецьких факультетах. Університет шанує і підтримує свої традиції. Однією з них є посвячення в студенти. Щороку до нас приїжджає ректор у святковому вбранні - тозі і проводить урочисту церемонію. Ми тісно співпрацюємо з іншими європейськими університетами, що надає можливість скористатись з різноманітних програм по обміну студентами. Дві найважливіші з них це МОСТ і ЕРАЗМУС. МОСТ - це програма обміну між польськими університетами - їдеш до іншої польської виші на семестр чи на два, і там вивчаєш те само. ЕРАЗМУС - це так само, як МОСТ, тільки до іншої країни, ще і дають стипендію.

Деякі викладачі приходять на роботу, а деякі - творити чудо. Більшість із них дуже дружньо ставиться до студентів і навіть запрошують в гості. Половина викладачів живе і працює в Познані (200 км від Слубиць), вони приїжджають раз на тиждень і цілий день проводять лекції та семінари.

Особи не польського походження не можуть претендувати на стипендію від держави.

Роботу у Польщі знайти можна з легкістю. Але, по-перше, у нашому місті це все сервіс. А по-друге, великою проблемою в Польщі є бюрократія, мало хто з роботодавців знає, як влаштувати на роботу іноземця, і тому офіційно цього не роблять, що може спричинити проблеми різного характеру: занижена оплата праці, шантаж, депортація та ін. Від роду діяльності та знання іноземних мов залежить і оплата праці. Зарплатня починається від 5 злотих на годину (13 грн.), а в середньому становить 8 злотих на годину (21 грн.).

 Щоб швидше адаптуватися, треба вчити мову країни. Мова відкриває багато дверей і дає багато можливостей бути ввічливим. Цього чим далі на захід тим більше, люди завжди вітаються в магазинах, завжди кажуть вибачте, бажають приємного дня/вихідних, вітають зі святами, роблять комплементи.

Оскільки я жила потягом двох років на кордоні з Німеччиною, але так і не відчула цієї Німеччини, завжди хотілося дізнатися про це повністю. Як тільки з'явилася можливість поїхати по обміну - одразу подала заявку. Далеко їхати не хотілося, тому вибрала університет в Потсдамі (20 км від Берліна, 130 км від Польщі). Всім учасникам обміну надається стипендія, що є різницею коштів на проживання. Вважається, що в Польщі в місяць на проживання треба трохи більше 200 євро, а в Німеччині - 650, тому мені призначили грант 400 євро в місяць. Здається, що це вражаюча сума, але кімната в Німеччині коштує 200 євро, а медичне страхування 80 євро.
В Німеччині бути студентом значно легше. Працедавці без проблем легально влаштовують на роботу. Дуже дорого коштує проїзд в громадському транспорті, але це не проблема, бо студенти сплачують семестровий внесок, до якого входить проїзний квиток (в моєму випадку це був проїзд аж до кордону з Польщею).
В Потсдамі як ніде я пізнала людей та зрозуміла поняття культурного шоку. Можливо, це сталося через те, що в мене завжди було гарне оточення, але в мене і в Україні і в Польщі були знайомі і наркомани, і алкоголіки, і розпусні. Але в Німеччині я спіткалася з представниками різних націй і завдяки їх ставленню до всього, що їх оточує, я більше полюбила українців.

Виходячи з того, що я навчалися в камеральній атмосфері і за укладеною програмою, то в Потсдамі я могла вибирати навчальні курси і сама складала собі план більш-менш схожий на той, що в мене був запланований у польському ВУЗі.

На жаль, всі люди вішають якісь ярлики. Бувало такі ситуації, коли я питала себе, чому я народилася в Україні, а не десь в Франції чи Англії. Але я пишаюсь своїм походженням, своїми батьками і своєю Батьківщиною.

Богдан Гуляй

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.