Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Країна нафти, вина та ввічливих людей

Країна нафти, вина та ввічливих людей

Якихось дві години з лишком літаком з Києва - і ми вже в столиці Азербайджану (різниця у часі з Україною - 2 години).



З перших же хвилин Бакінський міжнародний аеропорт імені Гейдара Алієва вражає своєю розкішшю.

Нам, журналістам, доводилося бувати в багатьох країнах, і найбагатших, але килими в аеропорту - таке ми побачили вперше! Будівля аеропорту (її спорудили у 2014-му) - одна з найсучасніших та оригінальних у плані архітектури з-поміж подібних споруд у світі. Старий термінал, що поряд, використовують лише для внутрішніх рейсів. А новий - його конструкція стилізована під форму чи то літака, чи птаха, що розправив крила, - нещодавно отримав міжнародний рейтинг «п’ять зірок» і став однією з візитівок міста.

«Баклажанчики»

У них навіть таксі з Лондона! Знамениті класичні «британські кеби». Традиційно вони чорного кольору, а от в Баку - баклажанового. Тому й називають місцеві їх лагідно «баклажанчиками». Вперше ці авто з’явилися в країні у 2011 році, якраз перед пісенним конкурсом «Євробачення». Тоді ж тут офіційно заборонили використовувати як таксі автомобілі російського виробництва. На сьогоднішній день парк «баклажанчиків» у Баку налічує майже 3,5 тисячі машин.



Про ціни. Виявляється, з таксистами тут треба торгуватися. Тариф можна «збити» удвічі. З околиці до центру реально доїхати за 5 - 6 манатів (один долар - 1,7 маната), хоча проситимуть спочатку десять.

Баку схожий...



Комусь на Париж. Комусь на Стамбул або Дубай. Є тут і своя Венеція - така собі міні-копія італійського міста на воді, зі справжніми каналами, мостами, гондолами, ресторанами та кафе. А вид на Бакінську бухту так нагадує Неапольську рив’єру! До речі, наші львівські колеги Старе місто за атмосферою порівняли зі... Львовом. І дихається тут так само легко, як в Одесі.



Баку сьогодні - більш європейське місто, звісно ж, з притаманним йому східним колоритом. Усюди чистота. Все в мармурі, як то кажуть, по-багатому. У повітрі витають терпкі й п’янкі аромати спецій.



Чи не кожна будівля тут - архітектурне диво. Один з таких шедеврів - Культурний центр Гейдара Алієва. До речі, архітекторка з Британії Захі Хадід за цю роботу отримала найвищу міжнародну нагороду в галузі архітектури. Центр зовні нагадує хвилю. Жодної прямої лінії. Поверхня ніби тече, змінюючи форму. Повірте, це щось неймовірне.



Здається, що в Азербайджані над архітектурою заморочувались в усі часи. Ось, наприклад, Дівоча вежа. Ця унікальна споруда взагалі не має аналогів на Сході. Вона нагадує циліндр, заввишки 28 метрів та діаметром 16,5 м. Стіни завтовшки 5 метрів. Всередині вежа розділена на 8 ярусів, з’єднаних між собою кам’яними сходами. Є там ще й колодязь завглибшки 21 метр. Неприступна кам’яна принцеса зведена на виступі берегової скелі й зберігає чимало таємниць, та найголовніша з них - навіщо все ж її спорудили?



А от сучасним символом Азербайджану вважають так звані Вогняні вежі - це три найвищі (190 метрів) будівлі в Баку, що подібні до язиків полум’я. В одному - готель, другий - це житловий будинок, третій -розважальний комплекс та офіси. Ідея, до речі, запозичена з герба міста, на якому, власне, зображені три вогняні язики. Вони символізують родовища нафти й газу, які лежать близько до поверхні землі, відтак часто самозаймаються. Саме тому Азербайджан називають «країною вогнів».

Та сама вулиця, де всі «спотикаються»

Історичний центр Баку оточений могутньою фортечною стіною. Кожна будівля тут - архітектурна пам’ятка. Недаремно всю стару частину азербайджанської столиці включено до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Старе місто й досі зберігає атмосферу середньовіччя. Багато будинків датуються XII—XIII століттям.

Палацовий комплекс Ширваншах, мечеті, караван-сараї, вузенькі вулички, безліч сувенірних крамничок, майстерень, кафе та ресторанчиків, базарчиків зі спеціями та фруктами... А ось і те знамените місце, де знімали основні епізоди за участі Юрія Ніку-ліна та Андрія Миронова у фільмі «Діамантова рука». Тут і досі все так, як в кіно: похила дорога, бруківка, ті самі дерев’яні двері. Лише замість аптеки - кафе. Як ви думаєте воно називається? Правильно, «Діамантова рука». А під вивіскою - табличка з фразою «Чорт побери». Заради фото падали й ми там, витягнувши вперед одну ногу, і слова відповідні теж вигукували.

Цікаво, що саме в Баку, на території Старого міста знімали ще такі відомі фільми, як «Людина-амфібія», «Айболить-66», «Тегеран-43», «Не бійся, я з тобою».

Джерело чорного золота - ключ до зцілення



Це гасло лікувальних заклад з всесвітньовідомого курорту Нафталан. Виявляється, нафта має оздоровчий ефект не лише для економіки країни, а й для організму людини, в прямому сенсі. Нафталан - це унікальне родовище нафталанової нафти, єдине в світі. Науково доведено, що «густа кров землі», саме так називають нафталан, дуже корисна: її використовують для лікування артритів, ревматизму, урологічних, гінекологічних хвороб тощо, загалом більше сімох десятків різних захворювань. Аби відчути на собі лікувальні властивості цього азербайджанського чорного золота, нам довелося занурюватися в нафталанові ванни. Спочатку важко було наважитися, а потім - відмитися. Втім відчуття - не передати!



Але не нафтою єдиною... В Азербайджані багато місць, де варто побувати. Наприклад, Історико-архітектурний заповідник «Гобустан» - там - чудово збереглися наскальні зображення. Сюди виїздять не лише туристи, щоб поиилуватися зокрема грязьовими вулканами, а й шамани та цілителі з усіх усюд, аби зарядитися енергетикою та набратися сил

Про людей

Окремо хочеться сказати про те, що в Азербайджані дуже шанують батька та сина Алієвих. Безліч вулиць, майданів, парків, культурних центрів, навчальних закладів тощо носять ім’я Гейдара Алієва. Куди не глянь, куди не піди - всюди його портрети. Гейдар Алієв обіймав посаду президента країни протягом десяти років (загалом 23 роки, 13 з яких - у радянський період). Його син Ільхам Алієв править нині, вже років зо п’ятнадцять. Його портрети завжди висять поруч з батьковими.

Люди в Азербайджані - відкриті, добрі та надзвичайно гостинні. Завжди усміхнені й готові допомогти.

Вино тут рікою ллється. Бо від нього є користь і для тіла, й для душі. А яке ж застілля без келиха-другого?! Авжеж і бесіда цікавіша. Наостанок тост від наших нових азербайджанських друзів: «Давним -давно в океані затонув старий фрегат. Лише один чоловік зміг врятуватися, вхопившись за довгу плаваючу дощечку, й залишився на поверхні води. Через півгодини невідомо звідки випірнув другий постраждалий і вчепився за інший кінець цієї дощечки. Перший почав ридати.

Другий чоловік спитав:

- Ти чому плачеш?

Перший сказав:

- Вах! Такий гість, а пригостити нічим!..»

Це до того, що гарні господарі завжди знайдуть, чим пригостити гостей, навіть непроханих.

Велика вдячність RAYDA Travel Azerbaijan за змістовну та цікаву екскурсію країною, і, звичайно ж, Українському журналістському фонду.

Дякуємо за те, що дали нам можливість закохатися в Азербайджан назавжди!

Олеся Костенко, «Деснянка» №47 (732) від 6 грудня 2018

Теги: Азербайджан, наші за кордоном, Олеся Костенко, «Деснянка»

Добавить в:
Армения

СтоматГарант

ЦентрКомплект