Побачити світ

Пунта-Аренас - столиця чілійської Патагонії

Коли я вже познайомився трішки з Аргентиною, друзі запропонували помандрувати до сусідньої держави - Чилі. Я із вдячністю погодився. Через три години польоту ми приземлилися в Ріо-Гранде, одному з портових міст південної частини країни.



Наступного ранку наші плани ледь не зірвалися через страйк працівників автозаправок. Але завдяки місцевим друзям-бізнесменам, які допомогли з пальним, ми успішно досягли кордону. Швидко пройшли прикордонний і митний контролі та й покотили дорогами. І що вразило: обабіч шляху в Аргентині та Чилі - повсюди огорожа з дроту, закріпленого на стовпчиках. Незважаючи на озерця чи річечки, степи та пагорби, ліси і кущі - вся територія приватизована й розподілена залежно від статків господарів. Проїхавши близько тисячі кілометрів, ми не побачили в цій степово-гористій місцевості якихось зораних і оброблених ділянок. Всі землі тут використовують для випасання худоби: овець, телят з корівками, коней, лам з гуанако (аргентинська назва)... Все це живе, харчується та розмножується в природних умовах, без допомоги людини. Гзсподарі тут бувають, щоб певним чином контролювати, заготовляти м’ясо або вовну.



Подолавши на океанському паромі атлантичну протоку, ми приїхали до столиці Патагонії - Пунта-Аренаса. Це - найбільше та найбагатше місто південної частини Чилі, розташоване на півострові Брансвік Магелланово!’ протоки, в якому проживає майже 140 тисяч людей.

Колись мореплавці обминали цей берег

У доколумбову епоху ці території належали племенам індій-ців-теуельче, які рибалили та промишляли мисливством. Перші білі люди, які сюди приїхали, були іспанці з експедиції Фернана Магеллана, легендарного португальського мореплавця.

Розуміючи неабияку стратегічну важливість відкритих територій і протоки, уряд Іспанії почав освоювати цей південний регіон, направивши сюди кораблі з переселенцями. Перші 300 чоловік вийшли на берег весною 1584 року і заснували військовий форт Рей-Дон-Феліпе. Однак, надзвичайно суворі погодні умови, неналежне харчування та регулярні атаки аборигенів призвели до загибелі селища. У1587 році англійський дослідник, мореплавець і грізний пірат Томас Кевендиш забрав на борт останнього мешканця форту.

Неймовірна розповідь іспанця про страшні випробування приголомшила навіть відомого своєю жорстокістю пірата, який назвав це місце - портом голоду. Тому упродовж наступних двох століть мореплавці намагалися обминати цей страхітливий берег. Однак з часом, коли територія стала офіційно чилійською, тут побудували виправну колонію для злочинців, а неподалік заснували великий порт.

Нинішню назву міста Пунта-Аренас, що у перекладі з іспанської означає Піщаний мис, вперше запропонував віце-адмірал, флотоводець, мандрівник Джон Байрон - дід відомого англійського поета.

У наступному столітті «золота лихоманка» й овечий бум надали розвитку міста суттєвий поштовх та залучили до регіону бурхливі потоки нових емігрантів з Європи - англійців, іспанців, французів, італійців, хорватів. Пунта-Аренас став рясно процвітати й нині є центром міжнародної торгівлі вовною. А ще у цих краях нещодавно відкрили родовища газу та нафти, тому ціни на пальне тут нижчі, ніж у сусідів.

Сонячно, тепло і буяють квіти

Погода в Чилі нас зустріла по-весняному гостинно. Але на місцевий клімат неабияк впливає антарктичний шельф, що залягає неподалік. Тому навіть улітку сильні вітри можуть принести сніжок з дощем. Але це не відлякує туристів... Місто Пунта-Аренас - важливий відправний пункт для авіарейсів та мандрівок до Антарктиди, наукових і туристичних експедицій задля досліджень цього льодового континенту.

Визначне місце - цвинтар



Пунта-Аренас - старовинне, загадкове і, водночас, сучасне місто з різноманітним туристичним бізнесом, тихими, різнокольоровими кварталами з одно-двоповерховими дерев’яними будиночками з палісадничками. Про колишню пишність нагадують старовинні розкішні палаци в історичній частині та центральна площа Плаза-Муньос-Гамеро з величним монументом Магеллану в обрамленні екзотичних сосен та струнких кипарисів, під якими грають музиканти-аматори.

Неподалік привертають увагу чудові палаци «золотого» сімейства Браун-Ме-нендес, які є свідками часів розквіту міста і морського порту, звідки відвантажують вовну до багатьох країн світу. Нині у цих елітних будівлях розташовані музеї, отель, банк.



Прогулюючись набережною океану, помилувався пам’ятником міським першовідкривачам, краєвидами, морськими лайнерами, а біля порту - старовинним годинником. Щоб зберегти згадку про це, в сувенірній лавці придбав модну чилійську кепочку.

Далі друзі запропонували відвідати міське кладовище. Поїхали, подивилися... Це ціле міні-місто з похованням європейських мігрантів та некрополями й гротами найба-гатших сімей Патагонії на чудових зелених алеях. Вразила також могила і бронзова статуя невідомому індійцю. Справді, щоб по-справжньому зрозуміти культуру народу, треба побувати на його цвинтарі.

Грають мільйони, а виграють - одиниці

Навіть поверхово оглядаючи це своєрідне містечко Пунта-Аренас, бачиш, що тут є всі блага цивілізації, широко розвинені соціальна та культурна сфери. До ваших послуг - велика кількість кафе, ресторанів, клубів. Зокрема, в один з них, нічний «Dreams», мене, як гостя, запросили чилійці. Відверто, я був дуже вражений, адже вперше на власні очі побачив сяюче блискуче казино міжнародного класу. Незважаючи на пізній час, відвідувачів було багато - і молодих, і літніх, які азартно шукали свій виграш за картами чи різноманітними ігровими автоматами. Цей процес мене аж ніяк не зацікавив, адже раніше я добре усвідомив життєве правило лотерей: грають мільйони, а виграють - одиниці. Тому ходив і спостерігав за гравцями, за їхніми емоціями... Аж раптом мій товариш запропонував спробувати ігрове щастя, вручивши мені більше десятка жетонів. Відмовитися було якось незручно.



Щоб не затягувати процес, до якого я був зовсім байдужий, поставив увесь стовпчик жетонів на одне число. І через декілька секунд під склепінням казино почув радісний крик та оплески: нам посміхнулася справжня фортуна - виграш у декілька сотень доларів випав на мій прогноз. Було дуже приємно.., але кошти я не взяв, адже завдяки друзям мені пощастило.



Варто зазначити, що Пунта-Аренас - чудове місце для туристів, які бажають з однієї подорожі здобути максимум вражень. Бо ж недарма стверджують бувалі мандрівники: побувати в столиці чилійської Патагонії - це побачити цілий світ.

Сергій Гайдук, «Деснянка» №43 (728) від 1 листопада 2018

Теги: мандрівки, Латинська Америка, Сергій Гайдук, «Деснянка»

Добавить в:
Армения

Стомат Гарант

ЦентрКомплект