Володимир Грецький: «Українському народу треба нести відповідальність за того, кого вони обирають»

Герой нашого сьогоднішнього інтерв’ю – патріот нашої країни, Голова Деснянської ради в місті Чернігові, добрий сім’янин та просто цікава людина – 56-річний Володимир Миколайович Грецький.



В нашій розповіді мова піде, як про його функції на посаді голови ради, так і про нього, як звичайну людину.

Володимир одружений, має двох дорослих доньок – 32-річну Дарину та 31-річну Ірину. Завдяки тому, що батьки віддали доньок навчатися до школи №1 з поглибленим вивченням іноземних мов, Дарина зараз працює в Парижі консультантом департаменту внутрішнього консалтингу одного з світових банків BNP Paribas Bank, а молодша Ірина - менеджер по продажам та маркетингу компанії Ротана Менеджмент Корпорейшн в мусульманській державі Катар, місті Доха.

З дружиною Оленою багато років займались малим бізнесом. Зараз вона – директор приватного підприємства.
У 1984 році Володимир закінчив Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту, механічний факультет. Після служби в армії трохи попрацював по спеціальності, а з розпадом Радянського Союзу, звільнився та пішов в вільний бізнес. На початку 90-х поїхав на заробітки за кордон, а саме в Югославію. Потім, як і багато людей в ті часи, заробив перший початковий капітал, завдяки човниковому бізнесу з Китаю.

І вже в 1996-му році, як суб'єкт підприємницької діяльності почав займатися своїм бізнесом: продажем свіжої преси на торгових точках. Тоді, за відсутності інтернету, населення міста о 7 ранку вже вставало в черги за свіжими газетами «Факти» і «Сегодня», які Володимир привозив з Києва ще «теплими», тільки з-під верстата.

Займатися цим бізнесом разом з дружиною продовжували протягом 20 років. З 2004 до 2013 року Володимир працював в Києві, та відкрив філію видавництва «Бліц-Інформ» в Чернігові. Приймав участь в першому Майдані-2004 (часи Помаранчевої революції).

Повернувшись на початку 2013 року з Києва, Володимир, за своїми переконаннями знайшов чернігівський осередок партії «Свобода» (зараз Всеукраїнське об’єднання «Свобода», яке очолює Олег Тягнибок), та вступив в її ряди.

На робочому місці Володимир Миколайович часто, як і в цей раз перебуває в вишиванці чорно-червоного кольору. Чорний колір завжди на Україні символізував мудрість, накопичені знання поколінь та нашу родючу землю. Червоний колір в орнаменті – як радість, життєлюбність та любов, так і кров, яку проливали хоробрі українські воїни в битвах за свій народ.

Позаду нього на стіні висять дошки у вигляді національного прапора України з побажаннями перемоги від учнів шкіл нашим бійцям. В 2014 році націоналісти ВО «Свобода» зробили такі дошки в пам'ять про загиблих Миколу Бруя, який вчився в школі №21 та Олексія Коновалова, випускника ліцею №15.



В кабінеті голови ради також знаходиться каска та шарф Олексія, і є цілий куточок пам’яті.



До речі на Майдані, як розповів Володимир Миколайович, загинуло 19 членів партії «Свобода», на фронті – біля 40.

- Ви приймали участь у другому Майдані?
- Ми займалися організацією доставки та проживання людей, готували їх до активних силових дій протистояння. До речі наше внутріпартійне вітання та гасло українських націоналістів «Слава Україні! Героям Слава!» стало, як ви знаєте всенародним. Свободівці переконані, що справжні націоналісти готові жертвувати заради своєї країни та свого народу багатьма благами, щоб зберегти та примножити своє українське.



В травні 2014 року ми вирішили, що будемо опікуватись батальйоном МВС «Січ» та взяли на себе обов’язки їх матеріально-технічного забезпечення.

- А в Чернігівському Майдані Ви приймали участь ?
- Так, звісно.Встигали і в Чернігові. До речі, «лагідне» знесення наметів біля Катерининської церкви - справа наших рук. Можу нагадати, що коли процес прибирання наметів, перейшов межу «незворотності» , молодь пішла прибирати (валить) Леніна. Це все відбулось за один вечір. Пізніше, практично ці всі молоді хлопці пішли добровольцями на війну.

- Як ви потрапили на посаду голови ради?
- Коли розпочалась виборна кампанія, я став самовисуванцем від одномандатного виборчого округу №205 як член ВО «Свобода». І 10 грудня 2015 року на сесії я був обраний на посаду Голови Деснянської ради в місті Чернігові. Тому, ставши посадовою особою місцевого самоврядування, довелося написати заяву про припинення членства в партії «Свобода».

- Який головний напрямок діяльності Деснянського району?
- Соціальний захист населення. Основними питаннями щодо захисту у нас займаються Управління служби у справах дітей, та найчисленніші структурні підрозділи Управління праці та соціального захисту населення (125 працівників) та територіальні центри (130 працівників). Треба зазначити, що Деснянський район в півтора рази більше, ніж Новозаводський.

- З якими питаннями звертаються до вас мешканці району?
- З питаннями стосовно благоустрою, оплати і належних умов праці, зайнятості, трудової міграції, соціального захисту громадян, які потребують допомоги та соціальної підтримки з боку держави, інвалідів, ветеранів війни та праці.
Ми здійснюємо нагляд за дотриманням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплаті пенсій, недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера. Приймаємо громадян з питань призначення усіх видів соціальної допомоги, в тому числі житлових субсидій. Також, ми проводимо комісії, де вирішується питання про позбавлення батьківських прав або про виселення та інше.
Тобто до нас і до мене зокрема, можна звернутися з будь-яким питанням. Ми завжди вислухаємо, роз’яснимо, надамо будь-яку консультацію, підкажемо що робити далі. Якщо питання потребує вирішення на рівні ЖКГ або міської ради, направимо туди листа та контролюватимемо процес.
Адреса громадської приймальні: м. Чернігів, проспект Перемоги, 141, каб.315 (Деснянська районна в м. Чернігові рада), тел.: 0638732121, 0674640118, e-mail: [email protected].

- Чи вважаєте ви, що не дарма займаєте цю посаду?
-Так. По-перше, я патріот своєї країни. По-друге, на мій погляд, я виконую на цій посаді все, що від мене залежить.
Ви ж розумієте, що я міг би нічого не робити взагалі, та жити за рахунок свого малого бізнесу та допомоги від дочок. Але як націоналіст, я хочу щоб мої доньки з їх інтелектуальним здібностями були корисні в нашій неньці Україні, а не за кордоном.
Я хочу, щоб рівень життя в нашій країні став досить високим порівняно з іншими європейськими країнами. Щоб у талановитої працьовитої молоді навіть не виникало думки виїхати кудись на заробітки. Щоб їх праця, неординарність, здібності, цінувалися і гідно оплачувалися саме тут.
Для цього ми і працюємо та робимо все можливе, щоб незважаючи на тих, хто 15 років тому «прогавив» Україну, як мінімум, залишатися чесними перед собою і дітьми та спокійно дожити свій вік.

Мене обрали на 5-річний термін. Але згідно Закону, якщо я не буду виконувати чітко свої обов'язки або, вибачте, зароблю щось для свого бізнесу, 42 наших депутата на черговій сесії в будь-який момент можуть мене переобрати. Тобто я є відповідальним перед громадою і не на словах, а завдяки вчинкам.

- Ви гарно виглядаєте на свій вік. Мабуть займаєтесь спортом?



-Так. Взагалі люблю спорт та спортивний відпочинок. Серйозно займався кікбоксінгом, але зараз в більш легкій формі – бо не той вже вік (посміхається). Дуже люблю їздити на велосипеді. До речі ми з дружиною в один бік по 60 км проїжджаємо. Наприклад, можемо поїхати на велосипедах в село Макишин уздовж річки Снов.



- Чим ще вам подобається займатися? Як проводите своє дозвілля?
- Як справжній чоловік, я побудував дім для своєї сім’ї. Зрозуміло, що в мене біля дому є присадибна ділянка, де зазвичай собі на втіху порається моя дружина. Але я теж час від часу їй допомагаю.
Якщо говорити про мої захоплення, то дуже подобається підніматися в гори пішки. Коли відпочивав з друзями у горах в Швейцарії, вони наполягали, щоб я вставав на лижі. Але ж мені надзвичайно подобається підніматися у гори пішки. Це важко, особливо взимку, але з голови виходить абсолютно весь негатив. Тому у вільний час виїжджаю до наших українських Карпат. Одним словом – люблю дику природу.

- Ви вважаєте себе щасливою людиною? Про що ви мрієте?
- Що стосується особисто мене – так. В загальнодержавному сенсі, як просто людина, що живе в нашій країні, я хочу, щоб населення України порозумнішало.
Тобто, щоб люди зрозуміли, що вони є цінними та неповторними, тому повинні бути гідними. Бо що таке гідність? Це моральне ставлення людини до себе, а також ставлення до неї інших людей і суспільства загалом. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною мрією.

- Що на вашу думку треба зробити, щоб український народ жив краще?
- Олігархату не вигідно, щоб населення України розумнішало. Напівголодну більшість легше заманити якимись одноразовими пайками чи виплатами та приструнити таким чином.

Я вважаю, що всі проблеми в самих людях. Наш народ має те, чого він заслуговує. Якщо погано живеться – треба, щоб кожна людина не сиділа та нарікала в тісному колі близьких, а з’ясувала причину і вирішила її для себе. Тоді можуть статися якісь зрушення в країні в цілому та люди будуть поважати один одного. Вибираємо чергового президента, пообіцяв він щось виконати, не виконав в певний термін - потрібно прибирати.

Адже коли людина, яка займалась бізнесом, пропонує себе на якусь обрану посаду, вона повинна продати свій бізнес. Тобто на її рахунок зайдуть якісь кошти, навіть від дружини. Потім ці кошти в державній валюті треба покласти в Державний банк. Таким чином мають відсіятися пройдисвіти. Бо якщо людина вважає, що вона достатньо заробила за своє життя та дійсно хоче щось добре зробити для своєї держави, населення та навіть заради задоволення своїх амбіцій, то в першу чергу вона повинна виконати ці три умови.
Тобто, ви розумієте, що така людина несе певні ризики та має обмеження, починаючи від взаємин з дружиною до ігор в «долар по 8, потім по 38». Вона сама вирішує займатися їй політикою чи ні.

- Підводячи риску в нашій бесіді, щоб ви хотіли сказати нашим читачам?
- Я хочу сказати громадянам, що треба нести відповідальність за того, кого ви обираєте, не боятись вимагати у влади виконувати свої обіцянки або відверто розповідати чому не вдалося виконати.
Треба зробити таким чином, щоб за допомогою інтернету та ЗМІ люди могли побачити декларації посадовців, куди витрачаються державні кошти, що відбувається в міській, обласній раді чи в Кабінеті Міністрів та інше. Тобто треба щоб було все прозоро. У разі, якщо влада не реагує на прохання та вимоги свого народу - влаштовувати пікети, страйки під адміністрацією та вимагати свої права
У Франції, наприклад, тижня не проходить, щоб представники профспілок не вимагали свої права. А ми чим гірше?

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: