Щаслива жінка Інна Василенко

Чарівну ведучу та талановиту актрису Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм Інну Василенко не впізнають на вулиці та не беруть автографи шанувальники її таланту. Хоча віднедавна вона одна з найяскравіших зірок феєричних вистав-мюзиклів філармонійного центру — «Уікенд у Парижі», «Світська подія», «Ліричні та веселі мелодії одеського дворика», «Радіо. «Красуні. ФМ» та багатьох казок.



Справа в тому, що майже всі її характерні героїні не дуже симпатичні — тьотя Роза, покоївка Анна, Лимериха, Свинка-скарбничка Пігі, Цвіль тощо впізнати в них красуню і розумницю Інну важко навіть близьким друзям та знайомим. Та жінка не засмучується. Вона не боїться бути смішною та некрасивою й отримує велике задоволення від своєї роботи на сцені.

ПРІОРИТЕТИ

Взагалі, Інна вважає себе щасливою жінкою. Вона любить свою роботу, сцену, любить чоловіка і своїх дітей. Варто тільки змінити черговість. Любить свою родину, роботу, сцену. На першому місці для жінки стоять її рідні люди, серед яких найкращий для неї в світі чоловік Ігор та два сини — Олексій та Володимир. Родина — це для жінки цілий світ, який вона береже й охороняє. Хоча без улюбленої робот,' вс-а теж не уявляє свого життя.

Сьогоднішня наша розмова із Інною Василенко про непросте життя творчої родини, де чоловік і дружина працюють в одному закладі культури, про ненормовану працю та сімейні традиції, про хвилини відпочинку та радість навчання всьому новому.

ДРУГИЙ ШАНС

Після довгої декретної відпустки артистка балету Академічного ансамблю пісні і танцю «Сіверські клейноди» спіймала себе на думці, що після 20 років на сцені їй треба вирішувати, чим займатися далі. У той період вона весь свій час віддавала вихованню маленьких дітей і так звикла до свого домашнього середовища, що з острахом дивилася в майбутнє. Вік артистів балету на сцені недовгий, і вони рано виходять на пенсію. Потрібно було звільнятися.

Новоспечена пенсіонерка згадала про свій досвід ведучої мистецьких заходів, та вакансій на той час не було. Але, мабуть, втрутилась її величність удача, й Інні запропонували місце ведучої. І правду кажуть, що на пенсії життя тільки починається. Саме в цей час у філармонії з’явився молодий талановитий режисер Дмитро Обєдніков, який пропонував нові проекти та ідеї й запросив Інну взяти участь у театраліізованих виставах, та вже не тільки у ролі ведучої, а ще й актриси.

ГАРНА УЧЕНИЦЯ

Інна спробувала себе в новій ролі характерної актриси. 20 років на сцені не пройшли повз, досвід був, тож Інна почала свій новий шлях. Вже переграла багато ролей казкових героїнь. Із усмішкою ділиться своєю мрією зіграти драматичну роль казкової красуні, але сьогодні в її арсеналі комічні та негативні персонажі. Та вони в неї виходять чудово. Кожного разу вона намагається внести у роль щось нове. Ось, наприклад, її тьотя Роза зі спектаклю «Ліричні та веселі мелодії одеського дзорикаї скоро заспіває. Де речі, у становленні Інни як актриси допомогли партнери та колеги, про яких вона розповідає із захопленням:

— Велика заслуга у створенні нових проектів належить заслуженому діячеві мистецтв Юрію Кравчуку.

Ця людина — душа нашого філармонійного центру, і без нього багато чого б не відбулося. Саме завдяки йому наш мистецький заклад свого часу почав нове життя і став справжнім осередком культури.

Діма Обєдніков — це вулкан ідей, він об'єднує навколо себе акторів і надає можливість кожному спробувати себе в нових ролях, показати свої здібності. Він розуміє, що людей сьогодні треба дивувати і створює видовищні вистави, які подобаються глядачам. Треба розуміти, що філармонійний центр — це не театр, у нас немає достатньо декорацій, реквізиту, костюмів. Ми все придумуємо самі й допомагаємо створювати, інколи з підсобних матеріалів, і так талановито, що глядач ніколи не здогадається, з чого зроблений реквізит та костюми, — розповідає Інна.

А нешодазно вона знялася в невеличкій ролі в телесеріалі "Агенти справедливості" на ТРК "Україна". Це теж новий, дуже цікавий досвід, який необхідний для самовдосконалення.



Відпочинок

Специфіка роботи, а це ненормований робочий тиждень, репетиції, вистави у вечірній час додають додаткових незручностей у щоденному розкладі справ. Та в родині Василенків до цього вже звикли. Хлопчики підросли й розуміють важливість і складність роботи батьків та відповідально ставляться до своїх обов'язків.

Кухня — це парафія Інни, вона вміє й любить готувати, хоча чоловік у будь-який момент може її підмінити. Він не ділить роботу на жіночу та чоловічу й допомагає у всьому. Велика завантаженість майже не залишає жінці часу для себе. Треба розпланувати кожну хвилину свого життя, втім якщо випадає вільний час, вона любить побути на самоті, посидіти з вудкою на річці, повишивати, пошити. Це надає наснагу для подальшої творчості.

Надійне плече

Як кажуть, за кожним успішним чоловіком стоїть жінка, так само успішній жінці потрібне надійне плече. У Інни воно є. Ігор Василенко — справжній чоловік: мудрий, терплячий, надійний, сильний і талановитий. Творча родина — це і просто, і складно. Просто, бо рідні люди розуміють і підтримують один одного у творчому пошуку. Складно — вміти відокремлювати роботу від родинних стосунків. їм це вдається. І якщо випадає вільна година, вони сідають на велосипеди й рушають у мандрівку. Якщо ж погода не дозволяє — готують разом велику піцу, яка стала вже традиційною родинною стравою.

Разом їм тепло і затишно. Жінці, щоб відчувати себе щасливою, потрібно небагато — відчувати себе коханою, займатися улюбленою справою і мати для кого готувати смачненьке. У Інни все це є.

Марта Єлісєєва, "Чернігівські Відомості" №10 (1407) від 7 березня 2018

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: