На батьківському обійсті і персики родять, і книги пишуться

Мало хто на Чернігівщині, та що там на Чернігівщині – в Україні і навіть далеко за її межами не чув про Сергія Павленка – заслуженого журналіста України, лауреата численних всеукраїнських та міжнародних премій, одного з найкращих дослідників постаті гетьмана Івана Мазепи. Вже кілька років, як Сергій Олегович полишив журналістику і пішов на пенсію з посади власного кореспондента газети «Голос України». Втім, навіть на заслуженому відпочинку він не полишає наукової діяльності. Навпаки – його творчість забила потужним струменем.



Кажуть, якщо людина талановита, то вона талановита в усьому. У випадку Сергія Павленка результат можна сміливо множити на два, адже практично в усьому йому допомагає його надійна опора і не менш талановита дружина Олена Ткаченко. Талант подружжя проявляється не лише у творчості, але і в садку, квітнику та на городі.

З ранньої весни і до пізньої осені Сергія Павленка та Олену Ткаченко годі шукати в Чернігові. Вони полишають стіни власної квартири у багатоповерхівці і перебираються ближче до землі – на батьківське обійстя Сергія Олеговича, в село Дягова Менського району.

Тут у подружжя розкішний сад, квітник і невеличкий город. Особливо пишається Сергій Павленко своїми персиками. Зізнається: і не сподівався на те, що приживуться й так рясно родитимуть.



«На початку серпня ми вже маємо власні персики, – говорить Сергій Олегович. – Щодня зриваю по 5-10 стиглих і солодких плодів. Не думав, що у Дягові такі родитимуть, але вже другий рік ці деревця нас надзвичайно тішать. Купили персик шість років тому на базарі у якогось дядька з-під Чернігова, – продовжує науковець. – Невеликий був саджанець, сантиметрів зо 30-40. Довго він приживався: то приморозить його, то гілки всохнуть. А тоді якось пішов у ріст! Нині метрів на чотири вимахав, довелося обрізати».

Перший урожай дяговських персиків подружжя смакувало у 2015 році. Наступного року дерево відпочивало, а цьогоріч персик знову вродив. Та як рясно!

«Ми його на зиму вкриваємо «дихаючою» плівкою, – береться розповідати про особливості догляду дружина Сергія Павленка Олена Василівна. – Стовбур і гілочки дерева вкриваємо квітами, що відцвіли, здебільшого чорнобривцями. Персик дуже вразливий до грибків. Минулого року почало кучерявитися листя – довелося обробляти».

«Забули обробити на зиму, то весною отримали хворобу, – додає Сергій Олегович. – Довелося майже половину листя обривати і палити (дуже заразне). На диво, персик після таких холодів і хвороби нормально відродився».

Олена Ткаченко – неабиякий поціновувач квітів. Тож на городі у подружжя все цвіте та буяє з ранньої весни аж до глибокої осені.

«Живу, мов у квітнику», – посміхається Сергій Павленко.

В саду, окрім персика у заслуженого журналіста підростають яблуні, груші, абрикоси, порічки. Сергій Олегович захопився малиною, розвів її чимало – чотири ряди по 20 метрів завдовжки. На городі – півсотки полуниці, одна сотка картоплі і зо дві сотки городини.

«Вирощуємо всього по трохи – цибулю, огірки, помідори, часник, моркву, квасолю тощо, – каже Сергій Олегович. – Цього року цибуля непогана і часник знатний. Голодними не залишимося».

Живуть у Дягові Сергій Павленко та Олена Ткаченко душа в душу. Батьківська хата, яку Сергій Олегович модернізував не гірше за міську квартиру, додає сил для творчості. Все-таки рідні стіни.

«Для плідної праці маю все: швидкісний Інтернет, стаціонарний комп’ютер, завіз в село гори спеціалізованої літератури, – ділиться науковець. – Я шеф-редактор наукового історичного журналу «Сіверянський літопис», тож завдяки Інтернету отримую статті для журналу, тут їх редагую і здаю до друку».



Нещодавно Сергій Павленко завершив роботу над ще одним солідним науковим дослідженням. Остання його праця – «Військо Карла ХІІ на півночі України» обсягом 512 сторінок побачила світ наприкінці липня 2017 року у видавничому домі «Києво-Могилянська академія».

Віталій Назаренко, "Чернігівщина" №33 (642) від 17 серпня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: