• Брухт ДальнобойСервис


Радио

Конструктори паперової «броні»

Військові стратегії та техніка – це не тільки захоплення справжніх чоловіків, а й стиль життя. Збірні моделі танків, літаків і бронетехніки – захоплююче та абсолютно невинне хобі, з якого починали майже всі відомі інженери й конструктори, проявляючи в своїх моделях стратегічний талант, творчий потенціал та ерудицію. Моделювання цінують і розвивають у цивілізованому світі, але, на жаль, не в Україні. Тож цей напрямок у наш час – справа ентузіастів, котрі твердо переконані: якщо держава хоче мати в недалекому майбутньому сучасні прототипи техніки та зброї, їй варто подумати над розвитком моделювання. Наша розмова – про стан та перспективи розвитку моделювання з чернігівськими ентузіастами, призерами міжнародного фестивалю моделістів «Kyiv Scale Models Fest 2016» Олександром Бондарем і Олександром Климком.



Хобі для мрійників

30-річному чернігівцю Олександру Бондарю вдається вдало поєднувати наукову роботу в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського і незвичайне хобі – моделювання. Після багатьох років удосконалення та пошуку нових технік науковий співробітник історичного музею веде власну студію моделювання і є одним із небагатьох ентузіастів, які намагаються не дати канути в небуття цьому прикладному напрямку науки.

Пристрасть до моделей в Олександра з’явилася у восьмирічному віці. Спочатку це були набори моделей з пластику Донецького заводу дитячих іграшок.

– Мені завжди подобалася історія, але не історія як така, а історія техніки, історія людських винаходів, – каже Олександр Бондар. – Саме це і спонукало до створення моделей цих винаходів. А ще я любив у дитинстві читати, особливо книги з технічного моделювання. Якось у шкільній бібліотеці, класі в 5-му, я знайшов книгу «Лицарі броні», з того часу і «закохався» в бронетехніку.

Втім, життя у 90-х було далеко не казкою. Тож купувати дорогі пластикові набори хлопцю не доводилося. Він почав шукати альтернативу. Спочатку це було дерево, потім саморобний пластик, зрештою, він зупинився на папері.

– Перші 15 років я робив танки всіх країн і народів, – пригадує Олександр. – За ці роки «зліпив» їх до сотні. Проте, коли робиш шостий чи сьомий за рахунком Т-34 або четвертий «Тигр», чесно кажучи, починає трішки нудити від стандартів.

Тому юнак почав шукати щось цікавіше, ніж просто танки.

– Зупинився на зразках бронетехніки першої половини ХХ століття, – продовжує науковець, – переважно часів Першої світової війни та Українських визвольних змагань. У світі існує дуже мало наборів таких моделей, тож довелося освоювати різноманітні редактори та програми і самостійно вчитися розробляти моделі.

– Олександре, як багато часу потрібно для того, щоб створити, скажімо, модель броньовика? Де береш матеріали і де зберігаєш моделі?

– На це питання важко відповісти. Спочатку обираєш прототип – це 50 відсотків роботи. Після тривалих вагань продовжуєш шукати інформацію про прототип. Скажу відверто, інформації про техніку часів наших визвольних змагань настільки мало, що хоч сідай і плач. 90 років забуття не пройшли даремно! Однак, нині, хоча і повільно, така інформація з’являється, щоправда, здебільшого за кордоном та в діаспорі в приватних архівах. До нашого часу збереглася незначна кількість фото техніки та декілька десятків мемуарів про неї. Для прикладу, маючи одне лише фото авто панцирника «Остін» третьої серії з написом «Швидкий», я витратив рік тільки на те, щоб зібрати інформацію по ньому. Виявилося, що він певний час належав 5-му бронедивізіону УНР, який дислокувався в Чернігові. Тому модель була розроблена і склеєна без усіляких вагань! Так от, на його розробку і виготовлення пішло 1,5-2 місяці.



Я працюю в досить новому моделізмі – у 50-му масштабі. Доволі складний напрямок. У найближчих планах – зробити модель бронеплатформи старшини Лощенка, що брала участь у славнозвісному бою під Крутами, а також панцирний потяг «Вільна Україна» 1919 року.

– Загалом, Олександре, де ти навчався моделюванню і хто просуває цей напрямок на Чернігівщині?

– Моделюванню я навчався самостійно з різноманітних книжок, посібників, методичок. Деякі аспекти переймав у старшого покоління чернігівських моделістів. Нині на Чернігівщині існує певна група людей, котрі як на аматорському, так і на професійному рівнях розвивають моделізм. Це не тільки Чернігів, але й Ніжин та Прилуки. З більшістю я знайомий особисто. На жаль, держава майже не вкладає в цей напрямок коштів. А ті гуртки, які існують, побудовані за зразком радянської «планової» системи. Але ж моделізм – це творчість, тут не може бути планів! Один моделіст не зможе навчити 10-15 людей, як передбачено планом. Оптимальна група – 3-5 дітей. Як бачите, проблем вистачає. Проте, я твердо переконаний, дітей треба вчити проектуванню, бо це – завдаток майбутніх інженерів-конструкторів. Більшість відомих конструкторів починали саме з розробки невеликих моделей техніки. Так, наприклад, всесвітньо відомий конструктор Олег Антонов свою першу статтю, присвячену паперовому моделюванню планерів, написав у віці 18 років. Це був початок шляху до цілого конструкторського бюро і української «Мрії».

Відтак, діти, які навчаються моделюванню, вчать історію, вивчають зарубіжні прототипи, їх характеристики, застосування техніки. Тож якщо українці через 20 років хочуть мати зброю, що не буде поступатися аналогам наших ворогів, треба негайно братися за розвиток моделювання.

Чернігівські моделісти – всесвітньо відомі

Подібної думки дотримується колега Олександра Бондаря 27-річний викладач однієї з чернігівських шкіл Олександр Климок. З паперовим моделюванням він познайомився всього чотири роки тому, однак уже встиг здобути авторитет серед світових моделістів. Наприкінці травня 2016 року чернігівець Олександр Климок переміг у номінації «Моделі World of Paper Tanks» на найбільшому фестивалі моделістів «Kyiv Scale Models Fest 2016». Кубок та призове місце йому принесла модель французького легкого танку АМХ-13 в масштабі 1:50. Також Олександр Климок зайняв третє місце в номінації «Колісна та напівгусенична техніка (відкрита) завдяки своїй моделі МАЗ-537, також у 50-му масштабі. Окрім цього, він отримав спецприз від спеціалізованого магазину моделей «FreeTime». Цей захід зібрав більше 300 учасників не тільки з України, але й із Польщі, Білорусі, Ізраїлю, Азербайджану, Литви та Великобританії. Загалом на виставці було представлено більше 1200 робіт, серед яких – моделі різноманітної техніки та архітектури, виконані з пластику, дерева, паперу тощо.

Не залишився без нагород і його колега Олександр Бондар. У номінації «Колісна та напівгусенична техніка (стандарт)» він посів почесне третє місце за модель власної розробки легкого британського бронеавтомобіля часів Першої світової війни «Rolls Royse Мk 1».

– Про паперове моделювання я дізнався на початку 2013 року, – розповідає про своє захоплення Олександр Климок. – На той час мене зацікавили розробки від видавництва «World of Paper Tanks». Після кожної моделі я намагався удосконалювати навички збірки, виготовляв більш деталізовані моделі. А вже за півроку я виготовив модель високої деталізації від відомого видавництва зі зменшенням масштабу до :50 (в оригіналі вона 1:25).
– Олександре, що саме ти моделюєш і чому вибір припав саме на цю річ?

– Переважно всі мої зібрані моделі – це бронетехніка. Я також збирав модель військового автомобіля «Маз-537». На замовлення клеїв модель легкового авто. Говорячи про вибір, я люблю моделі з високою деталізацією та хорошою якістю розробки. Нині настільки багато цікавих моделей, що хочеться все склеїти, але банально не вистачає часу. До вибору моделі для склеювання я підходжу дуже ретельно. Це пов’язано в першу чергу з тим, що працюю лише в 50-му масштабі і в деяких розробках зменшую масштаб. Можу навіть місяць розглядати листочки з деталями, щоб зрозуміти, як це буде склеєно.

– А скільки часу потрібно для того, щоб створити, скажімо, модель броньовика? Де береш матеріали і де зберігаєш моделі?

– Все залежить від деталізації моделі та наявності вільного часу. Наприклад, найбільш деталізовану модель танку Т-34 (більш ніж 8 тисяч деталей) я виготовляв упродовж року. В середньому ж на виготовлення моделі в мене йде три місяці. Всі матеріали для склеювання беру в мережі Інтернет, зі сканованих журналів. Деякі мої моделі перебувають у приватних колекціях, свою ж колекцію зберігаю на полиці за склом, так вона краще захищена від пилу.

Моделісти об’єднуються



Чернігівські моделісти – призери міжнародних конкурсів та фестивалів. Попри відсутність державної підтримки, вони не полишають спроб розвивати цей напрямок конструювання. Участь у міжнародних проектах приносить ентузіастам корисні знайомства і надихає на подальшу діяльність. Серед найближчих планів Олександра Климка – закінчити розпочаті проекти, які через брак часу припадають пилом на полицях його шафи. Моделіст зізнається, що, попри слабку популяризацію паперового моделювання в Україні, воно все ж розвивається. Так, у 2017 році заплановано близько 12 виставок у різних містах України.

– Я сподіваюсь, що з кожним роком паперове моделювання ставатиме популярнішим, – каже Олександр Климок. – Все-таки добре, що в нашій країні є видавництва, які випускають журнали з паперового моделювання.

Втім, без постійної фінансової підтримки моделювання і надалі залишатиметься справою кількох десятків ентузіастів. У цьому твердо переконаний Олександр Бондар. На власний страх і за власний рахунок молодий чернігівський науковець започаткував дитячий судно-модельний гурток.

– Дякувати Богу, що є люди, яким не байдужа ця справа, – говорить моделіст. – Півроку тому нас самостійно знайшов чернігівець Дмитро Лящ, який передав клубу аерограф, компресор та набори моделей. Повірте, це дуже і дуже кругленька сума. Є люди, які допомагають інструментом та матеріалами.

У цьому році колеги-моделісти хочуть створити власний Чернігівський клуб моделістів. Кажуть, для того, щоб бути представленими на всеукраїнських виставках не одинаками, а організованою командою. Серед амбітних планів – проведення великого фестивалю моделістів «СіверМоделФест» у Чернігові. Без фінансової підтримки організація такого заходу провалиться, адже орендувати в центрі міста приміщення площею понад 400 квадратних метрів на кілька діб науковці дозволити собі не можуть.

Віталій НазаренкоО, фото Олександра Бондаря
"Чернігівщина" №7 (616) від 16 лютого 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: моделювання, Олександр Бондарь, Олександр Климок, Віталій Назаренко, "Чернігівщина"

Добавить в:
 
 


Центр Комплект