Мама банкір, тато підприємець, донька — майстер шеф

Щосереди ввечері глядачі продовжують дивитися шоу «МастерШеф Діти» на каналі «СТБ». Жителів області найбільше цікавить, як покаже себе на чергових змаганнях землячка, менянка Катя Ілляшик. Вона найвища і, певно, найстарша з усіх конкурсантів. Дівчина метка у роботі і гостра на язик, як показав відбір двадцятки. Правда, на минулих програмах вона поводилася стримано. Намагалася нікого не критикувати і щиро раділа перемогам своєї команди.



Родина Ілляшик відома не тільки у Мені, а й у районі. Мама 45-річна Людмила Григорівна керуюча місцевим «Ощадбанком», тато 45-річний Сергій Олександрович — підприємець, має власні магазини. У родині троє дітей; Антону 14 років, Каті дванадцять, Мишкові — п’ять. Катерина учениця 7-А класу Менської гімназії. Активістка і відмінниця.

Спочатку спілкувалися з матір’ю Каті. Адже кожне слово про шоу має бути обдуманим. Доки не закінчаться зйомки, не оголосять переможця, учасники і їх батьки не мають права розповідати нічого про сценічну кухню, стосунки на проекті. Вони «пов’язані» договором з каналом. Порушення умов тягне за собою штрафи, які вимірюються сотнями тисяч гривень.

— Людмило Григорівно, як Катя потрапила на проект і чому саме «МастерШеф»?

— Донька з дитинства любить куховарити. Передивилася усі попередні сезони «Мастер-Шефа». Вчилася готувати, як її улюбленці, за яких уболівала. Ще до появи «МастерШеф Діти» вона не раз повторювала: «Ось побачиш, мамо, буде конкурс і серед дітей». Про те, що оголосили кастинг, вона сама знайшла інформацію в Інтернеті, заповнила заявку і відправила. Ми переживали, адже був обумовлений вік учасників — від 8 до 12 років. А Каті вже 12 плюс. З усієї України бажаючих взяти участь назбиралося більше чотирьох тисяч. З кожним працювали, просіювали, як через сито. Врешті-решт відібрали 60 найсильніших.

Другого серпня почалися зйомки. Оскільки ми відповідаємо за своїх дітей, батьки супроводжували їх. Жили в готелях у Києві, в Броварах. Дітей забирали на зйомки вранці і повертали ввечері пізно.

— Чим же займалися вдень?

— Батьки спілкувалися між собою, ходили на виставки, милувалися київськими храмами. Я не весь час була з донькою, робота ж. Заміняли мене бабуся і племінниця.

— Звідки у Каті бажання куховарити? Зазвичай нинішні дівчата не те що готувати не люблять, а й тарілки за собою лінуються мити.

— Я на кухні, і вона зі мною. Все нові рецепти відшукувати любила. Коли ж підросла, мене підміняти стала. Бувало, я на роботі частенько затримуюсь допізна. А наших мужичків годувати треба. Вона раз-раз і накрила на стіл. Особливо смачними виходять у доньки м’ясні страви. Ото як Великдень, то мої паски, її буженина. А як застілля, Катя стільки всього м’ясного наготує! Гості їдять і нахвалюють.

— Зіркова хвороба не з’явилася?

— Корони ламали не відходячи від каси. Адже ми чітко усвідомлюємо: життя було до проекту і буде після. А це один з його яскравих боків.

— Багатьох цікавить, чи треба платити, щоб потрапити на шоу?

— Ми нічого не платили. Хоча такі думки мучили і нас ще перед початком проекту. Ще тоді, як почитали анкету, сходили до Ярика (Ярослава Бреуса з Мени, він був серед десятки кращих в одному із сезонів «МастерШефа». — Авт.). Він все нам розповів, що і до чого. Запевняв, що платити не треба.

З Катею говорили по телефону.

— Катю, скільки школи пропустила?

— Місяць.

— Хто найбільше з суддів припав до душі?

— Усі хороші.

Усі відповіді дівчина зводила до одного: все добре, все чудово.

— Який приз очікує на того, хто виграє?

— Це секрет.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №8 (1555)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: