Погріб забитий, ще й три стелажі в коморі довелося зробити – наконсервувала п’ятсот!

У погребі 41-річної Наталі Кондратенко з Ковпити Чернігівського району з п’ять сотень банок буде.



Наталя працює сімейною медсестрою. Чоловік Микола — охоронець (за освітою — зубний технік, працював на «швидкій», потім втрапив рукою у саморобний млинок). Подружжя виховує трьох дітей. Найстарший Владислав — студент шостого курсу Національного університету економіки і торгівлі у столиці, середній Коля вчиться в чернігівському педагогічному, наймолодша Ліля — першокласниця.

— Для них і стараюсь, — сміється господиня.

Наталя Кондратенко проводить нас у свій погріб. Свіжовибілений, охайний. Довгі стелажі для консервації та перегородки для овочів.

— Ось наші запаси, — перебирає банки Наталя. — Троє дітей, двоє з них студенти. Треба годувати. Салат «Тещин язик» хлопці люблять. Він з кабачків та баклажанів. Огірочки по-польськи (солодкі) і в кетчупі «Чилі». Такі найбільше смакують сину Колі. Сік томатний — для Владислава, він один його любить. Банок додатково не купувала. Дістала з погреба стару консервацію. Перебрала, що викинуть, а що ще можна лишити. Банки звільнила, кришки купила. Ними закручую один раз. Користуюся і єврокришками, що закручуються вручну, а не ключем.

Жінка говорить, що на врожай цього року гріх жалітися.

— Урожай на вишні, сливи, помідори — на все, — радіє. — Абрикосів не було років три-чотири зовсім. По всьому селу. А цього року ще й досі повно. Закрила з двох відер компотів. Робила й варення. Варю його з дольок: по п’ять хвилин. Закип’ячу — виключу. Воно охолоне. Потім так ще двічі. Виходить густеньке. З вишень закрила також компот і варення без кісточок. На варення пішло близько чотирьох відер ягід. Раз переробляти їх помагав менший син, кісточки вибирав. Другий раз — чоловік. О дванадцятій ночі лампу включила, і займалися. Я спеціальною кісточкостодавкою, чоловік і син — чим прийшлось.

Наталя показує помідори у світлому сиропі:

— Помідор розрізаю до половини, усередину — дольку часнику. На дно банки — гвоздику, перець горошком духмяний і гострий. Потім заливаю сиропом, як на звичайні помідори: цукор, вода, сіль, оцет. І стерилізую. Помідорів повно: жовті, «чорний принц», червоні. Збираю насіння, сама висіваю розсаду. Цього року посадила до двохсот стебел. Забагато. Але ж не завжди хороший врожай. Були такі роки, що тільки почали в’язатися — і почорніли. Ще планую закрити салат із зелених помідорів.

Цього року вперше зробили кетчуп. 27 літрів. Щоб і в борщ, і так їсти. Сестра Лариса в мене кухар зі стажем. Вона прапорщик, була зав. їдальнею, зараз завідує продуктовими складами у Гончарівському. Як робили кетчуп, сестра командувала, а я продукти носила. Ще Лариса казала, що є новий рецепт аджики зі сливами. Та поки слива-венгерка не поспіла.

Сік закриваю яблучний. Грушевого не роблю. Груші у нас пізні, то їх просто складаємо в погріб, лежать до Нового року.

Закриваю усього багато, та сама найбільше люблю вишневе варення з пломбіром. Студенти мої поїдять усе, особливо Коля. Що відкрите на столі — те і любить. Владислав більше перебирає. Огірки, наприклад, йому подобаються під капроновою кришкою. Солоненькі. Чоловік — як Коля, до всього охочий. А Лілі на консервацію байдуже.

— Часто хлопці за сумками додому приїжджають?

— Коля поряд, то частіше. А Владислав рідко. Дорога обходиться 250 гривень. У кінці серпня поїхав, сказав чекати його у жовтні. Він офіцер запасу, закінчив військову кафедру. Закінчує магістратуру. Диплом віддадуть узимку тільки через військкомат. Хто знає, як воно буде. Мо’, мобілізують. Сестра в зону АТО збирається. Гончарівські жінки, сказали, усі побудуть на Сході. А от мені пощастило — я хоч і медик, та не військовозобов’язана. Як закінчувала медучилище, вже була з великим животом. То не мала змоги по військкоматах бігати. От і живу без військового квитка.

За розмовою Наталя Кондратенко показує наливку.

— Робила наливку з вишень і смородини, — хвалиться жінка. — Сьогодні розлила три трилітрові банки і дволітрову. Раніше зробила ще три трилітрові. Вино ж дороге! А свята прийдуть. Наливка смачна з вишні, абрикосів, смородини, ожини. Брала на роботу пробувати, дівчата сказали, що добра. А секрет один: аби наливка була хороша, треба щоб відстоювалася, поки не стане прозорою.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №37 (1531)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: