Вишивка бісером – не лише жіноче захоплення

Житель села Марківці Бобровицького району Олександр Данильченко у свої 62 роки ще працює, а також має активну громадську позицію - він заступник сотника відродженої Марковецької козачої сотні, учасник художньої самодіяльності, пише вірші та вишиває бісером.



Не характерне для чоловіків захоплення з'явилося в Олександра Андрійовича взимку нинішнього року. І неспроста. Він завжди прагнув до прекрасного, свої почуття передавав у віршах. Любов до пісні привела у фольклорний колектив «Марківчанка», де співає і його дружина. На превеликий жаль, чоловіків у селах не так часто можна побачити серед учасників художньої самодіяльності. От і Олександр Данильченко - лише один представник сильної статі у «Марківчанці».

Цікава передісторія появи нового хобі. Олександр Андрійович працює в столиці. У крамниці, розташованій поблизу місця роботи, йому часто доводилося купувати дружині набори для вишивання бісером. Одного разу його запримітив чоловік, також постійний покупець, і в нього виникло несподіване запитання до нашого земляка: «Ви вишиваєте?». Відповідь була коротка: «Ні!». Та вже через деякий час Олександр Андрійович попросив дружину, щоб та навчила його основам вишивання бісером. Вона показала, як пришивати бісеринки, та й пішла у своїх справах. А чоловік відтоді захопився таким цікавим заняттям. Як постійного клієнта його добре знають і радо зустрічають продавці київської крамнички. Тільки переступає поріг торговельного закладу, а вони вже повідомляють йому: «Дядя Саша, є те, що Вас цікавить». Був такий випадок. Купує схему для вишивання картини «Три козаки», а одна жінка просить: «Уступіть її мені, Ви ж усе одно не вишиватимете». А як же віддати, якщо сам так довго про неї мріяв?

Нині Олександр Данильченко хоче вишити картину на патріотичну тему. На ній буде зображена українка, що зустрічає солдата з війни, яку до цього часу офіційно називають АТО. Давно замовив основу для картини, але ніяк не може купити, оскільки на неї дуже великий попит.



У творчому доробку майстра вже багато робіт: ікони, картини «Українка», «Козак Мамай» та інші вишивки, пронизані українським народним колоритом. Поміж мистецьких витворів на почесному місці вишитий герб України зі словами: «Боже, збережи Україну!».

При нагоді Олександр Андрійович одягає красиву вишиванку. Сорочку хрестиком вишила йому дружина. До слова, Ніна Евальтівна - білоруска, Україна стала для неї другою Батьківщиною. Жінка вивчила місцеві звичаї, вишиває, співає українські народні пісні і мову нашу солов'їну знає не гірше, а може, навіть краще за чоловіка-українця. Уроки мови Ніна Данильченко отримувала ще й тоді, коли вчилися у школі дві доньки і син, а їй доводилося перевіряти домашні завдання.

Чоловічої роботи в селі для доброго господаря завжди вистачає. Не те, що в міській квартирі. Та правильно кажуть: не хлібом єдиним живе людина. Потрібна розрада для душі, а душа у Олександра Андрійовича - щедра, чуйна і добра, поетична і романтична. Про що свідчать і його захоплення.

Людмила Хвоя, тижневик «Деснянка» №33 (561)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: