«Знайшов і як дасть ногою під зад!»

У Федоровича двоє страусів, Жора і Дора. Це здесім не той Федорович, що Віктор (Янукович — відомий шанувальник страусів). Михайло Федорович Росік — підприємець із Щорського району. У Гвоздиківці у нього фірма, виготовляють будиночки з бруса. Тут же садиба з дерев’яним теремом, штучним озером біля нього, яблуневим садом. Край дороги відгороджений просторий вольєр для страусів. Птахів від сторонніх очей не ховають. Клієнти, що їдуть на підприємство, зупиняються, фотографують. Людей птахи зовсім не бояться.



— Це ідея друга, він вирішив подарувати мені страуса, — розказує Михайло Федорович. — Він сам у Щорсі двох тримає. Але той, подарований, ще маленьким помер. Усе ж таки птах екзотичний, примхливий, їх змалку перегодовувати не можна. Щоб не засмучувати друга, я купив двох нових страусів. Хлопчик і дівчинка, назвав їх, відповідно, Жора і Дора. Як вийде, будемо розводити. Нести яйця вони починають у два роки, а нашим лише рік. Купив їх під Києвом, там є страусова ферма. Страус чорний африканський, півтори тисячі гривень за ципля. Коли їх сюди привезли, страуси були розміром з курку. Зараз усі, хто проїжджає, дивуються. А до них 100 курей тримали, свиней.

— А з екзотики?

— Хотіли крокодила в озеро запустити, але не знайшли такого, щоб кілограмів на 300, — жартує Михайло Федорович.

Доглядає за страусами «дворецький» Геннадій Лапа. «Дворецький» — бо стежить за двором, садом і озером.

— Покажіть гніздо страуса. Де вони ночують?

— Ось тут, під навісом, або в сараї. Вони, як кури, коли смеркатись починає, самі йдуть на нічліг. Гнізда не в’ють, просто присідають там, де зручно. Дора спить, поклавши голову на підлогу. Він — сторожить. Ніколи не бачив, щоб Жора спав. Йому, мабуть, природою охороняти самку покладено.

У вольєрі вони не так давно. Взимку по території ходили, приставали до хлопців, робітників. З двору не тікали, до воріт дійдуть і завертають.

Коли взимку з сараю випускаєш, такі танці влаштовують! Дора раз так закружляла, що і впала.

Гена підходить до страусів, протягує запальничку. Жора відбирає її, потім випльовує.

— Люблять усе, що блищить. Взимку за замок на куртці смикають. Жора раз телефон у робітника відібрав, зіпсував.

— А як страуси спілкуються?

— Не можу відтворити, як, але звуки видають. Коли на території одне одного загублять, то кричать. Раз Дора загубилась. Жора звав, звав. Знайшов п на озері і як дасть ногою під зад!

— А вас вони хоч не чіпали?

— Наші страуси неагресивні. Коли щипають, то граючись, я навіть спеціально руку даю. Щипає, як гуска, не боляче, зубів же нема, — каже «дворецький». — От коли яйця почнуть висиджувати або під час шлюбних ігор — до них краще не підходити.

— А коли лякаються, голову в пісок чи в траву ховають?

— Вигадки то все. Коли лякаються, вони крила розставляють, пір’я розпушують і тікають. Ноги — їх порятунок.

— А як ви Жору відрізняєте від Дори?

— У Жори чубчик є. Зверху, на голові. І він крупніший і більш комунікабельний, першим іде назустріч, голову нахиляє, дзьобом торкається, пощипує. Може, то він сторонніх від самки так відволікає, не знаю.

— Годуєте також чимось екзотичним?

— Овес, висівки, комбікорм, той, що для бройлерів, бо в ньому кальцій. Кукурудзу, моркву, картоплю цілою ковтають, — перераховує Геннадій.— Влітку зелень, кропиву, взимку — сіно. їдять багато, але менше, ніж коні. Оберемка на тиждень вистачає. Коли маленькими були, стежили, щоб не пережерли. Сир їм давали, жовтки. Зараз люблять карасиків. Ловлю для них у ставку спеціально, не кожен день, звичайно. Відро за раз з'їдають.

Ще п’ятеро африканських страусів живуть у сусідній Петрівці, у киянина Евгена Денисюка. Але гвоздиківці стверджують, що в них страуси з’явилися першими.



Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №28 (1522)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: