Козаки-махновці з Петрівки

Село Петрівка, що на Борзнянщині, - одне із восьми сіл району, яке повинні перейменувати. За версією чернігівських науковців, село було перейменовано на честь одного з організаторів Голодомору - Григорія Петровського. Втім, селяни мають іншу версію, котра суперечить здогадам науковців.



Однією з пропозицій, яка надійшла від науковців, є повернення селу історичної назви. З енциклопедичного видання «Історія міст і сіл УРСР» відомо, що Петрівка носила назву Махнівки.

Нащадки козака Махтея

За народною легендою, на місці, де колись розкидало хвилясті плеса мальовниче озеро і де нині від нього залишилася лишень калюжа, ще до походу шведів оселився реєстровий козак Махтей разом із шістьма синами. Народну версію підтверджують і офіційні архівні дані. Так, в архіві сільської церкви записано: «Пом’яни Господи, раба Божого Махтея з шістьма синами - засновниками села».

Таким чином, з першої половини XVII століття, село стало носити назву Махнівки. Згодом, вже за радянських часів, механізатори, які копали ставок у селі, натрапили на криницю з особистими речами козаків. Про які саме речі йде мова, в архівах не уточнюють. Зауважимо, що Махнівку було засновано пізніше за сусідні села Івангород та Омбиш. Спочатку село не мало власного храму, тому належало до Омбиського церковного приходу, і лише наприкінці XIX століття один із храмів Омбиша перенесли в Махнівку. Церкву поставили на кладовищі.

Спочатку село мало небагато землі. Але під час розподілу земельних угідь поміж селами, землемір, котрий перебував у званні генерала, та його помічник - син заможного махновського козака, додали рідному селу землі. Саму ж землю обробляли, не ділячи. І лише в XVIII сторіччі селяни отримали земельні наділи. Дотримуючись традиції засновників поселення, практично всі махновці були реєстровими козаками. Лише декілька сімей мали статус державних селян, ще декілька - кріпосних.

Як було заведено в ті часи, реєстрові козаки платили менше податків, аніж звичайні селяни, тому і жили заможніше. А ось багатих поміщиків у селі не було. В Петрівці було чотири крамниці, які належали дрібним місцевим торговцям.

Аби козаки не збунтувалися проти царської влади, в часи Катерини II для нагляду над селянами в Махнівці розквартирували роту солдат (в Україні їх називали «москалями»). На чолі роти стояв ротний Завалієвський. Загальний нагляд за селом здійснював сотник Забіла, колишній власник хутора Ген (нині село Шевченківське). Рушницями та погрозами заслання москалі стримували козаків-селян від повстання.

Як Манно порубав махновців

Втім, революція не оминула Махнівку. 1918 року село зайняли більшовики і запровадили червоний революційний терор. За три роки тут з’являються перші комсомольська та комуністична «ячейки». Час від часу село звільняли від більшовиків, але ті знову поверталися.

Перейменували Махнівку 1927 року нібито на прохання місцевих селян. Проте нащадки реєстрових козаків прекрасно розуміли, що перейменували Махнівку з ідеологічних мотивів. За версією чернігівських науковців, Махнівку на Петрівку, ймовірно, перейменували на честь одного з ініціаторів ВЧК та організаторів Голодомору Григорія Петровського. В енциклопедичному ж виданні «Історія міст і сіл Української PCP», виданої у 1972 році Академією наук УРСР, зазначено зовсім іншу причину зміни назви населеного пункту. Зокрема, там написано, що село перейменували на честь одного з перших комуністів села - Петра Дзибала. Радянська влада в кращих традиціях агітпропу зробила з махновця, нащадка реєстрових козаків, революціонера-мученика. За однією з версій, його вбили місцеві «куркулі». Інша версія, яку розповідають старожили, є більш вірогідною. Селяни кажуть, що під час громадянської війни через Махнівку проходив один із загонів Нестора Махна. Більшовики із села швидко повтікали, не забувши познімати червоні прапори. Махно не зачепив селян і пішов далі. Проте за селом його наздогнала невелика група червоних, серед яких був і переконаний комуніст Петро Дзибало. Зав’язався бій, під час якого легку перемогу отримали гуляйполівські анархісти, вщент порубавши тих, хто осмілився виступити проти них. Значно пізніше, 1927 року, село перейменували на його честь.

Декомунізації не бояться

Петрівці, чи то пак Махнівці, завжди щастило на революційні назви. Приміром, за радянських часів тут був колгосп імені Чапаева, за яким було закріплено дещо більше трьох тисяч гектарів земельних угідь. Працелюбності місцевим селянам також не позичати. За успіхи в розвитку сільського господарства 92 мешканці села отримали урядові нагороди, а механізатор та комбайнер отримали по Ордену Трудового Червоного Прапора.



За радянських часів село Петрівка нараховувало понад 360 дворів і майже 900 мешканців. Нині ж, за словами сільського голови Олега Дейнеки, в селі проживає 351 людина, більшість - пенсіонери.

- Село фактично вимирає, - бідкається сільський війт. - А ще ця адміністративна реформа. Я не проти того, щоб нас приєднали до більшого населеного пункту, але це треба робити розумно, з правом вибору, до якого саме.

Петрівка розташована на правому березі річки Остер в 29 кілометрах від райцентру Борзна і за 5 км від залізничної станції Плиски. Логічно було б приєднати село до Плисок. Втім, район подав пропозицію приєднання Петрівки до Хорошого Озера, до якого битими сільськими дорогами добрячих кільканадцять км.

Ще один закон, який мають виконати селяни - щодо декомунізації. Перейменування села тут не бояться. Кажуть, раз треба - значить, перейменуємо.

Віталій Назаренко, "Чернігівщина" №26(530) від 25 червня 2015

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: