У житті немає кордонів. Лише перешкоди

Понеділок, 31 березня 2014 14:26 | Переглядів: 2753

Паркур - слово для багатьох незрозуміле. Багато хто його чув, але що воно таке - достеменно не знають. Для носіїв цієї культури паркур - це цілий світ і стиль Життя, Про цей «спорт вулиць» розкажуть Вам Павло Миколаєнко та Максим Воробйов.

Зістрибнути з висоти 5 метрів або видертись на вертикальну стіну заввишки 4 метри для цих хлопців зовсім не задача. Пройтися на руках по сходах або здолати якусь перешкоду, просто перестрибнувши її, також не питання.

У загальному визначенні «паркур» - це фізична дисципліна, яка тренує подолання будь-яких перешкод на своєму шляху за допомогою пристосування своїх рухів до навколишнього середовища.

«Паркур - це не спорт, паркур - це мистецтво», - так кажуть про своє заняття представники цього руху. Це мистецтво рухатися, переміщатися і долати перешкоди. Практикуючі паркур, молоді люди (так звані «трейсери») практично не знають кордонів. Вони переміщаються сходами, будівлями, парканами тощо.

Жоден з елементів паркуру не виконується «на показ», аби хвалитися вміннями. На перше місце ставиться не жага викликати захоплення у перехожих, а тренування, яке розсуне межі твоїх можливостей.

В Чернігові майстри цієї справи теж є. Тренуються ці хлопці просто посеред вулиць. Знаходять для себе перешкоди і навчаються долати їх якомога швидше. Ось тільки самі паркурщики жаліються, що місць для тренування у Чернігові обмаль.

- У нашому місті влада не підтримує таке заняття молоді, - розповідає Павло.

- Залу немає і це великий мінус. У великих містах, як ось Київ, Донецьк, Харків, є великі зали, де можна гарно відпрацьовувати акробатичні трюки і стрибати. А ми тре-, нуємося на вулиці, на піску. Зазвичай заняття відбуваються на базі «Спартак», що в Александрівці. Це місце знає кожен пар-курщик в Чернігові, бо приходимо ми сюди майже щодня. Звичайно, взимку не дуже практично займатися на вулиці. Та іншого вибору не маємо. Бо ж якщо довго не займатися, то можна втратити форму. Паркур - це не лише театральне подолання перешкод, які звичайна людина навіть не помітить. Це можливість натренувати своє тіло та відчути справжню гармонію зі своїм внутрішнім світом. Та справа ця дуже важка, і для того, аби стати майстром в цьому занятті, потрібно докласти масу зусиль.

- Велике бажання, спортивна підготовка, відмова від шкідливих звичок, перекладина, бруси, - продовжує Максим, - ось що потрібно. Паркурщиків у Чернігові, які б займалися цією справою досить давно - мало. Ми не об’єднуємося в групи та клуби, не влаштовуємо змагань між собою. Звісно, є різні проекти в Києві, але щоб туди їхати, потрібно дуже серйозно готуватися.

Формальне об’єднання, за словами хлопців, їм не потрібне, адже основна мета цього заняття - знайти гармонію зі свої тілом, а не перемогти когось у змаганнях. Та іноді й шокувати людей своїми трюками просто посеред вулиці, зізнаються, також приємно.

Все ж таки Максим з Павлом, маючи професії слюсаря та декоратора вітрин, вирішили заробляти на життя саме за допомогою паркуру. Хлопців помітили і запросили працювати в Туреччину. Тому вже наступного місяця вони вилітають з країни. Та це лише поодинокі випадки. Зазвичай мало хто пов’язує паркур з професією.

- З чого почати заняття паркуром?

- Перш за все, зі щоденних тренувань, - говорить Павло. - Для початку потрібно навчитися простих елементів: прижки, перевороти, сальто... Новачку без попередньої фізичної підготовки на вивчення цих елементів піде пару тижнів, а то й місяць. Якщо ти вже займаєшся гімнастикою, легкою атлетикою або акробатикою - безумовно, тобі буде легше, але якщо ні - щоденна ранкова розминка, силові вправи - все це має стати невід’ємною частиною розпорядку дня. Адже ми не виконуємо навіть елементарні трюки без попередньої розминки. Багато залежить від людини.

Хоббі з ризиком стати калікою

Травми в паркурі - явище звичне, проте це не означає, що неминуче. Дотримання елементарної техніки безпеки, без сумніву, врятує від травм.

- Тренуйся якомога більше за правилом «від простого до складного», - говорить Максим, - займайся тільки після розігріву, роби вправи на розслаблення, плавай, займайся східними бойовими видами спорту. Ніколи не намагайся довести комусь, що ти зумієш зробити складний трюк, якщо ти його не тренував раніше, Йди правилом: «тихіше Ідеш - далі будеш». Тому-то для занять паркуром потрібна дуже хороша фізична підготовка - багато хто приходить в «трейсери» з гімнастики, единоборств та інших рухливих видів спорту. До слова, паркур в тому і унікальний, що включає в себе майже все: єдиноборства, акробатику, альпінізм, білдерінг тощо. Він в чомусь і справді нагадує бойові мистецтва. Хоча й не вчить битися. А головну роль відіграє людське тіло, а не спеціальні пристосування. Але й без травм не обійдеться - запевняю. Найпоширеніші - вивихи, синці, забої, навіть переломи. Саме до цього має бути готовий кожен, хто вирішив займатися паркуром.

- Паркур - не для всіх. До нас на заняття приходять багато людей віком від 10 до 20 років, - додає Павло. - Є навіть дівчата. Але багато хто не витримує навантажень. Особливо дівчата. Саме через ризик травм дівчата кидають заняття. Тому не всі люди, які почали займатися паркуром, стають «трейсерами».

Одяг - той, в якому зручно

- Не має значення, в якому одязі займатися, - пояснює Павло. - Він має бути легким, зручним, теплим зимою, добре провітрюваний влітку. Основний критерій - вільність рухів. Вибір конкретного взуття залежить тільки від смаку. Влітку часто тренуються босоніж. Проте в жодному разі не можна тренуватися у взутті з товстою підошвою, інакше втратиш «відчуття асфальту» і не зможеш добре контролювати своє тіло.

- Для початку - серйозно взятися за свою загальну фізичну підготовку, відпрацювати рухи до автоматизму і не гнатися за людьми з більш високим рівнем. Якщо ви збираєтеся серйозно займатися паркуром, то поспішати вам точно нікуди. З часом все буде, - така основна порада від хлопців наостанок.

Отже, якщо вам в житті бракує активності й адреналіну, відчуваєте готовність багато працювати над собою і не проти розширити коло знайомств, то вам ніщо не заважає спрямувати зусилля на заняття паркуром. Адже, згідно з його принципами, життя не знає обмежень.

Марія Савіна,"Чернігівщина" №13 (465) від 27 березня