Суддя по бальних танцях охороняє бджіл на полі

Між селом Великі Осняки Ріпкинського району і поворотом на Хмільницю Чернігівського району 73-річний Володимир Топілін поставив навпроти поля з гречкою десять вуликів. Розбив поруч палатку. Вночі там дрімає. Вдень спостерігає за бджолами на стільці.


— За професією я тренер зі спортивної гімнастики, — каже Володимир Топілін. — Працював у Чернігівській спортивній школі №1. Бджільництвом захопився шість років тому. Мій знайомий Анатолій Старун, тренер зі штанги, подарував мені першу бджолосім’ю. Потім купував сам. Почав читати літературу.

На пенсію вийшов лише у 70 років. Зараз підробляю суддею на конкурсі «Ліга танцю України» у Києві.

Мед збираю для себе. Але ще й залишається багато, продаю тільки друзям і знайомим. Конкретної ціни не ставлю. Хто скільки дасть. За три літри беру від 100 до 150 гривень. Залежить від знайомих. І в якому вони стані (жартує). Друзі з Києва дістають з кишені гроші, не питають навіть, скільки коштує. Дають у руку. Я й не рахую. Кажуть: «Хочемо твого меду». На базар продавать не їжджу.

На медозбір з акації виїжджаю в Андріївку Чернігівського району або ставлю вулики між Тупичевом і Бурівкою Городнянського району. В тих місцях, як відцвітає акація, бджоли збирають цвіт з малини. Мед виходить дуже смачний. Під кінець літа починають збирати цвіт із соняшників. Але я такого меду не люблю.

Охороняємо вулики по дві доби навперемінки з Володимиром Степановичем. Свої 18 вуликів він привіз із Ріпок.

Бджоли кусають мене щодня. Що це за бджоляр, якого жодного разу не вкусила бджола?

Для своїх потреб — облитися водою, приготувати бульйон — мені потрібно на дві доби 15 літрів води. Трохи далі у нас стоїть невелика пічка, на якій готуємо їжу.

Юлія Семенець, Вікторія Товстоног,обласна газета "ВісникЧ" №28 (1418) від 11 липня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: