Молоді голоси «Втаємничені слова» Ніни Костюк

Ця щира, привітна дівчина народилася в селищі Мала Дівиця, що на Прилуччині. Вірші почала писати у сім років, адже змалку проймалася красою і незбагненною таїною природи. Людські стосунки також знаходили своє місце між рядками її невеличких дитячих поезій.

Ще під час шкільного навчання Ніна Костюк друкувалася на сторінках місцевих періодичних видань, брала участь у літературних конкурсах, а в 2005 році стала лауреатом обласного огляду-конкурсу з пропаганди рідної мови у номінації «Літературна та журналістська діяльність». Крім того, писала розвідки та статті на історичну тематику.

Два роки тому дівчина закінчила з відзнакою магістратуру історико-юридичного факультету Ніжинського державного університету імені М. Гоголя. Нині працює в Прилуцькій міській центральній бібліотеці і заочно здобуває другу вищу освіту.
Варто сказати, що Ніна – людина широкого кругозору, любить читати, віддає перевагу творам вітчизняної та зарубіжної класики, хоча з радістю знайомиться з новинками української та світової літератур.
Наступною важливою сходинкою для молодої поетеси стало визнання на престижному літературно-мистецькому конкурсі «Квіт папороті-2012». Члени журі одноголосно віддали їй перше місце у номінації «Дипломант».

І ось, нарешті, побачила світ перша книга Ніни Костюк «Втаємничені слова». Її презентація, яка відбулася у Прилуцькій міській центральній бібліотеці, була чимось схожа на подорож у дивовижну країну світла, добра, романтики. Гості літературного свята поринули у чарівну феєрію її поезій, де все має унікальну здатність сміятися, радіти, закохуватися, плакати: квіти і трави, вітер і небо, пишні осінні хризантеми і позолочені втомленим сонцем берізки. Думки у Ніниних поезіях злітають у небесні далі на колісниці, запряженій птахами…
Особливе місце у її віршах – тема рідного дому, святість прабатьківських традицій, мама, а ще Україна зі славною історією та унікальною етнічною спадщиною.
Своєю творчістю поетеса дає змогу людям хоча б на коротку мить відволіктися від реалій нашого не завжди однозначного життя, поринути у часі до дитинства, юності, увібрати у власну душу заряд оптимізму, згадати, що навколо стільки всього прекрасного, зрозуміти, що жити треба посміхаючись.

Підтримати талановиту поетесу прийшли Лілія Черненко – член Спілок письменників України та Білорусі (до речі, саме Лілія Василівна стала автором передмови до «Втаємничених слів»), Ніна Ткаченко – член Спілки письменників України, прилуцькі літератори, книголюби, молодь.
Від щирого серця бажаємо тобі, Ніно, натхнення та подальших творчих успіхів!

Життя

Життя – це свіжий подих вітру зранку,
Це шум дерев і тиха пісня трав,
Проміння сонця батьківського ґанку
І божевільний ритм хмільних забав.
Життя – це диво, сплетене віками,
Морський прибій і тихий плач пустель,
Дитинство у польоті з ластівками
І юності солодка карамель.
Життя – це радість вічного кохання,
Потік швидкий людської суєти,
Палкі і ледве стримані бажання,
Що вміють щастя зводити мости.
* * *
Ось чашка з чаєм і не видно дна,
Листок паперу зім’ятий недбало,
Душа давно впивається одна,
А все ж, здається, випитого мало.
Що п’є вона? Лікери чи вино,
А може, крижану криничну воду?
Аби лише з сумлінням заодно –
Переживе ще не одну пригоду.

Дім

Найрідніший у світі той дім,
Де минули дитинство і юність,
Там тепло зігріває рідні,
І витає прабатьківська мудрість.
Кущ калини… Тоненькі гілки
Переспілі ледь втримують грона.
Їх так люблять зимою пташки,
Й сяє з ягід рубінова крона!
Навесні ж розквітає квітками
За вікном переплетений сад,
І летить до небес з голубами
Неозорих удач аромат.

Ольга Запутряєва, студентка Львівського національного університету імені Івана Франка, газета «Деснянка вільна» №30 (433) 13 квітня 2013

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.