Телешоу «Хата на тата». Наш справився!

Якщо хтось із вас 30 травня дивився по каналу СТБ телешоу «Хата на тата», той обов'язково запам'ятав його учасників — сім'ю Корнієнків із селища Десна, що в Козелецькому районі. На підполковника Ігоря Корнієнка телевізійники залишили на тиждень трьох дітей із завданням доглядати їх і годувати, тримати в порядку квартиру, прати білизну, відремонтувати у вітальні стелю, а ще — чи не найважче — навчитися танцювати вальс. За бездоганне виконання жіночої роботи була обіцяна винагорода — 30000 гривень. Дружина ж підполковника ці сім днів відпочивала на Кіпрі. Добре і веселе телешоу сподобалося всім. І ось минуло півроку. Як там у Корнієнків? Випробувавши усі принади жіночої роботи на собі, чи став тато помічником мами? Як використала сім'я виграні в шоу гроші? Щоб дізнатися про це, ми й приїхали до Десни.

«У шоу нас порекомендував Сергій Лєвий, наш товариш»

Ігоря Корніенка ми в Десні не знайшли. Підполковник уже тривалий час служить у Генеральному штабі Міністерства оборони України в Києві. Живе, щоправда, тут. На службу їздить щодня на власному авто. Дружину і дітей бачить хіба що вночі. І, звісно, у вихідні.
— Отож підлогу мию, перу, їсти варю, які раніше, я, — смієтьсяТаня. — Вважаю, що це мій обов'язок перед дітьми і коханим чоловіком. Та й освіту у свій час у Чернігівському комерційному технікумі одержала за фахом «Технологія приготування їжі». Повірте, мені це не важко. Коли треба, Ігор допоможе. Діти теж.

— А як ви потрапила в шоу? — цікавимося ми.
— Абсолютно несподівано. Про телешоу звідкись дізнався наш товариш Сергій Лєвий. Пам'ятаєте, він приходить з коньяком до Ігоря, щоб підтримати його? Творцям шоу потрібна була сім'я військових. Щоб і тато, й мама служили. А у нас тато — підполковник, мама — старший солдат. Троє дітей. Живемо у військовому містечку. Сергій розповів про телешоу, сказав, що за його сценарієм мама буде відпочивати десь за кордоном, а тато має залишитись на хазяйстві. Якщо все вийде, за участь у шоу ще й хороші гроші заплатять. Ми вирішили, що можна спробувати. Через якийсь час нам зателефонували, а потім і приїхали люди з телеканалу СТБ. Познайомились. Про рішення пообіцяли повідомити. Було це ще в березні. Коли усе вирішилось, ми з чоловіком взяли відпустки. Що відпочиватиму сім днів на Кіпрі, не знала. Мріяла про Париж. А мама хотіла, щоб я побувала в Єгипті. Але випав Кіпр — справжній рай, казка, яка може хіба що приснитися. Про такий подарунок долі можна тільки мріяти.

«Так хотілося, щоб усю цю красу побачили діти і чоловік»

— Не можу навіть сказати, що на Кіпрі було найпам'ятнішим. Літак, яким ми летіли, приземлився в аеропорту Лорнака. Це біля міста Пафос, на південному заході острова. На червоному кабріолеті мене доставили у п'ятизірковий готель «Анасса». А далі все, як у казці. Середземне море, прогулянка на катамарані. Прямо на пляж сідає вертоліт, і я лечу — вище гір, на рівні хмар! А чого варта риболовля, коли з морського судна у воду опускається 110 гачків з наживою. Я впіймала 15-кілограмову акулу на 107-ий гачок. Радості не було меж. Я — впіймала рибу! Піднімається вилов з допомогою спеціальної лебідки. Виявилось, що засмажити чи зварити акулу не можна: їсти її годиться після тривалого вимочування, маринування і т. д. і т.п.
Страви, які там покуштувала, приготовлені з морепродуктів. Переважну більшість з них їла вперше в жииі. Смачно, звичайно.

Усього не переповіси, що побачила й пережила за сім днів відпочинку. Думка, яка не полишала ні на мить: якби усю цю красу бачили мої діти і чоловік. За умовами шоу, зв'язок з ними був заборонений. Сумувала страшенно, і коли чи не в останній день одержала листа: «Мамо, ми тебе любимо», розплакалася. Рідні мої, дорогі, як ви без мене? Ігорю, коханий, тобі важко? Тримайтеся, скоро зустрінемось.
До Києва ми прилетіли 14 квітня, перед Великоднем. Думала, що зразу ж поїду додому. Ні, кажуть, ще треба затриматись. Щось дозняти, уточнити. До 17 квітня жила в Пущі-Водиці. Там багато учасників інших телешоу. У кожного своя програма, своя робота.

Вальс на офіцерському балу

— Мене ж почали готувати до офіцерського балу, що проходив в училищі імені Богуна. Я мала танцювати вальс. З ким — не говорили. Підбирали красиву сукню, робили макіяж, манікюр, зачіску. Хвилювалася і все думала про дітей та чоловіка.
І ось у великому залі на паркеті мене запрошує на вальс... Ігор! До нас біжать з квітами наші діти. На Руслані — красиве бальне плаття. І мене у бузкове, і дочку — у блакитне вдягли тут. Ми кружляли з Ігорем у вальсі, і я дивувалася, коли ж це він навчився? Ну, танцював щось там, але вальс? Виявилось, навчитися танцювати вальс було однією з умов шоу. Щодня Ігор їздив до Києва на заняття до вчителя. Не виходило. Йому навіть надувну ляльку Марусю дали, аби вчився кружляти вдома.
— Набридла та шоста позиція. Відтоптав усі ноги дівчатам, — признався. — Відремонтувати стелю у вітальні — то дитячий лепет у порівнянні з танцем.
Але ж навчився!

Того ж вечора після офіцерського балу нам вручили сертифікат на 25 тисяч гривень. Чому не 30 тисяч, як було за умовою? Для цього чоловікові треба було виконати обов'язкових п'ять завдань: доки горить сірник, прибрати постіль, навчити Руслану готувати борщ, казали вдався смачний. А ще діти з батьком гуртом готували вечерю з салату і тірамісу (досі не знаю, що це). Дочки казали — смачний десерт, який дівчаткам сподобався, а хлопчикам (Владику і тату) — ні. Ще тато мав прожити день у підпорядкуванні дітей, написати твір, як було йому ці дні без мами. Ну, і не пропустити заняття танцями. А того дня наш Владик їхав до Чернігова на змагання з боксу і дуже хотів, щоб тато був з ним. Ігорю треба було вибирати те чи інше. Не їдеш на танці — натисни червону кнопку. Вчитель танців приїде в Десну, але 5000 тисяч гривень втрачаєш. Наш тато після нелегких роздумів натиснув на червону кнопку. Грошовий приз зменшився на 5 тисяч, зате син побачив батька в залі, виграв другий раунд і сказав, що присвячує цей бій мамі.

Мама відпочивала, а тато трудився

— Додому з Києва ми повернулися пізно, а вранці я була уже на службі. Розповіла, що побувала в раю. Повірили мені тільки тоді, коли шоу вийшло в ефір. 30 травня я побачила, як же не просто було моїй сім'ї прожити ті сім днів без мене.
Тато у нас людина військова, любить порядок і пунктуальність в усьому. Того ж вимагав і від дітей. Командир!
Робота, яку виконував, для нього незвична. А тут ще й світло вимкнулося, пральна машина зламалася. Прав, бідний, руками. Туалет чистив, присвічуючи собі ліхтариком. Горіхи для тірамісу чистив зубами. Дітвора не сказала, що є горіхокол. Мив підлогу, витирав пил з квітів. Ну, тепер ми його такою роботою не завантажуємо.-Він наш господар і годувальник.
Конфліктів між батьком і дітьми не було. Навпаки, разом запускали повітряного змія, разом ходили на риболовлю. Ну, похвилювався трохи наш тато, коли Руся пнлла на дискотеку. А коли не повернулася до 9-ої години, як наказував, помчав забирати. Діти навіть більше зблизилися з ним. Зі старшою Русланою вони справжні друзі. І Владочка тулиться до тата. Синок Владик, хоч схожий на татка, то мамина дитина.

Я сміялася, коли по закінченні шоу Ігор сказав на камеру:
— Усе, дембель уже. Переходжу в розряд дембелів.
Набридла йому жіноча робота, але справився з нею на відмінно.
А гроші, які нам заплатили за участь у телешоу, ми витратили на відпочинок. Поїхали усією сім'єю до Феодосії, в санаторій Міністерства оборони. На руки одержали не 25000, а 17000 гривень. Третина пішла на податки. Діти хотіли за кордон. Я ж вирішила, що поїдемо до нашого улюбленого Криму. Гарно відпочили.
Тепер усі при ділі. Ми з батьком служимо. Руся вчиться в десятому, двійня — в п'ятому класі. Владик ходить на бокс, Влада в музичній школі опановує фортепіано. Руся захопилася легкою атлетикою. Цілу осінь ходили по гриби. Живемо ж у лісі, а тут така краса. Наконсервували різних салатів, маринадів. Недалеко, у Короп'ї, у нас дача. Це рідне село моєї мами. Там і пораємо город.

Мої батьки до виходу на пенсію теж служили в армії. Поїздили по світу. Я навіть народилася на Далекому Сході. А тоді повернулися в Україну. У Десні я закінчила школу. Після технікуму влаштувалася на роботу в кафе «Сосулька». Там ми з Ігорем зустрілися. Він був курсантом Полтавського військового училища, приїхав на стажування до батальйону зв'язку. Щоб ближче познайомитися з молоденькою офіціанткою, дорікав, що кава холодна. Закінчилося все нашим весіллям в Оржиці Полтавської області, де живе його мама. Разом ми уже шістнадцять років.
До речі, десь у січні СТБ знову покаже шоу «Хата на тата». Так от, у ньому знявся той самий Сергій Лєвий, що порекомендував для передачі нас. У нього з дружиною Наташею двоє діток — синок і маленька донечка. Зйомки вже пройшли, але Наташа не признається, де їй випало відпочивати. Каже: побачите.

Лідія Кузьменко, тижневик «Вісник Ч» №47 (1385)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.