Подружжя Морозовських розповіли, як довелось покинути домівку через війну

На фото: Наталія Морозовська з Зорькою, яку вивозили вантажівкою

Наталія та Сергій Морозовські приїхали з Михальчиної Слободи Новгород-Сіверського району. На Ріпкинщині живуть з 2023 року.
— 1 квітня 2023 року сюди перебралися, — несе пусті відра, тягне тачку з бідоном в обід Наталія Морозовська. — У Ріпках син живе. І нас сюди забрав. Син дім нам купив. За 120 тисяч гривень. З газом. Колодязь у дворі. Вкинули мотор. З коровами добре, роздолля. Пасуться, де хочуть, усюди можна.
Другий син живе в Роїщі (теж Ріпкинщина. — Авт.).

Удома тримали велике господарство. Три корови, кінь, четверо свиней, птиця. Овець 38 голів було. До повномасштабного вторгнення продали.
Першою виїхала донька, у вересні 2022 року. Ми з чоловіком досиділи до квітня. Тоді почали односельці виїжджати. Свиней перевезли всіх. Корову з конем довелося продати.

— Яка ціна на прикордонні на худобу?
— 10 тисяч гривень дали за коня. І за корову вісім. Сказали, на продаж забирають. А чи продали, чи здали на м’ясо, ми не знаємо. Віддавали, аби забрали.
За коровами чоловік їхав вантажівкою. Нею перевозили Майку і Зорьку. Другою фурою — усе інше господарство. У причіп влізли свині, гуси, качки, кури. Вантажили все, що можна було. Забрали і кота з собакою. Тут померли.
— Причіп фури довжиною 24 метри. На 40 тонн розрахована, — уточнює Сергій Іванович.
У Михальчину Слободу фура не заїжджала. Бо там уже були бойові дії. Вивозили, виносили все в Пушкарі. За 20 кілометрів. Там зараз ще є жителі.
А от з Грем’яча всіх, певно, повивозили. І в Бучках, може, двоє. З нашої Михальчиної всі виїхали. Сюди і трактор перевезли у фурі. А ми своїм «Москвичем». Він ще й досі стоїть у Сосниці. Дорогою зламався. Вантажівку, якою вивозили речі, ще тоді залишили в Пушкарях. Син нещодавно продав. Нам іншу машину купив, «Жигулі».
Хай там як, хочеться додому.

— Дім зруйнований чи ще стоїть?
— Не знаємо. Туди не їздили.

— Минулого року приїздили «Білі янголи», волонтери. Взяли документи. Коли будинок купували, сільрада видавала. І на цьому все скінчилося. Ні допомоги, ні документів.

— Обіцяли дати тисячу доларів на відновлення. Щоб техніку придбати. Трактор хоч старенький, але є. На ці кошти планували купити саджалку з сівалкою, гребку. Потім нам зателефонували, що іншим віддали.

— Зараз саме сінокіс, — залазить у трактора хазяїн. — Поїдемо косити, згрібати. Три копиці наготували. А треба ще.

— Череда в Малому Листвені є?
— Коли сюди приїхали, було п’ять корів на все село. Позбували. Місцеві до нас тепер по молоко ходять.
Зорька тільна, — підходить до корови. — Боїшся? Не бійся, Зорько, ніхто уколів робити не буде. Майка під питанням.

Джерело: "Вісник Ч", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: