Вічнозелена краса на подвір’ї: секрети хвойників від Юрія Карпенка

Юрій Карпенко, фото з сайту онлайн газети "Біла хата"

Новорічні свята минули, і ми вже починаємо з ностальгією пригадувати наших нарядних зелених красунь. А чи знаєте ви, що, крім ялинок, у світі існує ще понад 600 видів хвойних рослин? І більшість із них можуть спокійнісінько рости у вашому садку! Завдяки неймовірній палітрі – від ніжно-золотистого до глибокого сизого – хвойники перетворюють навіть найменшу ділянку на казковий сад. Вони не просто прикрашають подвір’я, а створюють ілюзію пишного саду там, де місця зовсім обмаль. А головне – ця краса напрочуд невибаглива: не боїться ані морозів, ані завірюх та готова радувати вас десятиліттями.

Про унікальну колекцію хвойних рослин агробіостанції Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді та навчально-наукової станції Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, а також про те, як підібрати хвойники для домашнього садочку, щоб вони радували вас цілий рік своєю красою, «Трудова слава» розпитала у Юрія Карпенка, кандидата біологічних наук, завідувача кафедри екології, географії та природокористування Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка.

Жива колекція під боком

Уявіть собі місце, де на одній ділянці зустрілися японська криптомерія, американська сосна Веймутова та карпатська жерепа. Це – агробіостанція Чернігівського обласного педагогічного ліцею для обдарованої сільської молоді та навчально-наукової станції Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка, де під наглядом науковців, студентів та учнів ліцею зростає унікальний «коніфератум», що налічує понад 100 видів хвойних рослин з усього світу. Тут і американські велетні, і японські екзоти, і наші рідні карпатські смереки. Усі вони прекрасно почуваються в нашому кліматі та готові стати окрасою будь-якого сільського чи міського обійстя.

Туя: не просто дерево, а жива палітра барв

«Взагалі на земній кулі існує три види цього роду, а саме: туя західна, туя складчаста або гігантська та туя корейська. В Україні найбільш поширена туя західна та її форми. Всупереч своїй назві вона має не європейське, як багато хто вважає, а північноамериканське коріння. Природний ареал туї західної знаходиться в південно-східній частині Канади та північній частині США. У нашій колекції представлені різні форми туї західної: туя звичайна, куляста, вересковидна, золотистокінчикова, бронзова, золотиста, нитковидна тощо. Тобто дуже різнобічна колекція і за розміром, і за формою крони. Якщо туя західна звичайна – це дерево, яке з роками може досягати 15-20 метрів заввишки, то туя західна куляста – це кущі, які виростають не вище 1,5 метра, мають приблизно такий розмір крони в діаметрі», – розповідає Юрій Карпенко.

Цікаві туї й забарвленням хвої. Дуже красиво виглядає взимку туя золотиста – вона контрастно виділяється на тлі інших хвойників; не менш ефектні й туї інших забарвлень – золотистокінчикова та бронзова. Вересковидна туя відрізняється повільним зростанням, має крону, що за формою нагадує конус або яйце. Її розмір може сягати 2-4 метрів як у висоту, так і в діаметрі крони. Хвоя у формі коротких голочок: улітку забарвлюється в сизо-зелений колір, а взимку змінює відтінок на бронзовий. А у нитковидної форми туї замість голок – м’які товстенькі гілочки-нитки. Це теж дуже декоративна й цікава форма туї західної.

Росте на агробіостанції й інший вид туй – туя гігантська (велетенська), яка у себе на батьківщині досягає 75 метрів заввишки. У Тростянецькому дендропарку з туї велетенської зроблено знамениту шапку Мономаха. А ще туя – справжній довгожитель: на батьківщині туя західна досягає віку 300 років, а туя гігантська – 500-800 років.

Ялини на будь-який смак

Якщо ви думаєте, що ялина буває лише зеленою або блакитною, високою та колючою, то колекція агробіостанції вас здивує.

«У нас росте ялина канадська Коніка – дуже ефектна низькоросла декоративна рослина, що має компактну конусовидну форму. Хвоя у неї м’яка, яскраво-зеленого кольору. До речі, існує її кольорова сестричка – ялина Рейнбоуз Енд. Її назва перекладається як «кінчики веселки». Навесні її пагони бежеві, а влітку стають золотистими на кінчиках. Дуже невибаглива рослинка, морозостійка, гарно підходить для контейнерного вирощування», – розповідає науковець.

Найграційнішою ялиною у світі вважається сербська ялина. Вона має дуже вузьку крону і «плакучі» гілки. Це гірська рослина, її батьківщина – Балкани. Вона зростає до 25-30 метрів заввишки й живе приблизно 300 років. Ялина Карел (карликовий сорт ялини сербської) – крихітка, яка у 10 років не перевищує 75 сантиметрів заввишки. Вона схожа на пухнасту темно-зелену кульку й прекрасно почувається на альпійських гірках.

Є серед ялин і справжні гіганти, наприклад північноамериканський вид – ялина колюча та її форма – сизо-блакитна. У природних умовах ці дерева виростають заввишки 30-40 метрів і завширшки 6-8 метрів та живуть до 600 років.

Ялиці: карпатська сила та корейська ніжність

Особлива гордість колекції агробіостанції – ялиці. «На початку 90-х ми привезли з Карпат маленьку ялицю звичайну (піхту білу). Сьогодні це вже могутнє дерево, – ділиться Юрій Карпенко. – У природі ж такі велетні сягають 55 метрів заввишки!» Поряд із нею росте її родичка – корейська ялиця. Вона зовсім інша: її хвоїнки м’які, мов листячко, а знизу – білі. Вона настільки приємна на дотик, що її називають однією з найпухнастіших хвойних рослин у світі.

Сосновий вернісаж: від велетнів до карликів

Колекція сосен агробіостанції вражає географією: тут представлені види з Європи, Азії та Північної Америки.

Гірська сосна або жереп – справжня перлина Карпат. На відміну від своїх високих родичок, вона росте мальовничим кущем. А сосна австрійська – швидкоросла, вона дає великий щорічний приріст, має довгі голки. Тут чудово почувається американська гостя – сосна Веймутова, яка на батьківщині сягає 65 метрів, дивуючи м’якою хвоєю.

А от сосна Банкса – справжня вперта «американка». Попри намагання лісівників її акліматизувати, вона залишилася декоративним експонатом: її зігнуті шишки можуть роками висіти на дереві нерозкритими й не дають насіння.

Ще одна північноамериканська сосна – сосна жовта або орегонська, вона відрізняється кольором хвої, яка має насичений жовто-зелений відтінок.

Непогано почувається в наших широтах і сосна сибірська або кедрова – та сама, яка дарує нам кедрові горішки. Вона дуже повільно росте: її річний приріст становить лише 10 сантиметрів.

Є в колекції також сосни: італійська, кримська, чорна або могильна. Сосна чорна (могильна) з темним стовбуром традиційно висаджувалася в меморіальних місцях старовинних маєтків, як-от Качанівка чи Тростянець, створюючи атмосферу затишку та вічного спокою.

Ялівці: архітектори ландшафту

Ялівці – це майстри форм: від високих «кипарисоподібних» колон до пухнастих повзучих «килимів» на землі.

«У нас є ялівець звичайний. У природних умовах він росте в лісах Карпат, на Поліссі та в північній смузі Лісостепу. Це кущ до 6 метрів заввишки. Є також різні форми ялівцю козацького – звичайна, стиснута, золотокінчикова (сорт Золотава)», – розповідає пан Юрій.

Скельні красені – сорти на кшталт Скай Рокет або Блю Ерроу мають настільки струнку крону, що здалеку їх легко переплутати з італійськими кипарисами. Є кущоподібні й сланкі форми (низькорослі, розпростерті по землі кущі). Наприклад, дуже декоративно виглядають сорти зі сріблясто-блакитною хвоєю: сланкий Блю Карпет та кулясті карлики Блю Стар і Флоріант. В останнього по сріблясто-блакитній хвої ще розкидані жовтувато-білі плямки.

Азійська екзотика – це ялівець лускатий. Він примандрував до нас із Непалу та Китаю. Особливо виділяється сорт Мейєра – його чашоподібна крона та сріблясто-блакитна хвоя стають центром будь-якої садової композиції.

Листопадні хвойні та теплолюбна гостя з Азії

Чи бувають хвойні дерева, що скидають голки на зиму? Так, це модрина. Модрина європейська – єдиний такий вид в Україні. Восени вона стає яскраво-золотою, наче палаюча свічка серед лісу, а потім скидає голки.

«Модрина Кемфера прибула до нас із Японії. Вона відрізняється сизим нальотом на пагонах та кулястими шишками, що дивляться вгору. А для любителів справжньої південної екзотики в колекції є криптомерія японська. Це єдина хвойна рослина на агробіостанції, яку дбайливо вкривають на зиму, адже ця теплолюбна гостя з Азії боїться суворих морозів, хоча віддячує за турботу неймовірною красою», – розповідає Юрій Карпенко.

Хвойний рай на кількох сотках: як обрати ідеальні рослини для вашого саду

Мрієте про вічнозелений сад, але боїтеся, що за кілька років гігантські сосни закриють сонце в усіх вікнах? Секрет ідеального ландшафту криється в правильному підборі низькорослих та декоративних форм.

«На мою думку, для озеленення присадибної ділянки краще використовувати низькорослі види, – каже Юрій Карпенко. – Якщо брати туї, то краще посадити кулясті, нитковидні, вересковидні форми, які досить привабливі в будь-який час. Наприклад, дуже цікаво виглядають культивари Даніка з кулеподібною формою крони, Тедді – карликовий сорт із кулястою кроною, туя Ельвангера тощо».

Кулясті схожі на акуратні зелені м’ячі, які не потребують постійного формування. Нитковидні та вересковидні форми додадуть саду текстурності та легкості завдяки своїй незвичній хвої.

«Зверніть увагу на ялівці – цікаві композиції можна створити, поєднуючи окремі ялівці різних видів, форм та забарвлення або використовуючи їх у композиціях з іншими хвойниками», – радить фахівець.

Ялівці – це «фарби» для вашого саду. З них можна створювати дивовижні живі картини. Ялівець Блю Клауд має подушкоподібну крону, що нагадує густе мереживо з тонких гілочок та створює ефект «блакитної хмари». Він ідеально поєднується з невеликими листяними кущами. Горизонтальний ялівець Вілтоні вражає зміною кольорів: улітку він зеленувато-блакитний, а взимку набуває благородного бронзово-рудого або навіть фіолетового відтінку. Якщо хочете додати «сонечка», оберіть Голд Меченджел з яскраво-жовтою хвоєю, а для створення об’єму – воронкоподібний Ханнеторп. Якщо вибираєте «повзучі» види, зверніть увагу на сорт Блю Карпет, що розстеляється по землі сріблясто-блакитним килимом, пригнічуючи бур’яни.

З ялин Юрій Карпенко радить брати ялину канадську Коніка або ялинку Рейнбоуз Енд – невеликі, з компактною конусовидною кроною; із сосен – ті, що повільно ростуть і тривалий час матимуть декоративний вигляд.

Порада від експерта: ліс чи галявина?

Перед тим як іти до розплідника, дайте собі відповідь на головне запитання: що ви хочете бачити – барвисту хвойну галявину з низькорослих різнокольорових ялівців та туй чи штучний ліс, тобто колекцію високорослих дерев, що створить повну ізоляцію від зовнішнього світу. Залежно від цього робіть план ділянки та підбирайте рослини.

Головне правило: завжди враховуйте розмір вашої ділянки. Перед покупкою обов’язково поцікавтеся, якої висоти сягне дерево через 10 років, щоб ваш «зелений куточок» не перетворився на непролазні хащі.

«Хвойні – це не лише краса, а й здоров’я, – підсумовує Юрій Олександрович. – Вони очищують повітря та дарують спокій душі». Тож, можливо, цієї весни замість чергового паркана варто посадити живу огорожу з туй чи ялівцю?

Джерело: газета "Трудова слава", Олена Березкіна

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: