Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Аня Герез вміє робити букети троянд до чаю

Аня Герез вміє робити букети троянд до чаю

 

У Сосниці, в неймовірно красивому містечку, де на золотій сосні живе ведьмідь, що виконує бажання (до речі, один єдиний в Чернігівському царстві), мешкає собі скромна дівчина Аня Герез! За віком принцесі 25 років. На вигляд - Дюймовочка, ніжна і тендітна. За вдачею - Попелюшка, все вміє, все зробить, тільки принц її ще не знайшов (агов, синку, щастя своє не про­спи). За розумом - Василиса Премудра, бо мала найрозумнішого діда, що перечитав всі книги в бібліотеці і вчив онуку тому, що знав. А ще бу­вало, Аня перетворювалася на Червону шапоч­ку - сотні разів відправляла її бабуся однією і тією дорогою в бібліотеку, щоб онука принесла книги дідусю, адже поважний вік вже не дозво­ляв йому далеко ходити. Подобалась їй ця подо­рож у будинок з тисячами книг. Привітні праців­ники, а не вовк, завжди щиро зустрічали дівчину. Тільки тоді Аня ще не здогадувалась, що в май­бутньому особисто для неї бібліотека набуде ін­шого статусу - ніби карета з гарбуза - вона сама буде там працювати. А поки вчилась в школі, під­ростала, як і всі діти - мріяла і мріяла:

- Ким тільки я не хотіла бути, список мінявся майже щотижня,- сміється Анна. Був час, що ду­мала про медицину і бачила себе лікарем-хірургом або патологоанатомом (тут вже без жартів, та мабуть в цьому є щось від казки про Кощія безсмертного). Рідні спокійно це сприймали і не жахались. Мабуть, розуміли: доки настане час справжнього вибору, будуть інакші бажання. Так і вийшло. Підростала і почала трохи боятись уко­лів, порізів. Хоча і зараз би попри все те пішла б на розтин, але чи витримала б. Були думки і про ви­хователя. А тоді більше бачила себе офісним пра­цівником з паперами. Після школи наш технікум, а тоді закінчила Чернігівський політехнічний інститут. Не так давно почала працювати в бібліотеці, - роз­повідає дівчина.



Окрім бажання займатись паперами, є в дівчини одне хобі, яке зачаровує з пер­шого погляду - це букети з нез­вичайних квітів. І тут вийшло, як у казці про Івасика Телесика.

Якби дід човника Івасику не зробив, то і не ловив би він рибки. А дід, виходить, ще той майстер. Так і в цьому випад­ку. Тільки майстром виявилась мама дівчини, Тетяна Петрівна, що працює вихователем у ди­тячому садку. Та її перша осві­та - кондитер. Вона з юних ро­ків випікала різні тістечка, пе­чива, тому і обрала «солодку» професію. Хоч в кулінарії пра­цювати не довелось, та робо­та вихователя їй не завадила бути кондитерським майстром на власній кухні і готувати смаколики для рідних.

- Мама весь час щось пе­кла, скільки пам’ятаю, - розпо­відає Анна. - Не тільки на свята, дні народження, а і в буденні дні постійно готує торти, пиріжки. І мені це подобалось. Десь в 14 років я самостійно поча­ла готувати торти. Колись і бабуся пекла бісквіти. В нашій родині є свій «фірмовий» торт - його ро­бимо найчастіше. Та крім нього постійно експери­ментуємо. Як тільки натрапили в інтернеті на новий тортик, зберігаємо його і обов’язково спечемо най­ближчим часом. Креми перепробували різні: з мас­лом, зі сметаною, зі згущеним молоком і так далі. Та найчастіше робимо заварний. Особливо він під­ходить до шоколадного бісквіта. Мої друзі знають про мою любов до тортиків, і бувало, що проси­ли подарувати на день народження подарунок, ви­печений власними руками. В нас і насадки різні є, щоб прикрашати, і у мами гарно виходять квіти з крему, - розповідає Анна.

Якось Тетяна Петрівна купила спеціальні фор­ми, щоб робити квіти з шоколаду. Аня зацікавилась, що ж з того буде? Результат вразив - вийшов неймовірний букет троянд, з якими можна попити чаю. Обгорнула його і подарувала вчительці англій­ської мови, з якою підтягувала знання. Ну, звісно, такий незвичний подарунок побачили інші виклада­чі і були в захваті. Варто додати, що дівчина єди­на в місцевості, хто почав створювати «солодкі бу­кети», тому слава поширилася дуже швидко і з’я­вились бажаючі купити їх в пода­рунок. Вже біль­ше року вона ро­бить шоколадні букети на замов­лення і на рахун­ку близько трьох десятків незви­чайних компози­цій.

Справа ця тро­хи затратна, адже тільки фор­ми купуються один раз, а все інше потребує постійних закупі­вель. Головний компонент - це спеціальний бельгійський шо­колад, над яким ще треба добре «почаклувати», щоб пелюстки ви­глядали реалістично:
- Вперше хвилювалась, чи вийде в мене. Все ре­тельно зважувала на кухонних вагах до точності. А зараз вже роблю це спокійно. Хоча обережність треба постійно, щоб жодного пелюстка не пошко­дити, - каже дівчина. - Для того, аби зробити вже готовий букет, потрібно два дні. Шоколад у формах повинен добре остигнути. В нього ставлю дерев’яні палички, які слугують стеблом. І слідкую, щоб вони зафіксувалися правильно, доки не охолоне і схва­титься солодка маса. Мінімум дві години не мож­на чіпати при охолодженні. Та були «швидкі» за­мовлення, що доводилось все повністю робити за один день. Замовникам показую фото своїх робіт, де вони обирають той чи інший варіант, адже всі букети різні. Бували випадки, коли люди не змогли вибрати щось конкретне, бо подобалось декілька і просили зробити букет або корзинку з квітами на мій розсуд. Признаюсь, що найбільше люблю такі замовлення, адже тоді моя фантазія виходить за межі чітких кордонів і я творю. Найчастіше замов­ляють до дня закоханих, до жіночого дня в берез­ні. А так на дні народження. Робота коштує в серед­ньому 400-500 гривень. Це оптимальна ціна для місцевого населення, адже такі ручні роботи зазви­чай дорожчі. Мінус затрати на матеріали, адже пов­ністю все треба купити: шоколад, корзинки, обгорт­ки для букетів, присипки і так далі. Якщо відмінусувати затрати, то вийде такий собі бізнес - скоріше хобі в задоволення, - жартує майстриня.


Як не дивно, та серед замовників більше жінок, ніж чоловіків (в чому справа, чоловіки? Скажу по секрету, що нам, жінкам, дуже подобаються со­лодкі букети під келих шампанського. Це ж яка романтика з’їсти букетик удвох! Будьте певні!).
А ще струнка красуня вишиває гладдю на фут­болках патріотичну вишивку: герб, карту України і так далі. До речі, в школі трудове навчання було найулюбленішим предметом (а хто любить ро­боту, той і розтин зробить без турботи - жарт). Анна любить читати фантастику, антиутопію. Та якщо книга з початку не зацікавила, то так і за­лишиться не прочитаною. А ось її дідусь Петро Артемович Єфіменко мав іншу вдачу і цікавився виданням до останньої сторінки. Мабуть, не залишилося в бібліотеці тієї книги, яка б не побува­ла в його руках. На жаль, мудрий чоловік вже по­кинув цей світ в літах.





- А ось дріжджове тісто для мене щось не­досяжне. Мені легше торт спекти або тістечко. З ним «дружить» мама і каже, що це дуже лег­ко. Можливо, і я колись доросту до рівня пиро­гів, - жартує дівчина. - Все може бути. З рока­ми особисто в мене проходять зміни. Стала лю­бити природу. Яка ж у нас краса. Сосниця вся гарна, та я живу на Покрові і вважаю свій район наймилішим. Ось тобі річка, молодий березо­вий гай, квітучий луг, озера. А ще полюбила зем­лю. Вдома посадила абрикоси, черешню, яблуні. Люблю працювати на результат, тому віддаю пе­ревагу не квітам, а саме деревам, щоб отримува­ти плоди. В нас урожай малини цьогоріч видав­ся щедрий. Це ж яке було задоволення щедро при­крашати нею торти. Джемів чимало закрили в бан­ки. Навіть з сапою мені подобається працювати в городі - отримую від землі енергію (хлопці, це вже справжній скарб! Даю підказку, що взята книга в бі­бліотеці може стати вашим талісманом на щасли­ве життя). В дворі ріс виноград, та сорт не дуже. Викорчували і посадили новий. Ось чекаємо, що ж воно з нового буде, - ділить­ся Анна.

Попри те, що в родині по­стійно щось солоденьке на десерт, дівчина має ідеальну фігуру і ні грама зайвого кіло. Чудові форми і у мами з ба­бусею.

- Ми на дієтах ніколи не си­діли. Генетика дозволяє нам їсти все, - жартує.

Ось така чарівна фея живе в Сосниці. Мила, добра, має чудове почуття гумору, зо­лотий характер і такі ж руки (хлопці,це джекпот). Мила красуне, наперед просимо пробачення, що трохи дозво­лили собі жартів. Твої роботи дійсно казкові, від них віє ча­рівністю. В переддень Нового року розповідь про тебе на мить повернула нас в ту атмосферу, де нема війни. Дякуємо! Хай щастить!

Джерело: газета “Вісті Сосниччини”, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Герез, букети, троянди, шоколад, Сосниця

Добавить в: