Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям про людей » Заради навчання дитини сім’я переїхала до Сосниці

Заради навчання дитини сім’я переїхала до Сосниці

 

Батьки по-різному приймають рішення щодо навчання своєї дитини, особливо у теперішній, надто складний, період. Хтось не має можливо­сті, особливо матеріальної, навчати дитину дистанційно, хтось мусить покидати домівку, щоб уберегтись від куль - причин більш ніж достат­ньо. Важче тим родинам, в яких виховується особлива дитина, з пев­ними вадами. До речі, у Сосницькому навчально-реабілітаційному цен­трі готові надавати допомогу всім дітям, хто через різні порушення не може навчатися у школі (раніше тут навчались лише нечуючі та слабо- чуючі діти). Нині практикуються різні методи навчання та проживання. Одні батьки залишають дитину, а на вихідні забирають, інші знімають квартиру, щоб щодня бути з сином чи донькою. Привозять навчатись навіть дітей, які пересуваються з допомогою візочка. У центрі на даний час навчаються діти з Бознянщини, Чернігівського району і Чернігова. У центрі також проходять навчання діти, які хочуть виправити мовлен­ня. Заняття логопед проводить безкоштовно і черга чимала, адже при­їздять діти з Корюківської, Понорницької громад, але при цьому навча­ються у місцевих школах.



Подружжя Міщенків із с. Буда Корюківського району дуже вдячні педаго­гам Сосницького навчально-реабілітацій­ного центру, які запропонували їм навча­ти дитину у цьому спеціалізованому освіт­ньому закладі.
- Ми не хотіли, щоб Андрійко зали­шався у закладі постійно, ніби в інтер­наті. Тому вирішили разом переїхати до Сосниці. Наша вчителька допомогла нам знайти квартиру, - розповідає Олена Василівна.

У селі, де постійно чути вибухи, діти на­вчаються дистанційно. Олена Василівна розповідає, що за такою формою їхній син не зможе навчатися. А тут, у Сосниці, з вересня він навчився читати, писати. Розглядаючи зошити Андрійка, справді
бачимо гарно написані рядочком цифри, акуратно розмальовані малюнки.

- Приходячи із школи, він сам пише, малює. До школи він зовсім не хотів бра­ти у руку олівця, та й не міг всидіти на­віть десяти хвилин. Зараз постійно в за­хваті розповідає про своїх товаришів, як гралися, що їли.

Познайомились Олена та Віктор, навча­ючись у Сновському вищому училищі лі­сового господарства. їй нині 28, йому 30.
У Сосниці родині подобається. Чоловік Віктор Григорович, дякуючи турботі керів­ництва центру, зміг працевлаштуватися. У поміч подружжю переїхала і мама Віктора Григоровича Олена Іванівна.

Коли ми побували у родині, чоловік був на роботі, а старша господиня із невісткою візком возили гілля. Саме в той день
і днем раніше бригада з благоустрою розчищу- вала при дорозі непо­далік будинку Міщенків чагарники. Отож жін­ки вирішили, що їм зна­добляться такі дрова. «Будемо влітку карто­плю варити», - каже Олена Іванівна. А дрова для зими вони вже заку­пили. Родина утримує курей, а ще планують купити поросятко, заса­дити город. Вже закупи­ли насіннєвої картоплі.

Кажуть, що в Сосниці хотіли б поселитися на­завжди, адже у рідно­му селі у них теж нема власного помешкан­ня. Сім’я благополуч­на, але у кожного в ми­нулому непросте жит­тя. Вони не мають ста­тусу, як внутрішньо пе­реміщені особи, тому не одержували жодно­го разу ні продуктових наборів, ні будь-якої ін­шої гуманітарної допо­моги, ні тим більше дер­жавних виплат. Дитина безкоштовно харчуєть­ся у центрі. Кажуть, що не відмовилися б від взуття. А віднедавна сім’я стала на облік у КУ «Центр надання со­ціальних послуг», буде їм поміч.

Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 23.03.2023, Олена КУЗЬМЕНКО

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Сосниця, навчання, Міщенко

Добавить в: