Заради навчання дитини сім’я переїхала до Сосниці
Батьки по-різному приймають рішення щодо навчання своєї дитини, особливо у теперішній, надто складний, період. Хтось не має можливості, особливо матеріальної, навчати дитину дистанційно, хтось мусить покидати домівку, щоб уберегтись від куль - причин більш ніж достатньо. Важче тим родинам, в яких виховується особлива дитина, з певними вадами. До речі, у Сосницькому навчально-реабілітаційному центрі готові надавати допомогу всім дітям, хто через різні порушення не може навчатися у школі (раніше тут навчались лише нечуючі та слабо- чуючі діти). Нині практикуються різні методи навчання та проживання. Одні батьки залишають дитину, а на вихідні забирають, інші знімають квартиру, щоб щодня бути з сином чи донькою. Привозять навчатись навіть дітей, які пересуваються з допомогою візочка. У центрі на даний час навчаються діти з Бознянщини, Чернігівського району і Чернігова. У центрі також проходять навчання діти, які хочуть виправити мовлення. Заняття логопед проводить безкоштовно і черга чимала, адже приїздять діти з Корюківської, Понорницької громад, але при цьому навчаються у місцевих школах.
Подружжя Міщенків із с. Буда Корюківського району дуже вдячні педагогам Сосницького навчально-реабілітаційного центру, які запропонували їм навчати дитину у цьому спеціалізованому освітньому закладі.
- Ми не хотіли, щоб Андрійко залишався у закладі постійно, ніби в інтернаті. Тому вирішили разом переїхати до Сосниці. Наша вчителька допомогла нам знайти квартиру, - розповідає Олена Василівна.
У селі, де постійно чути вибухи, діти навчаються дистанційно. Олена Василівна розповідає, що за такою формою їхній син не зможе навчатися. А тут, у Сосниці, з вересня він навчився читати, писати. Розглядаючи зошити Андрійка, справді
бачимо гарно написані рядочком цифри, акуратно розмальовані малюнки.
- Приходячи із школи, він сам пише, малює. До школи він зовсім не хотів брати у руку олівця, та й не міг всидіти навіть десяти хвилин. Зараз постійно в захваті розповідає про своїх товаришів, як гралися, що їли.
Познайомились Олена та Віктор, навчаючись у Сновському вищому училищі лісового господарства. їй нині 28, йому 30.
У Сосниці родині подобається. Чоловік Віктор Григорович, дякуючи турботі керівництва центру, зміг працевлаштуватися. У поміч подружжю переїхала і мама Віктора Григоровича Олена Іванівна.
Коли ми побували у родині, чоловік був на роботі, а старша господиня із невісткою візком возили гілля. Саме в той день
і днем раніше бригада з благоустрою розчищу- вала при дорозі неподалік будинку Міщенків чагарники. Отож жінки вирішили, що їм знадобляться такі дрова. «Будемо влітку картоплю варити», - каже Олена Іванівна. А дрова для зими вони вже закупили. Родина утримує курей, а ще планують купити поросятко, засадити город. Вже закупили насіннєвої картоплі.
Кажуть, що в Сосниці хотіли б поселитися назавжди, адже у рідному селі у них теж нема власного помешкання. Сім’я благополучна, але у кожного в минулому непросте життя. Вони не мають статусу, як внутрішньо переміщені особи, тому не одержували жодного разу ні продуктових наборів, ні будь-якої іншої гуманітарної допомоги, ні тим більше державних виплат. Дитина безкоштовно харчується у центрі. Кажуть, що не відмовилися б від взуття. А віднедавна сім’я стала на облік у КУ «Центр надання соціальних послуг», буде їм поміч.
Джерело: газета “Вісті Сосниччини” від 23.03.2023, Олена КУЗЬМЕНКО
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.