• Брухт Минус 40
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Катерина Бублігова - окрилена музикою

Радио

Катерина Бублігова - окрилена музикою

 

Приємно починати рік статтею про ще одну талановиту представницю нашої рідної Борзнянщини. Тим паче, що читачі, які уважно слідкують за подібними публікаціями, просять нас якомога більше розповідати про уродженців краю, котрі досягли успіхів у різних сферах діяльності.



Отже, знайомтесь: Катерина Бублігова, представниця знаної в Борзні музичної родини, яка наприкінці минулого року зуміла втілити свою мрію і не збирається зупинятися на досягнутому, адже в запасі у неї є чергова мета.

Який шлях пройшла ця талановита жінка, перш ніж стати відомою особистістю, вона залюбки погодилася розповісти читачам саме нашої газети.

Хочу, можу, практикую

Саме так коротко можна охарактеризувати стиль життя талантів у дитячому та шкільному віці. Приміром, помічає дитина, як мама чи тато грають на якомусь музичному інструменті, і їй неодмінно хочеться дізнатися, як же народжується така чарівна музика.

От і маленькій Катрусі, яку мама часто брала з собою у музичну школу, кортіло і самій пробувати грати. Дитячий вибір був однозначний -фортепіано. Вдома батьки почали помічати, що під час обіду дівчина сидить і ніби грає пальцями по уявній клавіатурі. А коли побачили, що дочка часто забігала до сусідів, які мали фортепіано, щоб трішки пограти на ньому, вирішили віддати дівчину на навчання в музичну школу.

- Мені надзвичайно поталанило з батьками та вчителями. Досі я вдячна Ніні Миколаївні Сірій. Це, не побоюсь сказати, - суперлюдина. Ніколи не підвищувала на мене голос, але при цьому вміла контролювати процес гри. Давала свободу вибору музичного твору для виконання, але вміла тактовно переконати, що це можливо тільки після виконання обов’язкових мелодій, передбачених програмою навчання, - загадує Катерина Бублігова.

І така методика викладання врешті-решт дала початкові плоди. Так, на випускному екзамені юна піаністка виконала твір улюбленого композитора. Хоч і був із непростих, але у Катерини серце калатало від радості, що вона виконує свого улюбленого Едварда Гріга «Серце поета».

Слова глибокої вдячності за професіоналізм у викладанні предметів дівчина висловила й іншим викладачам школи: Людмилі Миколаєнко, Людмилі Мариненко, Ользі Бубліго-вій.

Крім навчання у музичній школі, гарними вчителями дівчини були її рідні.

- Музика супроводжує мене протягом усього життя. Це, мабуть, так на роду написано, адже всі у нас мають гарний музичний слух, а бабусю Євгенію навіть запрошували у знаменитий хор імені Верьовки, -каже співрозмовниця.

- До того ж, якщо в тебе є старший брат, він ніколи не дозволить слухати погану музику. Саме він мені відкрив рок, навчив першим акордам на гітарі.

Але дівчина прагнула довести, що вона й сама чогось варта. Тому часто бувало, що підбирала на фортепіано ті ж композиції, що брат Максим грав на гітарі, а також почала писати свої перші музичні композиції.

Катерина полюбляє дізнаватися щось нове, тому й не дивно, що навчання в гімназії їй давалося легко, невимушено. Іноді з нотками неформату. Якось на олімпіаді з історії гімназистам дали творче завдання написати про особистість, яка вплинула на майбутні покоління. І знаєте кого вона обрала? Віктора Цоя! Дівчина писала з натхненням про рок-музиканта, бо з дитинства захоплювалася його творчістю й розуміла філософську глибину його музики.

Музика навчанню не завада

Після того, як на випускному вечорі серед переліку «золотих» медалістів гімназії пролунало її ім’я, усі знайомі були впевнені, що далі дівчина піде навчатися музиці. Але фінансова нестабільність в освітянській сфері та поради батьків шукати щось більш ґрунтовне, аби в майбутньому мати професію, яка б точно забезпечила комфортне життя, вплинули на її подальший вибір.

Обираючи між журналістикою та юриспруденцією, Катерина Бу-блігова все таки віддала перевагу останній і подала документи до Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого у Харкові.

Після першої сесії, коли дівчина з маленького містечка склала на «відмінно» всі заліки та екзамени, прийшла впевненість у правильності обраного шляху і героїня нашої розповіді з головою занурилася в навчання.

- Але для виходу емоцій вкрай не вистачало найнеобхіднішого: фортепіано. Адже я звикла завжди грати, коли мені добре чи погано. -згадує Катерина Бублігова. - І тоді сусідка по кімнаті запропонувала: «А давай його купимо!».

Так, у двомісній кімнатці на 8 поверсі студентського гуртожитку з’явився музичний інструмент. І хоча його перевезення коштувало значно дорожче, ніж саме фортепіано, хіба це могло зупинити закоханих у музику студенток?

Відтоді гра на «фоно» стала невід’ємною частиною студентського життя. Хтось приходив за релак-сом, хто просто послухати й дати волю сльозам. Але для Катерини це було ще й великим розвитком: моторики пальців, читання з листа, підбору мелодії на слух та інших тонкощів підготовки музиканта.

У Харкові дівчина зробила ще один впевнений крок, який одразу навіть і не усвідомила.

- Недалеко від гуртожитку було арт-кафе. Якось зайшла туди й побачила фортепіано. Обережно спитала: «А у вас тут грають?». Офіціант приголомшив відповіддю: «А ви хочете у нас ГРАТИ?». Він передав мій номер телефону адміністратору закладу, аби домовитися про про-слуховування. Я не йшла на нього, а прямо летіла. Уявіть, якщо моя гра сподобається - мене будуть приходити слухати люди, при цьому я ще отримуватиму гонорари, - згадує борзнянка.

Гра дівчини сподобалася власникам закладу. З того часу вона часто грала в тому арт-кафе.

Після закінчення навчання дівчина була змушена розпрощатися з придбаним інструментом. Фортепіано вони продали у Вінницю. Може, воно й нині комусь слугує й на ньому грає майбутній композитор?..

Усе-таки музика

Після навчання Катерина Володимирівна певний час працювала в органах внутрішніх справ у Ніжині й Борзні. Але завжди відчувала, що найбільш її захоплення - музика. І в один з днів вона звільнилася з роботи й невдовзі переїхала до столиці. Роботу в Києві шукала свідомо - грати на фортепіано. Натрапила в інтернеті на оголошення одного з кафе, якому потрібен був піаніст.

- Дуже підтримав морально двоюрідний брат, який на той час жив у Києві. Повірив у мене і мої здібності, пішов зі мною на прослуховування. Нині він живе за океаном і працює тренером збірної Канади з греблі,

- каже героїня нашої розповіді. -Спочатку грала один-два рази на тиждень. Чесно - було складно: нове місто, грошей не вистачало для гарних умов життя. Та я не хотіла здаватися, бо як каже моя мама, «все, що ти робиш, потрібно в першу чергу тобі».

Згодом додалася робота ще в одному кафе, побільшало музичних вечорів. Важливим моментом на цьому етапі життя стала підтримка батька, який допоміг придбати дівчині електронне фортепіано.

Неочікуваним поворотом у житті стала пропозиція однокласниці пройти співбесіду на працевлаштування в юридичний відділ одного з комерційних банків, де та працювала сама. Дівчина хоч і спочатку засумнівалася, але вирішила спробувати. Далі так і працювала, поєднуючи два напрямки: вдень - юрист, ввечері - піаніст. Вихідних у дівчини майже не було.

І от настав час, коли банківська система дала збій і стало зрозуміло, що тисячі співробітників опиняться без роботи. Тому Катерина вирішила не чекати неминучого і звільнилася з фінансової установи, щоб цілковито повернутися до музики.

Підтягнула свої теоретичні знання, адже були пропозиції давати приватні уроки музики. Так, у неї вже з’явилися перші учні та більше часу на себе, що дозволяло втілювати мрію - писати музику. Крім того, надходили запрошення грати на святах, презентаціях, поетичних вечорах, арт-виставках, різних організаціях тощо.

Згодом Катерина записала перший відеоролик та створила власний канал в ютубі.

- Це був необхідний крок, адже ніхто із замовників не чекатиме, поки музикант приїде й покаже свої уміння: всі хочуть одразу побачити відео, - згадує наша землячка.

Перша робота, яку вона представила на огляд глядацької аудиторії - «Nordtys» (з норвезької - північне сяйво), написана під час навчання в юракадемії. Ця композиція - вихід особистих, дуже болісних переживань, що трапилися з авторкою.

Кілька місяців тому в житті музикантки сталася довгоочікувана подія.

- Про мене дізналися режисерка й сценарист, котрі знімають короткометражні фільми. Дуже люблю цей жанр і не пропускаю фестивалі короткометражок. Так от, вони запропонували написати мелодію до їхнього нового фільму. Та я ж тільки мріяла, щоб моя музика лунала в кіно! - захопленого говорить Катерина Бублігова.

Реліз фільму ще не відбувся, однак невеликий тізер (рекламне повідомлення, що містить частину інформації про продукт, але ніяк не називає рекламований товар) із її музикою організатори дозволили розповсюдити в соціальних мережах, що наша землячка й зробила на своїй сторінці в інстаграм. Вона й надалі планує створювати музику для кіно, а про свої нові роботи обіцяє обов’язково розповісти читачам нашої газети.

Районнаа газета «Вісті Борзнянщини» №1 (9975) від 1 січня 2022, Андрій Донченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Бублігова, музика

Добавить в:
 
 


Центр Комплект