Домашній оркестр родини Тимошенків: коли співає душа

Брати Артем та Максим Тимошенки з мамою Галиною

«Співають брати Тимошенки» – часто можна було почути зі сцени міського будинку культури в мирні часи. Сімейний дует Артема і Максима Тимошенків був добре відомий городнянцям . Два маленькі хлопчики заворожували аудиторію чистими голосами і талановитим виконанням пісень. Нині хлопчики вже виросли настільки, що легко, жартуючи, можуть «поносити» маму Галину на своїх міцних руках, що вони й зробили під час спонтанної сімейної фотосесії у засніженому лісі. Артему нині 19 років і він – студент першого курсу Київської консерваторії напрямку академічного вокалу.

– Він з раннього дитинства мріяв навчитися грати на скрипці, – розповідає мама Галина. – Ще рокі в утри заявив про таке своє бажання. Ми з чоловіком Іллєю всерйоз тоді не сприймали його захоплення, думали, що це минеться. Але все ж, коли син підріс і пішов до школи, його бажання нікуди не зникло. І ми, хоч і побоювались, що додаткове навантаження виявиться завеликим, адже він з чотирьох років ще й відвідував заняття з танців, все ж віддали його у музичну школу. Артем був такого маленького зросту, що в школі не було відповідної дитячої скрипки, і тоді заклад навіть спеціально її придбав.

Викладачка музичної школи Тетяна Агаркова розпізнала у своєму учневі неабиякі задатки до вокалу, почала з Артемом займатись у позаурочний час, на перервах саме співом, і порадила батькам розвивати ще й цей напрямок у талановитої дитини. Врешті, Артем і сам настільки захопився вокалом, що з легкістю опанував і гру на скрипці, і вокальне мистецтво.

– Було у нас багато конкурсів, концертів, – каже Галина. – За братом пішов у музичну школу і піднявся на сцену і менший на три роки Максим. А коли Артем закінчив дев’ятий клас і заявив що своє майбутнє він пов’язує тільки з музикою, я під час обласного музичного конкурсу йому сказала: «Сину, професія – це дуже серйозно. Давай так: якщо ти зараз займаєш призове місце, ми погоджуємось з твоїм вибором. Якщо ні – посередністю у музичному середовищі не варто ставати». Він тоді виборов грн-прі. І ми з чоловіком сприйняли його рішення як належне. Так Артем став студентом Чернігівського музичного училища.

Ще навчаючись на третьому курсі музичного училища, Артем почав працювати у Чернігівській філармонії, долучившись до академічного камерного хору імені Д.Бортнянського. Співає він у хорі й зараз. На першому курсі хлопець разом зі скрипковим оркестром їздив у Німеччину, там йому пощастило попрацювати бас-солістом з відомим дирижером Ортвіном Беннінггоффом. Це додало йому віри в себе і ще більш посилило життєве захоплення світом музики й вокалу.Його менший брат Максим нині навчається в Чернгівському науковому ліцеї на техніко-технологічному напрямку.

–Максим теж закінчив музичну школу по класу баяна, – каже Галина. – І хоч обрав для себе іншу професію, вдома у нас баян не замовкає. А як збираються дома всі, то звучать і скрипка, й баян, і тато Ілля долучається зі своєю гітарою. Словом, маємо вдома маленький домашній оркестр.

Не дивлячись на морозну й сніжну погоду, дивлячись на знімок, зроблений під час останньої фотосесії, у душі піднімається хвиля тепла. Так по справжньому віддаватись улюбленій справі і так щиро радіти простому зимовому сніжному дню можуть тільки по справжньому щасливі люди.

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: