• Брухт Минус 40
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Шість десятків літ - однією стежиною

Радио

Шість десятків літ - однією стежиною

 

Особливий ювілей минулого тижня, напередодні Святого Миколая, відзначило подружжя Івана Олексійовича та Катерини Василівни Гайдаїв з Варви - 60 років подружнього життя. Далеко не всім таланить пройти разом таку доволі довгу життєву дорогу. Ще 60 років тому Іван Олексійович та Катерина Василівна погодилися на спільне «горе та радість», поєднавши свої долі назавжди. Вони стали справжньою опорою одне для одного і сьогодні демонструють гарний приклад міцних сімейних стосунків для своїх дітей. Шість десятків літ разом, переживши пліч-о-пліч сумні та щасливі миті, пройшовши за руку більшу частину життя, не відвертаючись, не покидаючи одне одного. Це під силу далеко не кожному. Зі слів подружжя, щоб прожити довго і щасливо, потрібна не лише любов, але й повага і дружба. Такі людські якості привели їх на рушник щастя.




Гортаючи в спогадах життєву книгу подружнього життя, пані Катерина розповідає, що познайомилась зі своїм судженим у Озерянах, звідки вона родом, прийшовши з дівчатами до клубу на кіносеанс. Симпатична і зовсім юна дівчина сподобалася парубку, він купив їй квитка. Саме того вечора між ними й пробігла іскра кохання, яка до сьогодні жевріє у серцях обох. У той час вони й подумати не могли, що проживуть до самої старості разом. Тоді юній Каті тільки-но віддзвеніло шістнадцять, а на сім років старший Іван на той час вже працював шофером, возив голову Озерянського колгоспу «Червоний прапор». Хлопець вже встиг після школи закінчити Уманський технікум і отримати спеціальність механіка, відслужити, як і всі тодішні юнаки, три роки в армії, під час якої закінчив Ташкентське авіаційне училище і деякий час літав на військових літаках, та через стан здоров’я довелося полишити цю справу і повернутися додому. Тож залицяння вродливого парубка не залишили байдужим дівоче серце. Між молодими людьми почалося жваве спілкування - спочатку листувалися, адже дівчині довелося їхати на Донбас до брата доглядати маленьких племінників, а коли повернулася - в кіно, на танці, вечірні прогулянки по селу. Цікаво було поряд двом молодим людям і вони вирішили, що треба поєднати свої долі. Тож 15 грудня 1961 року пара зіграла весілля.

«Тоді була справжня зима, сильний мороз. Снігу було дуже багато. Кучугури понамітало, що й не пройти, - згадалося Івану Олексійовичу. - До сільської ради ми їхали зверху на кузові вантажівки: молода в українському вбранні, на голові віночок, я - в піджаку. А попереду їхав бульдозер - розчищав дорогу від снігу.»

Весілля справили у хаті, бо на той час так було прийнято без великого розмаху цю подію святкувати. Вдома на них чекали близько 40 гостей. Аби відзначити весілля, сусіди зносили посуд, столи, стільці. Але було гарно, весело, пригадує подружжя Гайдаїв.

На той час Катерині Василівні виповнилося 17 років, а Івану Олексійовичу - 24. Сімейне життя розпочали у квартирі, яку їм дали у Кухарці. Якраз у той період там утворився і розбудовувся племзавод «Мирний», тож юна Катя працювала різноробочою в будівельній бригаді, а Іван шоферував. Та через деякий час чоловіка майже на рік відправили в Карелію вивозити ліс. Тяжко було його чекати. Добре, що подальші роки спільного життя не тривожили більше ювілярів довгими розлуками.

Через рік після одруження на втіху батькам народився син Анатолій, потім лелека через сім років приніс у сповитку ще одного сина Олексія. Вистачало, звісно, й турбот. Вдень приходилося повністю віддаватися роботі. А ввечері - діти, господарство. Катерина Василівна в той період закінчила вечірню школу, а потім - Лубенський технікум за фахом бухгалтера. Після чого працювала в радгоспі статистом, пізніше - бухгалтером. Іван Олексійович заочно закінчив Київську сільськогосподарську академію, факультет зоотехніка, а потім його обрали секретарем партійної організації у Кухарці, пізніше він очолив колгосп «Дружба» в Озерянах. В 1982 році його обрали головою Варвинської селищної ради, а потім він очолив райсільгоспкомун-госп, де й працював аж до виходу на заслужений відпочинок. Родина ж Гайдаїв переїхала жити у Варву в 1983 році, коли главі сімейства дали квартиру. Катерина Василівна тривалий час трудилася завскладом у сільгоспенерго. Згодом родина у Варві побудувала будинок, посадила біля нього сад, тут і осіли.

Попри все пережите шлюб Івана Олексійовича та Катерини Василівни Гайдаїв по-праву можна назвати витвором мистецтва. Бо це подружжя пронесло своє кохання крізь десятки літ, зумівши зберегти при цьому підтримку та пошану один до одного. Бо, як стверджують нині весільні ювіляри, пристрасті та любов з роками поволі вщухають, тоді як повага і взаєморозуміння є головним критерієм у стосунках. А Іван Олексійович додає: «На жінках світ стоїть». Бо ж нема кращого друга, як вірна та турботлива дружина, яка зрозуміє та підтримає у скрутну хвилину, зуміє згладити усі гострі кути в стосунках.



Найголовніше досягнення в їхньому спільному житті -це діти, внуки і правнуки. Синів Гайдаї виховали гарними, роботящими, освіту дали, весілля справили. Все, як і годиться. Тепер одні залишились у своїй оселі. Старший син Анатолій свого часу обрав фах медика, тривалий час працював у Варві фельдшером на швидкій, нині на заслуженому відпочинку за вислугою літ, менший Олексій - нафтовик. Сини безмежно вдячні своїм батькам за те, що зберегли свою сім’ю і навчили бережно відноситися і до своїх родин.

Щасливе подружжя Гайдаїв має чотирьох дорослих онуків - Юлю, Аліну, Сергія та Івана, правнуків Анастасію, Олександру, Нікіту. Сьогодні вони для них — підтримка, гордість і потіха. Хоч життя й розкидало їх всіх по різних містах нашої країни: Прилуки, Чернігів, Київ, Полтава.



Нині здоров’я в обох Гайдаїв, звісно, вже не те, та й роки не ті, проте ювіляри не сидять без діла: досі обробляють город та тримають невеличке господарство. А ще берегиня сімейного вогнища чудова вишивальниця, любить вирощувати квіти на власному подвір’ї і в будинку, готує, як і колись, різні смачні страви. Іван Олексійович обожнює працювати з технікою.

Щоб привітати діамантових ювілярів, 15 грудня до них у гості з квітами та солодощами завітала й селищний голова Валентина Саверська-Лихошва, аби почути від них секрет довготривалих стосунків та розкрити формулу щасливого шлюбу. Вона зичила родині Гайдаїв і в радості, і в горі бути разом, радитися, займатися спільними справами і бути здоровими.



Ми в свою чергу також вітаємо вас, шановні діамантові ювіляри. Та бажаємо вам міцного здоров’я і довгих років життя. Хай ваш дім завжди залишається затишним і теплим, хай радують діти, онуки та правнуки. Залишайте позаду всі негаразди, бережіть та шануйте один одного й далі і ще не одну річницю спільного життя відсвяткуйте. Із діамантовим спільним ювілеєм вас, Іване Олексійовичу та Катерино Василівно!

Районна газета «Слово Варвинщини» №51 (11047) від 23 грудня 2021, Н.Паляниця

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: ювілей, подружжя, Гайдаїв, Варва

Добавить в:
 
 


Центр Комплект