• Брухт Минус 40
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » Лікарці Надії Масіч присвоїли II категорію онколога

Радио

Лікарці Надії Масіч присвоїли II категорію онколога

 

Ранок Надії Масіч розпочинається з того, що о 7 годині вона сідає на велосипед і... їде пити каву. Після горнятки улюбленого напою вона повертається додому, снідає і збирається на роботу до лікарні. Це одна з непорушних традицій, які стали частиною життя лікарки. Щороку на Новий рік Надія Веніамінівна вдома прикрашає велику ялинку, кладе під неї подарунки і чекає гостей. А святковий стіл накриє зять, який просто обожнює готувати. День народження для Надії Веніамінівни теж давно перетворився в міцну традицію. А ще є одна книга, яку жінка прочитала біля 30 разів і сторінки цього видання вона гортає майже щодня, адже улюблене виданая традиційно завжди під рукою.



АКУШЕР-ГІНЕКОЛОГ З 1977 РОКУ І З 1979 - ОНКОЛОГ

Надія Веніамінівна Масіч працює акушером-гінеколо-гом в Сосницькій лікарні з 1 серпня 1977 року. В той рік до Сосниці приїхало 11 молодих лікарів. А з 1979 вона зважилась взяти онкологію під своє крило. І тільки 15 грудня цього року їй присвоїли другу категорію лікаря онколога. На Чернігівщині таку категорію ще має тільки один лікар серед районних лікарень. Робота акушера-гінеко-лога важка - в ті часи за рік приймали понад 430 пологів. З роками породіль ставало все менше. А останні роки пологове відділення закрили взагалі. Надія Веніамінівна признається, що дуже хотіла б, якби все було навпаки. Краще б онкологія відступила і за відсутності хворих їй би не довелося займатися онкохворими. Та, на жаль, все навпаки. На сьогоднішній день на обліку перебуває 501 людина тяжких хворих. За останній рік з них на обліку додалось 47 людей, в яких виявили онкологію. Те, що робота виснажлива, це без перебільшень. Звертаються хворі або їх рідні в розпачі. Не розказати, скільки бачила сліз. Як важко знайти слова підтримки, заспокоїти, адже хворий, який приречений, в її очах шукає надію на життя. Вона - останній порятунок. І рятує. Тільки не від хвороби, а від болю. На її покладені обов'язки дати знеболювальні широкого спектру дії. Держава за законодавством такі знеболювальні виділяла для онкохворих безкоштовно. Але був час, що певний період такі медпрепарати хворі купували за свої кошти. Зараз безкоштовні знеболювальні відновили. Та все ж залишилися незручності - це закриття аптеки «Ліки України» в Сосниці. Для того, щоб придбати медпрепарати, потрібно з рецептом їхати до Мени і вже там, в аптеці, видадуть знеболювальні. В Сосниці декілька аптек, та вони не можуть видати ці ліки по рецепту. А все тому, що для зберігання таких препаратів потрібні особливі умови — окрема кімната без вікон, з гратами на дверях і спеціальною температурою зберігання. Інсулінозалежні по програмі безкоштовного забезпечення інсуліном можуть придбати інсулін в Сосниці - його зберігання не вимагає таких умов і з аптеками домовились про видачу хворим. На сьогоднішній день тільки один онкохворий пацієнт потребує сильних знеболювальних. Декілька днів тому ще двоє хворих, яким надавали препарати, на жаль, померли. Щодня Надія Веніамінівна приймає до півтора десятка онкохворих. За листопад 25 разів виїздила додому до тяжкохворих - така робота.

Вона свідомо стала лікарем, адже мріяла про це ще з дитинства. Народилася на Тернопільщині, а тоді сім'я переїхала до Ріпкинського району. Батько, Веніамін Петрович, був родом з Уралу, а мама, Олена Василівна, з Ріпкинських країв. Та приїхали сюди тому, що батька перевели по роботі. Він був військовий. І тут, в Ріпках, закінчила 8 класів. І пішла до своєї мрії - медицина. Поїхала вступати до Прилуцького медучилища і... дякувати Богу - не вступила. Чому дякувала? Бо тоді б вона стала просто медичною сестрою. А так повернулась додому, закінчила школу і поїхала до Тернополя, де вступила до Тернопільського державного інституту ім. Горбачевського. На 5 курсі формували групи гінекологів, хірургів і терапевтів. З 400 студентів на місце гінеколога відбирали всього 12 чоловік. І Надія Веніамінівна стала однією з тих, кого відібрали. Пощастило тільки тому, що мала тільки п'ятірки по анатомії, хірургії, патанатомії, акушерству і гінекології. В подальшому рік навчались суто на акушера. А тоді ще рік інтернатури в Чернігові.

Свої перші пологи пам'ятає досі — це було 8 липня 1976 року. Хвилювалась дуже. Дитинка народилась здоровою і все пройшло добре. Та одного разу дитина народилась неживою. Це був шок для неї, адже до такого молода лікарка виявилась зовсім неготовою. Вона дуже переживала і плакала. Та таке трапляється, на жаль. Це зараз медицина зробила великі кроки вперед і можна під час вагітності виявляти патології, хвороби ще ненароджених дітей. І навіть лікувати і оперувати їх в утробі матері. А тоді породіль було багато, та виявити проблеми бувало неможливо. А скільки безсонних ночей провела на роботі - знає тільки один Бог. В Сосницькій лікарні на перших пологах прийняла хлопчика. Про його долю знає все - він живе в Києві, та буває і в Сосниці.

ЇЇ СІМ’Я - ЇЇ ФОРТЕЦЯ

Діток Надія Веніамінівна любить. І доля їй подарувала двох доньок - Світлану і Юлію. Ростила їх разом з чоловіком Володимиром Андрійовичем. Доньки повиростали і повилітали з рідного дому. 48-річна Світлана живе аж у Санкт-Петербурзі і подарувала бабусі онучку Катюшу. їй вже 28 років і вона, як і її мама, теж полетіла з дому. Катюша живе в Москві і є керівником рекламного агентства. Так шкода, що події останніх років стали на заваді зустрічам. Надія Веніамінівна два роки тому літала до доньки в гості літаком. Та через бюрократичні перешкоди мусила це зробити через Росію. 39 - річна Юля живе в Києві і мама радіє, що можуть бачитися частенько. А ще найбільша радість від того, що тішиться 9-річ-ною Устиною і Варварою, якій всього 3 рочки. Це таке щастя бавитися з онучками. Біда і смуток тільки в одному - 17 років тому їх дідусь відійшов у вічність і Надія Веніамінівна залишилася в будинку одна. Юлія пішла стежиною мами і стала лікарем інфекціоністом. Зараз пішла в фармацевтичну сферу, та планує все ж працювати за фахом. «А Світлана - це лікар, який не відбувся, -жартує Надія Веніамінівна. - Лікує всіх по життю - колег по роботі, сусідів, друзів. З неї вийшов би гарний лікар, якби пішла вчитися». Та кохання перемогло - вона зустріла хлопця і в майже 18 років, як каже мама «полетіла заміж». Зустріла Сергія, який вчився в Чернігові на льотчика. Навчання позаду - життя з коханою попереду. Здав екзамен і 24 серпня 1991, в День Незалежності, Світлана стала йому дружиною. Весілля гуляли у Сосниці. Гостей запросили 60 чоловік. Та вже під вечір трапилась несподіванка - на весілля завітали ще додатково 30 хлопців. В той день його одногрупники здавали екзамени і всією групою приїхали привітати. Ото був сюрприз. Та гостей пошанували, як і гордиться, - посадили за стіл і пригостили. Вже під вечір їжі на столах поменшало, та негайно зібрали все, що можна. Риба, ковбаса, бутерброди - все, що тільки можна. Новоспечені гості раділи всьому - зате сюрприз вдався і весільні батьки нагодували хлопців. А через тиждень молодята поїхали до гарнізону і далі їх життя занесло до Санкт-Петербурга.


Роботу Надія Веніамінівна любить, хоч і буває важко як фізично, так і морально. В будинку залишилася одна і чекає її вдома тільки кішка Машка, якій вже 10 років. Коли господиня на роботі, Машка в будинку. Ніколи не наробить «шкоди». І на стіл не лізе, тільки бувають виключення - на столі рибка, яку купили для неї. Поки рибна вечеря розмерзається, Машка тихенько може поцупити свій улюблений делікатес зі столу. Вечорами вона дивиться телебачення, розгадує кросворди і вишиває. Трирічній киці Варі», як називає найменшеньку онучку, бабуся вишила кофтинку, де красуються маки, ромашки та волошки. Зараз вечорами працює над вишиванкою для Юлії. Залишилося вишити рукава. «В 70 років вперше вишила картину бісером, - каже лікарка. - Завжди думала, що це так складно, а виявилося, що швидше і легше, ніж гладдю і хрестиком». А нещодавно купила картину алмазної вишивки. Хоче спробувати скласти на полотні алмазну мозаїку.

В Надії Веніамінівни є улюблена книга, яку вона вдома завжди тримає під рукою і прочитала її жінка майже 30 разів. Книгу «Здоров'я сотвори сам» написав Євген Галібард, і шанувальниця книги знайома з автором особисто. Вона знає її майже на пам'ять — багато речень виділила, підкресливши ручкою. Євген — журналіст і його спіткала серцево-судинна хвороба. Він лікувався за системою японського цілителя Кацудзо і дає багато порад в книзі. Як стверджує Євген Галібард, ми лікуємо кожний орган, а по системі потрібно лікувати увесь організм.»По-хилий вік — це час радості», — говорить в книзі автор. Книга, яка приваблює - так вважає Надія Веніамінівна.

ЖІНОЧІ ТРАДИЦІЇ

З роками в жінки з'явились традиції, які є непорушними. Щоранку о 7 годині лікарка сідає на велосипед і їде до магазину «Едем» випити чашечку кави. Вдома є кавоварка, але кава в ній не виходить така смачна, яку готує кавомашина. Продавці завжди чекають першого клієнта, і якщо на годиннику 15 хвилин восьмої, то починають хвилюватися, де це затримується гурман смачної кави. Після чашечки улюбленого напою повертається додому снідати і тоді вже збирається на роботу, де її чекає повно важливих справ.

Скоро Святий Миколай і Новий рік і тут без традицій ніяк

- подарунки внучатам купила і незабаром в будинку прикрасить велику ялинку. Крім іграшок висітимуть і цукерки. На Новий рік донька Юля з сім'єю приїздить до мами і святковий стіл традиційно приготує зять, якого теща любить, як рідного сина. Він не кухар за фахом і володіє суто чоловічою професією, та готувати просто обожнює. Вдома дружину відсторонив від кухні і сам радує смачними стравами своїх жінок. І не важливо - млинці чи плов - все виходить дійсно смачненьке. Онучки дуже чекають, коли прийде час подарунків під ялинкою. А ще насолода для них, це цукерки, які на ялинці, діставати і їсти. Частенько залишають пусті обгортки на дереві. Та і сама бабуся солодощі любить. Частенько готує шоколадну ковбасу з печива. Раніше готувала торти, та тепер цього не робить - справа марудна. А ось варення по тій же традиції варить щороку. Обожнює варення з жовтих слив. Закриває смородинове, малинове, абрикосове, вишневе, чорничне. Щороку чимало готує калинового варення. Блендером збиває ягоди калини, щоб подрібнилися кісточки додає цукру з пропорцією один до двох і сирою закладає в стерилізовані банки. Та цього року вперше половину калини зварила. Смак сподобався, а ось колір потемнів. До цілющої калини відноситься з обережністю і вживає тільки дві чайні ложки, не більше. Калина згущує кров і людям, в кого варикозне розширення вен і тромбози, краще не вживати взагалі. Варення добре смакує до чаю і його Надія Веніамінівна заготовляє також сама. Сушить м'яту, мелісу, ромашку. А ще серед баночок є «сонячне варення», як його називає господиня. Щороку заготовляє десяток баночок варення з кульбаби. Воно жовте і прозоре, ніби мед. Так і дали йому жартома назву «сонячне». В кінці року жінка робить ревізію в погребі і баночки з варенням, що залишилися, відносить до лікарні.

Надія Веніамінівна обожнює квіти і їх багато що на вулиці, так і в кімнаті. Щороку оновлює тюльпани і лілії - замовляє нові цибулини в інтерфлорі. Свій день народження святкує завжди і робить це також за звичаєм. Вузьке коло друзів, 6 - 8 чоловік йдуть до кафе і роблять це саме тому, щоб відсвяткувати ще один прожитий рік. Життя веде нас тільки одним шляхом - в старість - тому святкуйте поки доля милостива дала прожити знову рік. Міцного здоров'я вам, Надія Веніамінівна, нехай ваші традиції живуть для вас непохитно ще багато років.

Районна газета «Вісті Сосниччини» №51 (10128) від 18 грудня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: лікар, онколог, Масіч

Добавить в:
 
 


Центр Комплект