Біля Сновської лікарні є унікальне місце

На території Сновської ЦРЛ є своє «місце сили». Тут сосна, дуб і береза ростуть настільки близько, що на перший погляд здається: усі — з одного кореня. Насправді ж таке навряд чи можливо (адже ці дерева належать до абсолютно різних ботанічних родин — соснових, букових, березових — і мають різні типи кореневих систем). Просто якимось чином занесене сюди насіння проросло впритул, а корені з часом переплелися.

За логікою, зважаючи на різну швидкість росту, потребу в світлі тощо, якесь із дерев мало б не витримати конкуренції і загинути, проте вони знайшли рівновагу й прекрасно співіснують. За народними віруваннями, таке поєднання може бути лише в особливих «місцях сили», де кожне дерево має своє символічне значення: дуб як уособлення могутності, захисту й внутрішньої опори; береза — як дерево-оберіг, що ніби забирає все лихе; сосна — як символ спокою, миру та відновлення сил і здоров’я. Також вважається, що в такому поєднанні Бог чує молитви особливо уважно, а людина, якщо торкнеться по черзі кожного дерева, може швидше отримати зцілення.

Працівники лікарні сприймають це природне явище як добрий знак для свого закладу. Вони обгородили дерева невеликим парканом і доглядають за ними.

Найближчі до «місця сили» лікувальні кабінети — стоматологічні. Для тих, хто боїться лікувати зуби, це може бути своєрідною психологічною підтримкою. А для прихильників містичних історій — ще й нагадування про легенду, де розповідається, як козак покохав ніжну дівчину, але вже мав зобов’язання перед іншою. Через трагічні обставини всі троє загинули, а на їхню пам’ять виросли дуб, береза і сосна — так близько одне до одного, що їхнє коріння сплелося.



Цю легенду відкопав наш лікар Микола Куценко, — розповіли у Сновській ЦРЛ.

Хто є хто в любовному трикутнику, пояснює й встановлена з його ініціативи табличка біля дерев.

— Найвища і найвиразніша серед дерев — сосна. Вона в центрі. Це дружина, хранителька домашнього вогнища, уособлення мудрості й терпіння. Береза — коханка: вона відхиляється вбік. За ними — дуб: він тягнеться гілками до берези, хоча набагато ближчий до сосни, — каже Микола Вікторович. — Легенда трохи сумна, але в житті буває всяке.

— Чому вирішили нагадати про неї?

— Це ніби саме по собі напросилося. Та й захотілося просто трохи відволікти пацієнтів від тривог і сумних думок.

Раніше на об’їзній дорозі біля Сновська росли дерева кохання — дуб і береза. Вони сплелися корінням і обіймалися гілками. Там було про щастя. А наші дерева — більше про любовні драми.

Для особистого життя самого Миколи Вікторовича показовий перший варіант. У них із дружиною — чудова сім’я. І вона, і син — теж лікарі. Усі працюють в одному закладі.

Джерело: газета "Гарт", Марія Ісаченко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: