• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Людям о людях » За свій першим концерт Оксана отримала від мами «на горіхи»


Талион

За свій першим концерт Оксана отримала від мами «на горіхи»

 

Оксана має чарівний голос, є місцевою зіркою. А ще Бог нагородив її справжньою красою. Вона запевняє, що бути жінкою - це стан душі, а ще вірить в дива і знає, що нічого в нашому житті не відбувається просто так. За свій перший концерт отримала цукерки, солодку воду і від мами «на горіхи». І ніколи не була на інших концертах, крім своїх.



СПІВАЧКА БЕЗ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

Оксана Юріївна Федоренко вже понад 10 років працює касиром у КП «Сосницьке КЖУ». Та знає її майже вся Сосниччина - вона співає на сцені місцевого будинку культури, веде концертні програми і паралельно є тамадою. Її чарівний голос ще у школі помітив учитель Микола Петрович Гирич і відтоді вона стала виступати. Перші пісні «Українка я маленька» і «Святий Миколай» слухачів зачарували. З тих пір її часто називали україночка. Співала з подружками, граючись на вулиці. І одного разу в неї виникла думка: чому б не поставити концерт! У тата на роботі роздрукувала оголошення і розвісили їх по Новоселлю. Концерт планували провести неподалік дому, де жила, на ганку ветеринарної лабораторії, що біля будинку відпочинку. І слухачі прийшли. Це були сусіди, друзі. І вона вперше за свій концерт заробила цукерки і солодку воду - такою була плата за виступ. І ще заробила «на горіхи» від мами - мама була на роботі, а донька тихенько взяла у шафі її сукню і в ній вийшла на імпровізовану сцену. Хоч і дитина, та розуміла, що для сцени потрібне гарне убрання. В сім'ї ще ріс син Вадим. Оксана була хоч і менша, та любила його подратувати. А коли він реагував на її діймання, то відразу жалілася батькам, що Вадим її ображає. Хитрувала. Попри гарний голос, до музичної школи не ходила, та слух має від природи.

САМОДОСТАТНЯ З ДИТИНСТВА

Після 9 класу пішла до Сосницького с/г технікуму, який закінчила з червоним дипломом. Хотіла бути психологом. Дома мала книги по психології. Читала їх. І спробувала вступити, та провалила екзамен з біології. А тоді вступила до Чернігівського державного регіонального інституту. Червоний диплом ціллю уже не був - вирішила, що досить і одного, та все рівно закінчила з відзнакою. Та і тут без її виступів не обходилось, завжди співала. Англійську мову знала і вивчала, могла зрозуміти що говорять. Її ціль була - робота за кордоном. Декан Анатолій Москаленко був земляком і до студентів з рідних країв ставився добре. Земляків, які гарно навчались, працев-лаштовував за кордоном. Таке було заохочення. Можливо б, і Оксана потрапила в іншу країну, та до кінця її навчання декан пішов з посади. Повернулась до Сосниці. Влаштувалась до КЖУ і вже 10 років, як працює тут касиром. Та підзаро-бляла і раніше. Ще будучи студенткою, на канікулах працювала барменшою в «Єві».

І у 20 років була головою виборчої комісії - причому наймолодшою. А взагалі дівчина не цуралась ніякої роботи, якщо є можливість заробити. Коли була школяркою, вдома вирощували огірки в теплиці, тримали корову, робили сир і сметану. Мама казала: «Хочеш грошей, то йди продай і будуть тобі гроші». Вона йшла на базар і продавала. Мама всі вторговані кошти донькою залишала їй - на убрання, косметику та інше. Дівчина згадує, як купила білу блузку і чорну спідницю і прийшла в них до школи з впевненим поглядом. Ще б пак, сама заробила і сама купила. І вишні рвала та продавала. Коли навчалась у Чернігові, теж використовувала можливість підзаробити. І листівки роздавала, і тамадою підробляла. Їй дуже подобалось бути самодостатньою і ні від кого не залежати.

ТАМАДА

Вже тут, в Сосниці, знайомі запропонували бути ведучою на весіллі - погодилась. Запросили співочу пташку і до будинку культури. Співала. Крім того стала вести концертні програми, а робота ця трохи вимагала часу. Треба було знайти час для репетицій. Все частіше її почали запрошувати з виступами на ювілеї, дні народження, весілля. Слава про зірочку ширилася і розлетілася далеко. Запрошували в інші міста. Проводила святкові заходи в Мені, Чернігові. Є у неї подруга, з якою працюють тамадою удвох, це Тетяна Іващенко. Вона раніше працювала в Києві, а тоді повернулась до Сосниці. Має свою апаратуру і теж гарно співає. Таня, як і Оксана, виступає на сцені у будинку культури, і теж є місцевою зірочкою. Обидві красуні голосисті. Вміють запалити публіку. Зазвичай гості підігріті і в доброму настрої. А одне весілля, на якому була ведучою Оксана, вирізнялось серед інших. Святкування проходило в Чернігові. Наречена українка, а ось наречений з Турції. Були гості із сонячного краю. І свято проходило без спиртного взагалі. Більша половина гостей - українці, настрій мали не дуже веселий, як зазвичай, тому і працюва-лось важко. А взагалі всі люди різні. Є такі, яким би удруге точно відмовила б, якби знову запропонували. Та і траплялись відмови, тільки пов'язані вони з тим, що дівчат вже запросили на певну дату і вони пообіцяли провести захід. Умовляли, пропонували більшу суму, та це не аргумент - раз пообіцяли, то слова дотримають. А слово, яке дали, варте більш, ніж гроші. А ще Оксана не любить брехні і вірить в дива.

Якось навчалась в Чернігові, захворіла. Прийшла на навчання і здала тему не дуже добре, адже була не готова. Пішла до П'ятницької церкви. В її стінах є камінь бажання, за який люди тримаються і загадують бажання. Загадала і диво відбулось. Здала все так, як хотіла, хоча оцінку мали поставити на один бал вищу при здачі. Яким було дивом, коли оцінку поставили ту, яку в душі хотіла дівчина. «А взагалі в нашому житті нічого не відбувається просто так, - каже Оксана. -В усьому є знаки долі. Якщо захворів, значить треба відпочити. Якщо дитина кричить, значить повинні подивитися на це з іншого боку і зрозуміти саму причину такої поведінки».

БУТИ ЖІНКОЮ - ЦЕ СТАН ДУШІ

Оксана виглядає просто красунею. «Та бути жінкою не достатньо тільки народитись нею. Бути жінкою - це стан душі», -каже Оксана. В її гардеробі понад 10 суконь для сцени, в яких на роботу не підеш, та і решта гардеробу - майже всі плаття. «Носити сукню і ходити на підборах - це стан, коли ти відчуваєш себе дійсно справжньою жінкою», - вважає Оксана.

Колись ходила на аеробіку. Зараз на це часу мало. Любить готувати під настрій. А ось тортів, цукерок і солодощів не їсть. М'яса теж не дуже полюбляє, та пельмені є виключенням. Любить піцу, суші, таранку з пивом, а з усього найбільше обожнює помідори. «Буду їх їсти і просто з хлібом», -жартує жінка. А ще в неї нема ворогів.

- Можливо вони і є, тільки я про них не знаю, - посміхається і довго не сердиться.

У мене нема всього, що я люблю, та я люблю усе, що маю - такий життєвий принцип у 33-річної Оксани. В душі є віруючою людиною, хоча в церкву не ходить. Часто трапляються такі хвилини, ніби цей момент в житті ти вже бачив, тому наше життя прописане, - думає жінка.

Колись малювала карту мрій, яка висіла над ліжком.

Відкривши очі, це було перше, що я бачила, і це працювало. А взагалі про свої майбутні плани треба мовчати. Хочеш розсмішити Бога - розкажи йому про завтрашні плани. І щастя любить тишу, тому оберігайте його і не розповідайте, - такі принципи в жінки.

Справжніх подруг не так багато, зате вони провірені часом. Телевізор не дивиться взагалі. А ось комедійні передачі полюбляє і дивиться їх через Інтернет. Любить водити авто і відпочивати, як жартує красуня, пасивно. Крім основної роботи, майже на всі вихідні проводить банкети. Треба викладатись весь день на повну, а це не так легко. Додому повертається завжди виснаженою. Тому якщо випаде нагода відпочити на морі, то вона впаде на пісок, буде лежати і купатись, ніякі походи в гори чи музей не розглядатимуться. Та і в гори ніколи не ходили, адже боїться висоти. Коли йде на день народження до друзів, то просто відпочиває. І свій день народження проводить без тамади, у спокої. На святах прихильників вистачає. Запрошують потанцювати, дарують квіти, цукерки, шампанське і море компліментів. На концертах інших співаків ніколи не була. А ось музику любить і вдома все робить під неї. Подобається абсолютно різне - від року до душевної пісні. Та найбільше полюбляє веселі, від яких адреналін сам починає танцювати. Любить співати просто так, чи то в хаті прибирає, чи їде на велосипеді. Своєму 8-річному синочку Артемку мама наспівувала не тільки колискові, а й сучасні пісні. Від її солодкого голосу він швидко засинав.

Бувало, що вести свята доводилось 4 дні підряд. Це дуже виснажує. Колись, ще в школі писала вірші. Та не дала їх почитати жодній людині, заховала той зошит так, що й дотепер не знайшла. "Було б цікаво самій почитати і посміятись", - жартує жінка. А ще вишиває бісером. Для себе вишила сорочку червоними маками, в якій виступає за потреби. Раніше закінчила курси візажиста і робила професійний макіяж. Косметику використовує якісну, мерікей. Одного разу о 4-ій ранку поїхала скутером нафарбувати наречену. Зробила свою справу, а коли повернулась до скутера, той вже був прикрашений різнокольоровими кульками. Настрій відразу піднявся від сюрпризу.

- 70 відсотків краси на обличчі - це брови, - вважає Оксана. - Тому на них треба звертати уваги у першу чергу. Зараз косметики використовую на себе мінімум -літо, жарко. Та ось незмінним є червона помада. Вона надає яскравості. Якими бути - вирішуємо ми самі. Та ніколи не показуйте свого пригніченого стану - нехай хоч і всю ніч плакали, а до людей з посмішкою. Люди і так зараз пригнічені через події в світі. І ти маєш бути для них світлячком -усміхненою, щирою і доброю.

Джерело: газета "Вісті Сосниччини" №31 (10108) від 31 липня 2021, Наталія Матвієнко

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Федоренко, Сосниччина

Добавить в:
 
 


Центр Комплект