• Брухт ДальнобойСервис


«Хочемо жити подалі від сусідів»

 

Три роки на околиці села Дрімайлівки на Куликівщині проживає родина 47-річного Сергія і 50-річної Світлани Козинець. Переїхали сюди зі столиці.



Біля будинку мене зустрічають величезні пухнасті собаки, які сидять на ланцюгу. Не пускають, гавкають. Виходять господарі.

— У Києві залишили своє житло моїм батькам, їздимо туди раз на місяць. Діти одружені, але внуків поки немає. Приїжджають з батьками до нас у гості. Набридло жити в шумному місті. Все навкруги давить. Тому вирішили шукати хатинку десь у селі, подалі від людей, — починає розмову Світлана.

— А от мої батьки залишилися в Криму. І прописка в мене теж там. Спілкуємося лише по відеозв’язку з ними. Переїхав у столицю в 2003 році, — з сумом додає Сергій.

— Як жити з кримською пропискою зараз в Україні?

— Погано. Ні машину на себе переоформити, ні житло, — киває чоловік і махає рукою в бік будинку. — Я вважаюсь громадянином Росії. Як почалися воєнні дії на Сході, на батьківщині не був. Якщо поїду — мене назад не випустять. Батьки у віці, їм теж важко до нас добиратись.

— Чому саме Дрімайлівка?

— Сподобалося, що біля цієї хатинки навкруги порожньо: немає ні будинків, ні інших будівель. Хочемо жити подалі від сусідів. Дім наш невеликий, десь 60 квадратів, близько 25 соток землі. Вистачає для городу і щоб худобу припинати. Маємо курочок, четверо кіз і хрюшку. У вільний час роблю з молока сири. Навіть з пліснявою є. Іноді купують молоко водії, — радіє жінка.

Маємо кота Персика, чотири собаки: Зотті і Бонд, обидві породи тибетський мастиф, Лайза, вірменський І вовкодав, і такса Норка. Ми тваринок любимо. Коли і жили в Києві, мали свої два зоомагазини.

— Ви живете на околиці села, біля хати ліс і немає навіть паркану. Не страшно?

— У наступному році плануємо ставити. Цього року змогли повністю навести порядок. Стільки сміття було тут навкруги! Усе прибрали. Зараз, щоб паркан поставити, потрібно майже стільки ж, скільки за хату віддали. Он на сусідній вулиці нещодавно гарну хату продали за дві тисячі гривень, — роздумує Сергій. — Але ж з нашими собаками ми нічого не боїмося©- Вони відразу нам повідомляють, що хтось чужий поряд.

— Собаки величезні, це ж скільки їжі їм потрібно?

— Так, собаки породи мастиф великі — мінімум 50 кілограм кожна. Але це наша безпека. Варю їм каші з фаршем або телячими кістками. Самі чогось не з’їмо, але їм купимо. Собаку легше прогодувати, ніж кота. Він менш вимогливий.

— Де купуєте продукти?

— У місцевих магазинах. їх у Дрімайлівці аж чотири. До найближчого кілометрів три. Є машина, тому проблем з пересуванням немає.

* * *

— Сергій казав, що він родом з Євпаторії, — уточнив 52-річний Володимир 3оценко, староста Дрімайлівського старостинського округу Куликівської селищної ради.

Ольга Cамсоненко, «Вісник Ч» №26 (1833) від 1 липня 2021

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Дрімайлівка, Куликівщина, Козинець, Cамсоненко, Вісник_Ч

Добавить в:
 
 


Центр Комплект