УБП


Home net

Чорні-чорні скотиняки

На чорній-чорній Чернігівщині, у чорному-чорному Менському районі, у чорних-чорних дворах тримають чорне-чорне господарство... Та, ні. І область, і район, і двори не чорні. Тільки господарство трапляється брюнетисте. Чи чорні кози норовливіші за білих? А кури?


Менянка Софія Дудко з небитючою козою Мартою

«Я не б'юся, я Мартуся»

На виїзді з Мени у бік Сосниці, під нежилим двором припнута чорна коза. Масивна і активна. Господиня Марти, так звуть кізку, 66-річна Софія Дудко живе через дорогу.

— Ой, вона в нас добра, — поспішає до підопічної Софія Сергіївна. Простягає руку, Марта лащиться. — Скажи, моя маленька кізко: «Я не б’юся, я Мартуся». Чотири роки тому купили чорне і біле козеня. Попередня власниця казала, щоб на молоко лишили собі чорне. Коза породиста. Безрога, не битюча. Тільки як діти дратують, може брикнути. Цього року привела двоє чорних козликів (раніше тільки сірих водила). Пустили на м’ясо. У Мені в нас одних є чорна коза. Це рідкість.

— І молоко чорне дає? — жартую.

— Молоко нічим не відрізняється. Дою тричі, за день три з половиною-чотири літри молока.

Після «спілкування» з козою, Софія Дудко уважно обдивляється свої ноги.

— Їздили в ліс за грибами, кліща на нозі привезла, довелося в лікарні діставать, — показує стегно. — Тепер перевіряю, щоб нового не підчепить.

У Ганни Покойник 13 малих шипунів і багато темних тварин


Ганна Покойник з Циганочкою на руках

79-річна Ганна Покойник з Покровського Менського району сидить під двором. На руках — чорна кішка Циганочка. У дворі — такий же кіт Патон.

— Вчений?
— перепитую.

— Та ні, — сміється господиня.

У клумбі Ганни Іванівни крутяться чорні і рябі індокачки (їх ще називають мускусними качками або шипунами), біля ніг — чорні курки-голошийки. За парканом товчуться 13 маленьких індокаченят: і рябі, і чорні.

— Селех індокачки у нас чисто чорний, де він, оце ходить, — заглядає у квітник пенсіонерка. Періщить дощ. — Більшість з шипунів рябі. Та у нас з сусідкою — по чорному. Один в один. Як зійдуться в купу — де чий? Як підросли, стали по чубчику на головах розрізняти. У мого пишніший.


Мускусний селех Валентини Оліфіренко

Чорних котів Ганна Покойник обирала цілеспрямовано.

— Кажуть, як є чорні коти у дворі, усяку нечисть виганяють, — пояснює вибір господиня Ганна Іванівна. — Спочатку онуки на кота казали Паті, а я кажу: «Ну, що це за ім’я? Хай уже Патон».

— Що ж у вас у господарстві так чорного багато? — дивуюся.

— Так співпало, та й не тільки у мене, а й по сусідах, — киває у бік паркану 53-річної Валентини Оліфіренко Ганна Покойник. — Дарма, що голошийки чорні, зате ростуть великі, несуться ловко.

По двору Валентини Оліфіренко (працює секретарем сільської ради) блукають чорні індокачки, чорні кури, голосно кукурікає чорний півень (правда, з білою пір’їною у хвості). Селех індокачки поважно походжає навколо хати. Собака поступається птиці дорогою, заскакуючи на будку. Валентина Григорівна сміється, що з родиною Покойник на пару ще й по чорній корові раніше тримали. Збули.



Тільки біла пір’їна у хвості


Чорнява голошийка Галини Іванівни

— Шипуни — такі собі мамки, — розповідає про своїх улюбленців чорних мускусних качок Валентина Оліфіренко. — Висиджує яйця (місяць і три дні) прекрасно. Поки всі не вилупляться — не встане, не так, як курка: одне вилупилось, скочила з кубла. Зазвичай сама наносить яєць, сідає. Якщо перенести в інше місце — може встати. Хай сидить, де захотіла. Як повилуплювались каченята, мати ходить, як чужа, не гріє їх, не сідає на малюків, крилами не накриває. А от селех-шипун — прекрасний батько і «чоловік». У нас жила пара звичайних качок. Селех покинув, пішов на ставок і не повернувся. Чи хто прикрив, чи хто засмажив. Селех індокачки, якщо і пройдеться кудись, вертається до своєї пари.

Серед незвичного — індокачки не кричать, не крякають. Мовчки ходять слідом, як собаки, тільки сюсюкають та пошиплюють. М’ясо цієї птиці темніше звичайної качки, пісне, солодкувате, як в індика.

З мінусів — суп з індокачки на любітєля, як і з кролика, краще зварити розсольник. А найсмачніше — тушкувати. Добре, коли додати у фарш на котлети.

— Великі ростуть?

— У качки їсти нічого, вона для потомства. Селехи і по три з половиною-чотири кілограми бувають. Виростити шипунів непросто. Якщо холодно, виведеться десяток, ранком виходиш — усі лежать. Кволі дуже. У позаминулому році і під лампу у коробку забирали, і все одно не врятували. І спеки бояться. Минулого року стільки навелося! А скільки одляпалося! Спекотно було, якась інфекція влізла і перекосила.

— Яйця смачні?

— Кажуть, що смажені кращі від курячих, але ж то знову на любітеєля. Для м’яса їх тримаємо, а не для яєць.

У Валентини Оліфіренко усі індокачки безіменні. Крім одного, новенького. Коричневого. Лапком звати.

— Чим ще особливі індокачки?

— Як розсердиться, дзюбка червона стає. І від віку таке ще у селехів буває.


«Ой, чий то кінь стоїть, що чорна гривонька?»

Хто ще?


Крім кіз, курей, качок, корів, господарі області ще тримають чорних кролів (зазвичай, віденської породи), нутрій, овець, коней, голубів, свиней, собак (різноманітних порід, найчастіше — дворянської).

Цікаво!

Існує дуже дивна порода курей Аям Цемані (таких продають і в Україні, тільки на Чернігівщині сайт оголошень таких не знайшов, в інших областях інкубаційне яйце пропонують від 50 до 100 гривень). Про них кажуть: чорні від гребінця і дзьоба до кігтів.

Більше того, вискубеш чорне пір’я, а під ним... чорна шкіра, а під нею... Чорне м’ясо! До речі, хто куштував таке, або тримає курей цієї рідкісної породи, відгукніться. Цікаво ж!

На Батьківщині Аямів в Індонезії їх вважають ритуальними птахами, котрі приносять господарям щастя.

На яву і уві сні

Тримати чорну живність, переконані більшість власників, — на щастя. А якщо такі скотиняки наснилися, то чого чекати? Корова — до появи в житті впливового покровителя. Півень — до спокуси. Свиня — до достатку, приємних сюрпризів. Качка віщує неприємні новини. Кріль — до позитивних змін у житті. Коза — до турбот.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №24 (1778), 11 червня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: хазяйство, Менський район, «Вісник Ч», Вікторія Товстоног

Добавить в:


ЦентрКомплект